Ухвала суду № 38484929, 22.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 820/1357/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Христофорова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/1357/14

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про надання дозволу на погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - позивач, Ізюмська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (далі по тексту - відповідач, Ізюмське КВВКП), в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває в податковій заставі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року по справі №820/1357/14 у задоволенні адміністративного позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки фактичних обставин справи, доводів та аргументів по справі, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року по справі №820/1357/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі, а також в судовому засіданні зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст.159 КАС України. З посиланням на п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14, ст.36, п.54.1 ст.54, п.57.1 ст.57 , п.59.1, п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України зазначає, що відповідачем не погашено самостійно узгоджене податкове зобов`язання, у зв`язку з чим, податковим органом прийнято рішення №16/24-673063/2448 від 18.03.2002 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у рахунок погашення його податкового боргу та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу. На підтвердження того, що на момент подання позову , податковий борг з моменту вручення податкової вимоги не переривався, вказує на наявність у матеріалах справи довідки про наявність податкового боргу та про неперервність податкового боргу. Стверджує про недостатність грошових коштів Ізюмського КВВКП для погашення наявної заборгованості, підтвердженням чого вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 р. про стягнення коштів з рахунків відповідача в обслуговуючих банках, довідку Ізюмської ОДПІ про наявність податкового боргу та зворотній бік облікової картки. Крім того, вказав на те, що відповідачем не було надано до суду першої інстанції доказів наявності грошових коштів на погашення податкового боргу. Таким чином, вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не було вжито заходи стягнення щодо Ізюмського КВВКП.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстровано як юридична особа (а.с.5)

Відповідач перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків з 07.05.1997 року, що підтверджується довідкою Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 28.01.2014 року №234/10/20-14-18-065 (а.с.4).

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 23.05.2011 р., все майно та майнові права відповідача перебувають в податковій заставі (а.с.12).

Матеріали справи містять копію податкової декларації з податку на додану вартість №9082616329 від 20.12.2013 р., у відповідності до якої відповідач самостійно визначив розмір податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 132 296, 00 грн.(а.с.6-7)

Відповідно до довідки № 236/10/20-14-11 від 29.01.2014 року податковий борг в сумі 132 296, 00 грн. підприємством не сплачений (а.с.13).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває в податковій заставі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не був дотриманий порядок, встановлений нормами чинного законодавства щодо стягнення грошових коштів за рахунок податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до п. 95.1. ст. 95 Податкового Кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 87.2. ст. 87 Податкового Кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового Кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 95.3. ст. 95 Податкового Кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що статтею 95 Податкового Кодексу України встановлена черговість вжиття заходів податковим органом щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів платника податків, які перебувають у його власності у судового порядку, і лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється, згідно рішення суду, за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заяві.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, звертаючись з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області не надала доказів на підтвердження здійснення заходів щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Як вбачається з матеріалів справи з податкових вимог № 1/47 від 16.10.2001 року (а.с.10) та № 2/107 від 21.11.2001 року (а.с.11), останні не стосуються податкового боргу, який виник у позивача у грудні 2013 року, оскільки позивач зазначає про податковий борг, що виник внаслідок несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання за декларацією за звітний період - листопад 2013 року, а податкові вимоги виставлені у 2001р.

Крім того, матеріали справи містять рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів №16/24-24673063/2448 від 18.03.2002 року (а.с.14а), яке також не приймається колегією суддів як належний доказ по справі, оскільки не стосується податкового боргу, позивача за грудень 2013 року.

Також, колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 р., за якою задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу з розрахункових рахунків відкритих у банках обслуговуючих відповідача (а.с.44-47), оскільки підставою для звернення з даною позовною заявою став борг, що виник внаслідок несплати у встановлений строк грошового зобов'язання, строк по сплаті якого настав 30.12.2013 р.

На виконання приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не подано жодних доказів, стягнення податкового боргу, що виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року в сумі 132 296, 00 грн., недостатності у позивача коштів для погашення такого податкового боргу.

Отже, до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених Податковим Кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Крім того, статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Відповідно до приписів п. 96.2 ст.96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не був дотриманий порядок встановлений нормами чинного законодавства щодо стягнення грошових коштів в рахунок податкового боргу.

Отже, позовні вимоги Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, що перебуває в податковій заставі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/1357/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2014 р.