Рішення № 38486383, 28.04.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.2014 Справа № 920/352/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Ромни, Сумська область

до відповідача: Виконавчого комітету Роменської міської ради, м. Ромни,

Сумська область

про визнання права власності

Суддя Заєць С.В.

За участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 21.12.2012 р.)

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні брав участь секретар с/з Карабан Є.П.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати за собою право власності на нежитлове приміщення літ. "Б", "б", загальною площею 263,2 кв. м, за адресою АДРЕСА_2

Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові письмові пояснення по справі, які долучені до матеріалів справи, а також підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте від нього надійшло клопотання (факс) № 03-24/1092 від 25.04.2014 р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь у засіданні (як і інші права, передбачені у статті 22ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2011 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Роменський завод поліграфічних машин» укладено договір купівлі - продажу майна банкрута № 3, відповідно до умов якого покупець (позивач) - переможець торгів придбав будівлю ливарного цеху (літ «Б,б») загальною площею 263,2 кв.м.

Відповідно до п. 1.3. Договору продавець зобов'язувався в порядку та на умовах визначених у цьому договорі передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався оплатити нерухоме майно.

Згідно з п. 2.1 договору ціна за товар, що продається за цим договором складає 5299 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1. договору продавець зобов'язувався передати приміщення по акту прийому-передачі, а покупець прийняти у триденний строк з моменту коли відбулися торги.

Згідно з п. 3.3. Договору право власності переходить з моменту повної сплати ціни.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.08.2011 року було здійснено повний розрахунок за придбане майно та оформлено акт приймання-передачі майна від 03.08.2011 року, однак позивач позбавлений можливості нотаріально посвідчити договір, оскільки продавець ВАТ «Роменський завод поліграфічних машин» ухвалою господарського суду Сумської області від 29.08.2013 року ліквідовано як юридичну особу, а тому відсутність реєстрації за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно позбавляє його можливості в повній мірі реалізувати своє право щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Позивач не може виготовити проект відведення на земельну ділянку та укласти договір оренди землі.

Окрім цього обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що саме виконавчим комітетом Роменської міської ради порушені його права, оскільки позивач звертався до виконавчого комітету Роменської міської ради з заявою про присвоєння окремої адреси на придбане майно, але його було повідомлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути посвідчений нотаріально, тобто відсутній документ який підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна (лист № 09-10/243 від 09.08.2013 р.)

З данною позицією позивача господарський суд не погоджується враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст.ст. 317, 328 Цивільного кодексу України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод; право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Позивач у позовній заяві зазначив підставою виникнення у нього права власності на об'єкт нерухомості те, що майно - нежитлове приміщення, загальною площею 263,2 м.кв. за АДРЕСА_2, був придбаний позивачем за договором купівлі-продажу, а також послався на відсутність юридичного оформлення права власності на зазначене у позові нерухоме майно.

Таким чином, позивач зазначив, що відкрито володіє спірним майном, але не може здійснити оформлення права власності на нього.

Посилаючись на фактичну належність спірного майна позивачеві, останній звернувся до суду з даним позовом.

В чому полягає порушення відповідачем права власності позивача на зазначене у позові майно, позивач у позовній заяві, письмових поясненнях та під час судового розгляду справи не зазначив, посилання на лист про відмову в присвоєнні окремої адреси спірному приміщенню відповідачем, суд не може прийняти як належний доказ, оскільки дане питання не стосується права власності на спірне майно.

Доказів оспорення відповідачем права власності на спірне майно позивач суду не надав.

Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 331) з державною реєстрацією права власності пов'язує виникнення цього права.

З урахуванням викладеного вище неможливість здійснення державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно не є порушенням права власності позивача на вказане майно.

Доказів оспорення відповідачем права власності на спірне майно позивач суду не надав. За видачею відповідного свідоцтва про право власності на спірне майно позивач не звертався.

Правом власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільними правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним з способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно можливе лише за наявності спору про право.

З огляду на вказане, відповідачем за таким позовом, повинна бути особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно з вказаною нормою є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позивачем не доведено факту оспорення відповідачем права власності позивача на спірне майно. Позивач взагалі не звертався до відповідача з зазначеного питання.

Встановивши, що відповідач не оспорює право власності на об'єкти нерухомості (спірне майно), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги до відповідача Виконавчого комітету Роменської міської ради про визнання права власності на спірне майно слід відмовити у зв'язку з її необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Крім того, відповідно до пункту 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна ( в тому числі у зв'язку з вимогами, заснованими на приписах ч. 5 ст. 216, ст. 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При зверненні позивача з даним позовом до суду, останнім був сплачений судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп., тоді як, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

З огляду на вищевикладене з позивача в доход Державного бюджету України слід достягнути 609 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (42009, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 609 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.04.2014 року

Суддя С.В. Заєць