Ухвала суду № 38486283, 28.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

У Х В А Л А

28.04.2014 Справа № 5006/47/120/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду заяву комунального підприємства «Макіївтепломережа» про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 29 березня 2013 року у справі № 5006/47/120/2012

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) до комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Лебедєва, будинок № 72-А; код ЄДРПОУ 31534547)

про стягнення 8 346 325,16 гривень, -

за участю представників сторін:

від стягувача (позивача): Станішевський І.С. (довіреність № 14-69 від 22.03.2013)

від заявника (відповідача): Кравченко О.М. (довіреність № 16 від 08.01.2014)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 29 березня 2013 року у справі № 5006/47/120/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 08 липня 2013 року, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального підприємства «Макіївтепломережа» про стягнення 8 346 325,16 гривень задоволено частково; провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 1 539 770,78 гривень припинено за відсутністю предмету спору; розмір стягуваної пені зменшено до 390 051,33 гривень; стягнуто з комунального підприємства «Макіївтепломережа» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за постачання природного газу у розмірі 5 525 801,65 гривень, пеню у розмірі 390 051,33 гривень, штраф у розмірі 494 590,07 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 61 304,83 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 160 915,78 гривень, судовий збір у розмірі 64 328,50 гривень.

15 квітня 2014 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява б/н, в якій комунальне підприємство «Макіївтепломережа» просить:

- відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 5006/47/120/2012 на суму 6 696 992,16 гривень строком на 3 роки, або

- розстрочити виконання вказаного рішення строком на 5 років з дня винесення рішення по суті даної заяви.

В обґрунтування своєї заяви комунальне підприємство «Макіївтепломережа» посилається:

- на скрутне фінансове становище підприємства, зокрема, відсутність грошових коштів у достатньому обсязі на рахунках підприємства;

- що через несплату населенням коштів за надані послуги з теплопостачання заборгованість населення перед комунальним підприємством «Макіївтепломережа» складає 168 524,7 тисяч гривень, заборгованість юридичних осіб - 5 819,8 тисяч гривень;

- що комунальним підприємством «Макіївтепломережа» укладено з боржниками 20 041 договорів з реструктуризації заборгованості;

- фінансова криза в Україні фактично є форс-мажорною обставиною, яка унеможливлює виконання зобов'язань перед позивачем;

- що на сьогоднішній день відносно комунального підприємства «Макіївтепломережа» відкрито та не виконано 22 виконавчих провадження про стягнення заборгованості на загальну суму 53 410 729,77 гривень.

Крім того заявник просить врахувати, що негайне виконання судового рішення по даній справі заблокує господарську діяльність, унеможливить виконання зобов'язань перед кредиторами та може призвести до банкрутства комунального підприємства «Макіївтепломережа».

До вказаної заяви заявником надано у копіях: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013 рік; баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2013 року; платіжні доручення на загальну суму 564 328,50 гривень; довідку про дебіторську заборгованість від 14 квітня 2014 року; аналіз укладених договорів на реструктуризацію та розстрочку боргу на 01 березня 2014 року; довідку про позовну діяльність підприємства від 14 квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 квітня 2014 року розгляд заяви призначено на 28 квітня 2014 року, зобов'язано заявника (відповідача) визначитись з вимогами поданої заяви.

28 квітня 2014 року відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшло доповнення до заяви б/н від 14 квітня 2014 року, в якому комунальне підприємство «Макіївтепломережа» просить відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 29 березня 2013 року у справі № 5006/47/120/2012 строком на 3 роки з дня винесення ухвали по суті заяви від 14 квітня 2014 року.

Представник заявника у судовому засіданні наполягав на задоволенні заяви з урахуванням поданих доповнень, просив суд задовольнити заяву та надати відстрочку виконання рішення строк на 3 три роки.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, просив суд відмовити у її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19, пункту 1 частини третьої статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (стаття 4-5 Господарського процесуального кодексу України).

Так, в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З правового аналізу статті 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим господарський суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За приписами статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, саме на відповідача покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав для відстрочки виконання рішення, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, змагальність сторін полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Доводи заявника щодо необхідності відстрочки виконання рішення полягають в обґрунтуванні скрутного фінансового становища і оцінки негативних наслідків виконання такого рішення без її надання.

Саме боржник повинен довести той факт, що обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, будуть тривати протягом періоду, до закінчення якого заявник просить відстрочити виконання рішення суду.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наяву загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК України і статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо) (пункт 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 26 березня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 29 березня 2013 року у справі № 5006/47/120/2012. Разом з цим, відповідач після винесення рішення мав достатньо часу, щоб акумулювати необхідну суму коштів для виконання рішення господарського суду Донецької області від 29 березня 2013 року у справі № 5006/47/120/2012.

Невиконання відповідачем рішення суду порушує економічні інтереси позивача.

Наявність у підприємства заборгованості за іншими зобов'язаннями не може вважатися виключною обставиною, яка унеможливлює виконання рішення у даній справі. При цьому фінансова криза в Україні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін.

Враховуючи вищенаведене, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, дослідивши надані заявником документи, на підтвердження обставин, викладених у заяві, господарський суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За таких обставин заява комунального підприємства «Макіївтепломережа» про відстрочку виконання судового рішення є необґрунтованою, оскільки відповідає лише інтересам заявника, але порушує права стягувача на отримання присудженої йому суми коштів.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейського суду з прав людини зазначає, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви комунального підприємства «Макіївтепломережа» про відстрочку виконання рішення суду господарського суду Донецької області від 29 березня 2013 року у справі № 5006/47/120/2012 - відмовити.

Суддя С.М. Фурсова