Рішення № 38486306, 23.04.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/25/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 Справа № 908/697/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм» (10002, м.Житомир, вул. Жуйка, 3; адреса для листування - 04070, м. Київ, вул. Волоська, 23, офіс 33)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кирова, 175)

про стягнення 22603 грн. 55 коп. пені та 5819 грн. 61 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Демченко К.М., дов. від 29.01.2014 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 114949 грн. 02 коп. основного боргу за договором поставки № 0002 від 08.01.2013 р., 12502 грн. 81 коп. пені, 2746 грн. 66 коп. річних процентів.

Розгляд справи, призначений на 27.03.2014 р., відкладався до 23.04.2014 р. у зв'язку з неявкою відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 23.04.2014 р.

В судовому засіданні 27.03.2014 р. позивачем заявлено про уточнення позовних вимог. В обґрунтування заяви зазначено, що в період з 09.07.2013 р. по 04.03.2014 р. відповідач перерахував позивачу суму основного боргу, внаслідок чого в цій частині позовні вимоги зменшуються, а позовні вимоги щодо стягнення пені та річних процентів збільшуються. Позивач просив стягнути з відповідача 44471 грн. 49 коп. пені та 110340 грн. 51 коп. річних процентів. Згідно приписів ГПК України у разі звернення позивача за заявою про збільшення чи зменшення позовних вимог останнім має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії з доданням документів, зазначених у ст.. 57 ГПК України. До даного клопотання позивачем не додано доказів направлення відповідачу копії такого клопотання, внаслідок чого заява про уточнення позовних вимог від 27.03.2014 р. судом не прийнята, розгляд справи відкладено до 23.04.2014 р.

В судовому засіданні 23.04.2014 р. позивачем заявлено про уточнення позовних вимог (заява від 04.04.2014 р.), відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 22603 грн. 55 коп. пені та 5819 грн. 61 коп. річних процентів. Після дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами суд вважає, що заявлене клопотання за своєю суттю є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 22603 грн. 55 коп. пені та 5819 грн. 61 коп. річних процентів.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові та заяві від 04.07.2014 р., відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 629, 651, 654, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 175, 193, 230-232 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору № 0002, укладеного з відповідачем 08.01.2013 р., за видатковими накладними останньому відвантажено товар на загальну суму 374100 грн. Відповідно до п. 3.9 договору розрахунки здійснюються на наступних умовах: 100% передоплата або відстрочка платежу терміном до 14 календарних днів (за письмовим узгодженням сторін). Порушуючи умови договору, відповідач своєчасно не здійснив оплату отриманого товару. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 22603 грн. 55 коп. пені. У відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 5819 грн. 61 коп. річних процентів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, не скористався правом надати відзив на позов, в судове засідання представник двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалу від 05.03.2014 р. про порушення провадження по даній справі відповідач отримав 11.03.2014 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 23.04.2014 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм» (позивач у справі, продавець) та Приватним акціонерним товариством «Агропромислова компанія» (відповідач у справі, покупець) 08.01.2013 р. укладено договір № 0002, за умовами якого продавець зобов'язався поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію (кормові добавки, амінокислоти), зазначену у додатках: видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити кожну партію товару. Порядок розрахунків узгоджено п. 3.9 договору, яким передбачено, що розрахунки здійснюються на наступних умовах: 100% передоплата або відстрочка платежу терміном до 14 календарних днів (за письмовим узгодженням сторін).

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 0002 від 08.01.2013 р. за видатковими накладними № РН-0000023 від 08.02.2013 р., № РН-0000029 від 15.02.2013 р., № РН-0000043 від 05.03.2013 р., № РН-0000139 від 25.06.2013 р. позивачем поставлено відповідачу товар, який отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначених накладних та довіреності № 309 від 08.02.2013 р., № 376 від 15.02.2013 р., № 504 від 05.03.2013 р., №1596 від 21.06.2013 р. На оплату поставленої продукції відповідачу пред'явлено рахунки-фактури. Як вказує позивач, відповідачем несвоєчасно оплачено продукцію, отриману за вказаними накладними.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач вказує, що відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 22603 грн. 55 коп. позивач обґрунтовує п. 5.4 договору № 0002 від 08.01.2013 р., згідно до якого покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки від неоплаченої суми.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. Розрахунок пені здійснено позивачем за прострочення оплати за кожною видатковою накладною з урахуванням часткових оплат, а саме: за видатковою накладною № РН-0000023 від 08.02.2013 р. - 924 грн. 69 коп. пені, нарахованої за період з 23.02.2013 р. по 22.04.2013 р., за видатковою накладною № РН-0000029 від 15.02.2013 р. - 3325 грн. 25 коп. пені, нарахованої за період з 02.03.2013 р. по 01.09.2013 р., за видатковою накладною № РН-0000043 від 05.03.2013 р. - 2562 грн. 39 коп. пені, нарахованої за період з 20.03.2013 р. по 19.09.2013 р., за видатковою накладною № РН-0000139 від 25.06.2013 р. - 15791 грн. 02 коп. пені, нарахованої за період з 10.07.2013 р. по 09.02.2014 р. Суд знаходить представлений розрахунок неустойки обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розрахунок річних процентів здійснено позивачем за прострочення оплати за кожною видатковою накладною з урахуванням часткових оплат, а саме: за видатковою накладною № РН-0000023 від 08.02.2013 р. - 184 грн. 94 коп. річних процентів, нарахованих за період з 23.02.2013 р. по 22.04.2013 р., за видатковою накладною № РН-0000029 від 15.02.2013 р. - 1202 грн. 67 коп. річних процентів, нарахованих за період з 02.03.2013 р. по 20.01.2014 р., за видатковою накладною № РН-0000043 від 05.03.2013 р. - 800 грн. 46 коп. річних процентів, нарахованих за період з 20.03.2013 р. по 22.01.2014 р., за видатковою накладною № РН-0000139 від 25.06.2013 р. - 3631 грн. 54 коп. річних процентів, нарахованих за період з 10.07.2013 р. по 03.03.2014 р. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 5819 грн. 61 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

У зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог переплачена сума судового збору в розмірі 776 грн. 18 коп. підлягає поверненню позивачу, про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 526, 549, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кирова, 175, ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм» (10002, м.Житомир, вул. Жуйка, 3, ЄДРПОУ 35905571) 22603 (двадцять дві тисячі шістсот три) грн. 55 коп. пені, 5819 (п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 61 коп. річних процентів, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 28 квітня 2014 року.

Суддя І.А. Попова