Ухвала суду № 38488133, 30.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року справа №805/1373/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового

засідання: Єгоровій К.М.

за участю представників:

від позивача: Фролова-Гутарова І.А. за довіреністю від 2 січня 2014 року

від відповідача: Наумов О.С. за довіреністю від 28 квітня 2014 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів у

Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 24 березня 2014 року (повний текст складений та

підписаний 28 березня 2014 року)

по адміністративній справі № 805/1373/14 (суддя Хохленков О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК

Добропіллявугілля»

до Добропільської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів у

Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від

20 січня 2014 року №0000072200/615 та №0000062200/614, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (надалі позивач, товариство, платник податків) до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі відповідач, податковий орган, інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2014 року №0000072200/615 та №0000062200/614. Скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 20 січня 2014 року №0000072200/615 та №0000062200/614 (арк. справи 214-218).

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що реальність спірних господарських операцій підтверджена первинними документами, наявними у матеріалах справи.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову (220-222).

Апелянт наполягає на нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідач у судове засідання з'явився, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін з підстав його правомірності.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 25 жовтня 2010 року, включене до ЄДРПОУ за номером 37014600, перебуває на податковому обліку податкового органу з 27 жовтня 2010 року, є платником податку на додану вартість з 17 листопада 2010 року (арк. справи 13-17).

Відповідач у справі Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Податковим кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Податковим органом 17 жовтня 2013 року на адресу товариства спрямований інформаційний запит № 4609/10/05-07-22-013-4 щодо надання певної інформації та документів, які стосуються господарських зв'язків з приватним підприємством фірмою «ТТЛ - Сістемс» (арк. справи 191), на що 21 листопада 2013 року позивачем сформована відповідь на запит № 1/870 про взаємовідносини з приватним підприємством фірмою «ТТЛ - Сістемс» (арк. справи 192-196).

Наказом в.о. начальника об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 13 грудня 2013 року № 323, у зв'язку з наданням позивачем документів (відповідним чином завірених копій) первинного обліку в неповному обсязі в установлені чинним законодавством терміни, призначено проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з приватним підприємством фірмою «ТТЛ - Сістемс» (арк. справи 197).

За результатами перевірки складений акт від 8 січня 2014 року № 1/15-1/37014600, яким встановлені порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 24802 грн., пунктів 138.1, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 257690 грн., та заниження податку на прибуток за 9 місяців 2012 року на суму 54115 грн. (арк. справи 18-27).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 20 січня 2014 року прийняті податкові повідомлення рішення № 0000062200/614 та № 0000072200/615, першим з яких відповідно до положень підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 розділу V Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 37203 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 24 802 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12 401 грн. (арк. справи 35).

Другим із наведених повідомлень-рішень відповідно до положень підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 81173 грн. у тому числі за основним платежем збільшено на суму 54115 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27058 грн. (арк. справи 36).

Висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем положень пунктів 138.1, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 257690 грн. та заниження податку на прибуток за 9 місяців 2012 року на суму 54115 грн.

Також актом перевірки встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 24802 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з товариством з приватним підприємством фірмою «ТТЛ - Сістемс», що регулюється нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу норм пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

В силу приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає стаття 200 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

В основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача із його контрагентом.

За приписами пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Аналіз долучених до матеріалів справи первинних документів, отриманих від приватного підприємства фірми «ТТЛ - Сістемс» (податкових накладних, видаткових накладних, транспортних накладних, платіжних доручень), на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит доводить їх відповідність вимогам первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що факт здійснення господарських операцій з товариством з приватним підприємством фірма «ТТЛ - Сістемс» підтверджено належними документами, що свідчить про наявність права позивача на включення сум за цими господарським операціями до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на акт документальної перевірки від 11 липня 2013 року № 177-22/5-34550095 проведеної Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області щодо приватного підприємства фірми «ТТЛ - Сістемс», яким не було підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій, в тому числі і з позивачем, оскільки сам по собі, акт перевірки контрагента платника податку не є належним та допустимим доказом порушень зі сторони платника податку.

Також в матеріалах справи містяться постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року по справі № 804/10184/13-а за позовом приватного підприємства фірма «ТТЛ-Сістемс» до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, якою позовні вимоги приватного підприємства фірма «ТТЛ-Сістемс» задоволені частково. Визнані протиправними дії податкового органу щодо викладення в акті від 11 липня 2013 року № 177-22/5-34550095 висновків про визнання відсутності у приватного підприємства фірми «ТТЛ-Сістемс» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 року. Визнані протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності приватного підприємства фірми «ТТЛ-Сістемс» за період 2011-2012 року в інформаційній системі «Податковий блок» на підставі акту перевірки від 11 липня 2013 року № 177-22/5-34550095. Зобов'язано Західно-Донбаську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області відновити в інформаційній системі «Податковий блок» показники податкової звітності приватного підприємства фірми «ТТЛ-Сістемс», що зазначені ним у додатках № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період 2011-2012 роки (арк. справи 175-181).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року по справі № 804/10184/13-а постанова суду першої інстанції скасована в частині визнання протиправними дій щодо викладення в акті від 11 липня 2013 року № 177-22/5-34550095 висновків про визнання відсутності у приватного підприємства фірми «ТТЛ-Сістемс» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 року, відмовивши в задоволенні позову в цієї частині. В решті постанова суду першої інстанції була залишена без змін (арк. справи 171-174).

Тобто, судовими інстанціями визнані протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області щодо коригування показників податкової звітності приватного підприємства фірми «ТТЛ-Сістемс» за період 2011-2012 року в інформаційній системі «Податковий блок» на підставі акту перевірки від 11 липня 2013 року № 177-22/5-34550095.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятої судом першої інстанції постанови.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 805/1373/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 805/1373/14 - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено у судовому засіданні 30 квітня 2014 року. Повний текст ухвали складений та підписаний 30 квітня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко