Рішення № 38490220, 22.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2014 Справа № 905/1541/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод», смт. Мангуш Донецька область

про стягнення 119 945, 53грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максима», м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод», смт. Мангуш Донецька область заборгованості у розмірі 100000,00грн., пені у розмірі 5291,67грн., 36% річних у розмірі 14653,86грн. (Усього 119945,53грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №122-12/09.11 від 02.09.2011р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію додаткової угоди від 03.01.2012р., копію додаткової угоди від 28.12.2012р., копію специфікації №3, копії видаткових накладних №09091 від 09.09.2013р. та №090911 від 09.09.2013р., копії довіреності №1970 від 04.09.2013р.

31.03.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання Приватному акціонерному товариству «Азовський машинобудівний завод» можливості мирного врегулювання спору та обговорення з позивачем завершення судової справи шляхом укладення мирової угоди також відповідачем надано копію листа, який адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Максима» з пропозицією укладання мирової угоди.

Суд ухвалою від 31.03.2014р. задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 22.04.2014р. для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору.

16.04.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка була подана до прийняття рішення по справі на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №122-12/09.11 від 02.09.2011р. у сумі 100000,00грн., пеню у сумі 7214,96грн. та 36% річних у сумі 21262,08грн. (Усього 128477,04грн.). Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом.

Також сторонами не було надано жодної інформації, щодо мирного врегулювання спору шляхом затвердження мирової угоди по справі.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ :

2 вересня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максима» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Азовський машинобудівний завод» (покупець) був укладений договір поставки №122-12/09.11, згідно умов якого постачальник зобов’язався передати, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору

За своїм змістом та правовою природою договір №122-12/09.11 від 02.09.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Найменування, кількість чи комплектність товару визначається специфікаціями, які є невід’ємною його частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до додаткової угоди №б/н від 03.01.2012р. сторони погодили, що даний договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діяв до 31.12.2012р.

Додатковою угодою №2 від 28.12.2012р. сторони дійшли згоди, щодо строку дії договору №122-12/09.11, який вважається пролонгованим на тих же умовах та дієв до 31.12.2013р. (п.8.1 договору).

Згідно з п. 4.3 договору покупець здійснює розрахунок на протязі п’яти банківських днів з дня передачі товару на основі рахунку постачальника, якщо інший порядок розрахунків не зазначений у специфікації.

У виконання умов договору сторонами була підписана специфікація №3 від 03.09.2013р. якою було передбачене, що строк оплати здійснюється на протязі тридцяти календарних днів з моменту передачі товару покупцю. Строк поставки товару на протязі десяти днів від дня підписання специфікації.

У відповідності до вищевказаної специфікації, на виконання умов договору, за видатковими накладними №09091 від 09.09.2013р. та №090911 від 09.09.2013р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 141147,80грн.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов’язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково оплатив товар на суму 41147,80грн., що підтверджується випискою по рахунку №26000234364100 від 29.11.2013р.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 100000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 7214,96грн. пені за прострочку строку оплати поставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не виконаного зобов’язання за кожен день прострочення згідно з умовами п.2 специфікації №3 до договору №122-12/09.11 від 02.09.2011р.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається із розрахунку наданого позивачем пеня нарахована за період з 10.10.2013р. по 28.11.2013р. на суму 141147,80грн. та з 29.11.2013р. по 09.02.2014р. на суму 100000,00грн. (з урахуванням оплати у розмірі 41147,80грн.) за видатковими накладними №09091 від 09.09.2013р. та №090911 від 09.09.2013р.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вищевказаний період, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 7214,96грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" та п. 6 ст. 232 ГК України, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вищевказаних норм позивачем законно нараховано 36% річних, оскільки пунктом 2 специфікації №3 до договору передбачено, що за порушення умов оплати за поставлений товар, покупець на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити 36% річних від суми простроченого платежу за весь період прострочення, а саме за період з 10.10.2013р. по 22.04.2014р. у сумі 21262,08грн.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку 36% річних, який проведено з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених договором, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21262,08грн. 36% річних за період з 10.10.2013р. по 22.04.2014р. в повному обсязі.

Згідно вимогам Закону України „Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, яка з 01.01.2014р. становить 1 218,00 грн.

За приписами ст.3 цього Закону судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України „Про судовий збір” у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Проте, як встановлено судом, при зверненні до суду з позовною заявою №14/02-2014 від 14.02.2014р. та при збільшенні розміру позовних вимог згідно з заявою №14/04-2014 від 14.04.2014р. позивачем сплачено судовий збір лише розмірі 2500,00грн., платіжним дорученням №301 від 17.02.2014р., що не відповідає вищевказаним нормам. Не сплаченим залишився судовий збір в розмірі 69,54грн.

З огляду на вищевикладене, позивач зобов’язаний сплатити у державний Бюджет України несплачений судовий збір у розмірі 69,54грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України „Про судовий збір”, ст.ст. 536, 546, 549 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима», м.Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод», смт. Мангуш Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00грн., пені у розмірі 7214,96грн., 36% річних у розмірі 21262,08грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Мурзи, б. 16, кв. 6, код ЄДРПОУ 32954671, МФО 339500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима» (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, 12Б, код ЄДРПОУ 31576896, МФО 305653) заборгованість у розмірі 100000,00грн., пеню у розмірі 7214,96грн., 36%річних 21262,08грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2569,54грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима» (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, 12Б, код ЄДРПОУ 31576896, МФО 305653) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 69,54грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна