Рішення № 38486137, 23.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2014 Справа № 905/1621/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного акціонерного підприємства «Вибір», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа», м. Донецьк

про стягнення 31836,11грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне підприємство «Вибір», м. Суми звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа», м. Донецьк заборгованості у розмірі 29500,00грн., 3% річних у розмірі 437,64грн., пені у розмірі 1898,47грн. (Усього 31836,11грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №41012013 від 29.01.2013р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію видаткової накладної №556 від 03.10.2013р., копію довіреності №500 від 02.10.2013р. уповноваженої особи на отримання товару.

Суд ухвалою від 02.04.2014р. продовжив строк розгляду справи на п’ятнадцять днів за клопотанням позивача.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ :

29 січня 2013р. між Приватним акціонерним підприємством «Вибір» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа», (покупець) був укладений договір поставки №41012013, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність товар, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується оплатити та прийняти товар. Найменування, комплектність, вартість товару вказується в видаткових накладних, які оформлюються на кожну партію товару окремо та є невід’ємними частинами даного договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за допомогою банківського переказу на рахунок постачальника, вказаний в договорі або на інший банківський рахунок додатково вказаний постачальником, в наступному порядку: оплата 100% суми вказаної у видатковій накладній протягом тридцяти календарних днів з дати поставки кожної окремої партії товару (п.3.1.1 договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання своїх обов’язків та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час даного договору. (п.п. 10.1, 10.2 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №41012013 від 29.01.2013р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що 03.10.2013р. за видатковою накладною №556 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 80371,30грн.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписані обома сторонами, скріплена печаткою без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

На виконання умов договору відповідачем була здійснена лише часткова оплата поставленого йому товару, згідно з актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на січень 2014р. за відповідачем наявна заборгованість у сумі 29500,00грн.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 29500,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається із наданого розрахунку, нарахування 3% річних проведене позивачем із дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.3.1.1 договору. Судом встановлено, що він є арифметично обґрунтованим та вірним, з огляду на вищенаведене вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 437,64грн. за періоди з 04.11.2013р. по 11.11.2013р., з 12.11.2013р. по 20.11.2013р., з 21.11.2013р. по 05.12.2013р., з 06.12.2013р. по 12.12.2013р., з 13.12.2013р. по 18.12.2013р., з 19.12.2013р. по 26.12.2013р., з 27.12.2013р. по 31.12.2013р., з 01.01.2014р. по 22.01.2014р., з 23.01.2014р. по 26.01.2014р., з 27.01.2014р. по 05.03.2014р. відповідно до накладної №556 від 03.03.2013р. задовольняються судом у повному обсягу.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 укладеного договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати за даним договором, винна сторона сплачує іншій стороні на її вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов’язання за кожен день прострочення. Згідно цього пункту позивачем надано розрахунок пені за період з 04.11.2013р. по 11.11.2013р., з 12.11.2013р. по 20.11.2013р., з 21.11.2013р. по 05.12.2013р., з 06.12.2013р. по 12.12.2013р., з 13.12.2013р. по 18.12.2013р., з 19.12.2013р. по 26.12.2013р., з 27.12.2013р. по 31.12.2013р., з 01.01.2014р. по 22.01.2014р., з 23.01.2014р. по 26.01.2014р., з 27.01.2014р. по 05.03.2014р. у сумі 1898,47грн.

Як встановлено судом, позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вищевказаний період, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 1898,47грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" та п. 6 ст. 232 ГК України, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного підприємства «Вибір», м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа», м. Донецьк про стягнення 31836,11грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа» (83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, б. 25, код ЄДРПОУ 36935914, МФО 339500) на користь Приватного акціонерного підприємства «Вибір» (49009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, офіс. 6, код ЄДРПОУ 30608151, МФО 300614) заборгованість у розмірі 29500,00грн., 3% річних у розмірі 437,64грн., пеню у розмірі 1898,47грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна