Ухвала суду № 38487863, 23.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року справа №805/468/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«ДТЕК Донецькобленерго»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 5 березня 2014 року

по адміністративній справі № 805/468/14 (суддя Бойко М.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

«ДТЕК Донецькобленерго»

до Управління Державної казначейської служби України

у м. Дзержинську Донецької області

про визнання дій незаконними щодо повернення оригіналів

наказів від 31 жовтня 2011 року № 24/156 та зобов'язання

прийняти на виконання накази від 31 жовтня 2011 року

№ 24/156, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог відмовлено у задоволені адміністративного позову публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (далі позивач, товариство) до Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області (далі відповідач, Управління, казначейська служба) про визнання дій незаконними щодо повернення оригіналів наказів від 31 жовтня 2011 року № 24/156 та зобов'язання прийняти на виконання накази від 31 жовтня 2011 року № 24/156 (арк. справи 81-84).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на не з'ясування судом обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 5 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 75-76). Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушені пункти 3, 24, 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845) та пункти 3, 4 Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного значення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12 жовтня 2011 року №1280.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач листами від 7 листопада 2013 року № 52юр-806/13 та № 52юр-807/13 направив до відповідача два накази господарського суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року у справі № 24/156 на виконання рішення господарського суду від 10 жовтня 2011 року про стягнення з Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» пені у сумі 1531 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 255 грн. 44 коп., інфляційних у сумі 305 грн. 14 коп., витрат по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. (арк. справи 4-5).

Відповідач листом від 15 листопада 2013 року № 02-10/3175 повернув направлені позивачем оригінали наказів господарського суду Донецької області № 24/156 від 30 жовтня 2011 року, пославшись на те, що відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є: державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби (арк. справи 14-15).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дій казначейської служби стосовно повернення виконавчих документів, що регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI), Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок №845).

Відповідно до статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Порядком № 845 визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судам, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, пунктом 2 якого визначені виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом № 606-XIV.

Статтею 3 Закону № 606-XIV передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За вимогами статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, а саме: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів, 5) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Статтею 18 Закону № 606-XIV визначені вимоги до виконавчого документа.

З матеріалів справи вбачається, що накази господарського суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року у справі № 24/156 відповідають вимогам статті 18 Закону № 606-XIV.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що за приписами статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Проте, пунктом 3 Розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4901-VI (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19 вересня 2013 року № 583-VII), визначено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом тобто з 19 жовтня 2013 року. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Пунктом 1 Розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4901-VI передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, накази господарського суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року у справі № 24/156 були видані до набрання чинності Закону № 4901-VI.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та вважає, що відповідач підчас повернення позивачу виконавчих документів - двох наказів господарського суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року у справі № 24/156 діяв у порядку та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законом № 4901-VI.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 5, 9, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року у справі № 805/468/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року у справі № 805/468/14 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 23 квітня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко