Постанова № 38489628, 23.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року 810/1854/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські екологічні технології плюс» до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські екологічні технології плюс» (далі-позивач, товариство) до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про обґрунтованість визначення податкових зобов’язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність послуг з придбання та транспортування товару. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача також подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські екологічні технології плюс» є юридичною особою, що зареєстрована 31.01.2002 виконавчим комітетом Васильківської міської ради. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 15 лютого 2002 Васильківською ОДПІ Київської області. Відповідно до статуту ТОВ «Українські екологічні технології плюс» є правонаступником закритого акціонерного товариства «Українські екологічні технології».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» зареєстровано платником податку на додану вартість 23 травня 2006 ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

На підставі наказу від 27.09.2013 №179 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Українські екологічні технології плюс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Авеста Трейд» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 10.10.2013 №480/10-07-22-04-12/31826657, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 123798 грн, в т.ч. по періодах: за січень 2011 року в сумі 25121 грн, за лютий 2011 року в сумі 7930 грн, за березень 2011 року в сумі 9455 грн, за квітень 2011 року в сумі 10647 грн, за травень 2011 року в сумі 33048 грн та за червень 2011 року в сумі 37596 грн; п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 146619 грн, в тому числі за 1 квартали 2011 року на суму 53133 грн та за 2 квартал 2011 року на суму 93486 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано акт від ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 27.05.2013 №348/22-509/34295994 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авеста Трейд» з питань своєчасності, повноти зарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012», яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з платниками за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. Операції ТОВ «Авеста Трейд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв’язку з цим ТОВ «Авеста Трейд» не мало змоги фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході проведення перевірки не підтверджено факту передачі товару від ТОВ «Авеста Трейд» до ТОВ «Українські екологічні технології плюс» у зв’язку з його відсутністю у ТОВ «Авеста Трейд» на момент поставки.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до податкового органу заперечення, за результатами якого висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 10.10.2013 №480/10-07-22-04-12/31826657 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2013 №0001842203, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 123799 грн, у тому числі за основним платежем - 123798 грн, за штрафними санкціями - 1 грн; від 22.10.2013 №0001852203, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 146620 грн, у тому числі за основним платежем - 146619 грн, за штрафними санкціями - 1 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 27.12.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 14.02.2014 залишено без змін ці податкові повідомлення-рішення, а скарги платника - без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ЗАТ «Українські екологічні технології» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару (сировини - хімічних засобів, води обезсоленої та каністр) №0401-1 від 04.01.2011 з ТОВ «Авеста Трейд» (продавець). Факт виконання договору оформлювався податковими накладними, видатковими накладними, рахунком-фактури, товарно-транспортними накладними. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Авеста Трейд», що підтверджується платіжними документами (т.1 а.с.86-110, т.2 а.с.69-74).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунках (т.1 а.с.111-115). Калькуляціями, затвердженими керівником позивача, підтверджено використання придбаного товару у господарській діяльності шляхом виготовлення позивачем із придбаної у вказаного контрагента сировини продукції власного виробництва - дезінфікуючих засобів «Полідез 20%» та «Валеус-Д» (т.2 а.с.14-49).

Якість придбаного товару та його використання для власних господарських потреб підтверджується дослідженими судом ліцензіями Державного комітету ветеринарної медицини, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтвом державної реєстрації дезінфекційного засобу, технічними умовами засобу дезінфікуючого полідез, реєстраційним посвідченням (т.1 а.с.116-136).

На підтвердження можливості зберігання придбаного товару у приміщенні позивачем надано укладений з ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» договір від 01.12.2008 оренди нежитлового приміщення та угоду №2 до договору від 17.11.2010 (т.1 а.с.153-154).

Дезінфікуючі засоби позивачем в подальшому було реалізовано КП «Побутовик», ПП «Фіаніст-Т», ТОВ «Харчова Індустрія», ФОП «Ревін СП», КП «Житомирводоканал», ПАТ «Банг і Бонсомер», КП Фірма «Юніор», ПП «Інтермед», ВУ ВКГ КП Новоград-Волинської міської ради, ПП «Інтермед». Факт реалізації позивачем вироблених з придбаної сировини дезінфікуючих засобів підтверджується податковим накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарів, актами приймання-передачі товарів, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, виписками банку (т.1 а.с.155-245, т.2 а.с.1-13).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв’язку з господарськими операціями з ТОВ «Авеста Трейд», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (робіт, послуг) за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки опалубки від ТОВ «Авеста Трейд», використання позивачем отриманого товару при їх реалізації та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Авеста Трейд» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Авеста Трейд» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Авеста Трейд» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Авеста Трейд» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ТОВ «Авеста Трейд», які засвідчують передачу товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суд враховує, що на час оформлення цих податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Авеста Трейд» - мав свідоцтво платника ПДВ, яке було чинним.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинно бухгалтерськими документами.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання, на отриману інформацію під час розслідування та на показання свідків, допитаних у кримінальному провадженні, оскільки у справі відсутні відомості про винесене за наслідками їх розслідування судове рішення, яким би було надано оцінку встановленим обставинам, та про набрання ним законної сили.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Авеста Трейд» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту та валових витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог: п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198 ПК України, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001842203, №0001852203 від 22.10.2013, винесені Васильківською об’єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські екологічні технології плюс» судовий збір у сумі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.