Ухвала суду № 38484887, 22.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 591/9610/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12.02.2014р. по справі № 591/9610/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради

про визнання дій неправомірними, покладення зобов'язань,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради (далі по тексту - відповідач, УСЗН Сумської МР), в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність УСЗН Сумської МР щодо протиправної відмови у перерахунку та виплаті позивачу щомісячної грошової допомоги по догляду за інвалідом 1 групи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

- зобов'язати УСЗН Сумської МР здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги з червня 2012 року до 01.02.2013 року мені, ОСОБА_1, який здійснює догляд за інвалідом 1 групи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 12.02.2014р. по справі № 591/9610/13-а задоволено позов ОСОБА_1.

Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради щодо не проведення перерахунку та виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за інвалідом першої групи .

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок і виплату грошової допомоги по догляду за інвалідом першої групи ОСОБА_1 з 01 червня 2012 року по 01.02.2013 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12.02.2014р. по справі № 591/9610/13-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції порушення судом першої інстанції вимог ст.19 Конституції України, ст.99 КАС України.

Зазначив, що з 10.05.2011 року по 17.09.2012 року позивачу призначено компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги (надалі - Компенсація) дружині ОСОБА_2, інваліду І групи від загального захворювання. Пояснив, що 06.02.2013 року позивач звернувся до першого заступника начальника управління для з'ясування причин припинення виплати Компенсації, проте відповідачем одразу було виправлено недоробку програмного комплексу щодо автоматичного продовження виплат Компенсації, проведено нарахування Компенсації в «ручному режимі» за період з 01.09.2012 р. по 31.01.2013 р. Нарахована компенсація в розмірі 556,43 грн. була включена у виплати відомості за лютий 2013 року та перерахована позивачу в березні 2013 року. Вказав на те, що відповідно до поданої заяви позивача від 08.02.2013р. про припинення Компенсації та 11.02.2013р. про призначення допомоги на догляд за психічно хворим, ОСОБА_1 призначена допомога на догляд за психічно хворим на період: з 01.02.2013 р. по 30.11.2013 р. у розмірі 1147,00 грн.; з 01.12.2013 р. по 31.01.2014 р. у розмірі 1218,00 грн. Вважає помилковим твердження суду першої інстанції стосовно призначення позивачу з 10.05.2011 р. допомоги на догляд за психічно хворим, оскільки з цього часу йому було призначено Компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги. Зазначив, що на підтвердження цього відповідачем були надані дві копії особових справ. Так, відповідно до рішення управління про призначення компенсації від 01.06.2011 року, що з 10.05.2011 Позивачу була призначена Компенсація, а не допомога на догляд за психічно хворим. Вважає помилковими висновки суду про те, що було відмінено допомогу, оскільки відбулось припинення однієї допомоги і водночас призначено іншу, яка є більш високого розміру. Вказує на відсутність підстав для призначення допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу з червня 2012 року, оскільки з боку позивача було відсутнє відповідне звернення з цієї дати, що виключає можливість її призначення.

Крім того, вказав, що позивачем не було надано управлінню необхідних документів, у зв`язку з чим, відповідач позбавляється можливості отримати всю інформацію та відповідні згоди, які визначені формою заяви, що затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 22.02.2012 № 96, та визначити склад сім'ї та розмір допомоги з урахуванням доходів всіх членів сім'ї. Отже вважає неможливим призначення грошової допомоги з 01 червня 2012 року . Також зазначив, що назва допомоги, яка зазначена у резолютивній частині рішення не відповідає жодній, яка існує в межах України. Вказав на те, що судом було фактично зобов`язано виплачувати позивачу одночасно Компенсацію та допомогу на догляд за психічно хворим, що суперечить п. 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558.

Позивач, у надісланих до суду письмових запереченнях, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість.

Вказав на те, що його дружина ОСОБА_2, була визнана Ковпаківським районним судом міста Сум недієздатною, а позивач призначений опікуном над нею. Позивачу як опікуну над недієздатною особою, інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, була призначена щомісячна грошова допомога у відповідності до пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає з інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 №1192. Даним Порядком була призначена допомога з 10.05.2011 по 17.09.2012 року розміром 165,30 грн., по досягненню особою пенсійного віку, яка надає соціальні послуги. Однак при зміні розміру допомоги йому не було проведено перерахунок з червня 2012 року до 01.02.2013 року, чим порушені його права.

Зазначив, що з 17.09.2012 року позивачу було припинено виплату компенсації, яка відновлена не була. Вказав, що про зміни у законодавстві йому повідомлено не було. Звертає увагу на те, що в позовні вимоги стосувались постійної соціальної допомоги, яка вже призначена і повторне, або чергове підтвердження необхідності призначення щомісячної грошової допомоги у відповідності до пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає з інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду не має потреби, а збільшення розміру не потребує додаткового звернення, крім надання довідки доходи. Просив змінити період нарахування з 01.06 2012 року на перше липня 2012 року по 31 січня 2013 року, у зв`язку з частковою виплатою компенсації.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14 лютого 2011 року дружина позивача , ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була визнана Ковпаківським районним судом м. Суми недієздатною і позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 призначений опікуном над нею. Позивачу як опікуну над недієздатною особою, інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, була призначена щомісячна грошова допомога у відповідності до ст. 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає з інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 №1192 ( надалі Порядок). Даним Порядком була призначена допомога з 10.05.2011 по 17.09.2012 року розміром 165,30 грн., по досягненню особи пенсійного віку. Однак при зміні розміру допомоги позивачу не було проведено перерахунок даної допомоги з 01 червня 2012 року до 01.02. 2013 року, дані обставини у судовому засіданні підтверджуються письмовими доказами, а саме: ксерокопією паспортів позивача і його дружини (а.с. 5,6), ксерокопією довідки з МСЕК відносно ОСОБА_2 (а.с.9), копією рішення суду про визнання ОСОБА_2, недієздатною і призначення опікуном позивача (а.с.10).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з недоліками у програмному комплексі АСОПДКОМТЕХ ПТК «Призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» від 31.01.2011 року, позивачу було проведено нарахування призначення компенсації по догляду за інвалідом в ручному режимі за період з 01.09.2012 року по 31.01.2013 року, дані обставини у судовому засіданні не спростовуються представниками відповідача і самим позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2013 року, на звернення позивача відповідачем була надана відповідь, з якої вбачається, що підстав для перерахунку допомоги на догляд за період з червня 2012 року не вбачається, оскільки заяви щодо отримання допомоги та необхідних документів позивачем з червня 2012 року не було надано.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача зобов'язання здійснити йому перерахунок та виплату грошової допомоги по догляду за інвалідом з 01.06.2012 року до 01.02.2013 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами відповідача, які діяли не на підставі та не у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України, не було проведено перерахунок з червня 2012 року до 01.02.2013 року, чим порушені його права

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу перерахунку з 01.06.2012 року до 01.02.2013 року.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає постанову суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 04.11.2013 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.2006 року по 01.02.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Враховуючи дату звернення позивача до суду (04.11.2013 року), шестимісячний строк на звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 04.05.2013 року, однак позивач звернувся до суду з позовом із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.06.2012 року по 01.02.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судом першої інстанції не було наведено підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом.

З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Належних доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Разом з тим, відповідачем було зазначено, що проводилась роз'яснювальна робота серед населення щодо права окремої категорії громадян на отримання допомоги на догляд за психічно хворим, оскільки під час судових засідань представник відповідача пояснював, що управлінням проводилась широка інформаційно - роз'яснювальна робота в засобам масової інформації стосовно умов та порядку реалізації статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Крім того, як вбачаться з матеріалів справи, позивачу, на особистому прийомі у першого заступника начальника управління (06.02.2013), було надано відповідь відносно відсутності підстав для задоволення вимог про призначення йому допомоги на догляд за психічно хворим (а.с. 14).

Таким чином, будучи обізнаним про порушення своїх прав та щодо необхідності надання заяви та необхідних документів на призначення допомоги, позивач їх не надав та вказав у своїх письмових запереченнях про обов`язок відповідача самостійно призначати зазначену грошову допомогу.

Отже, колегія суддів вказує на те, що позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав та пред'явити позовні вимоги з 01.06.2012 року, однак не скористався зазначеним правом, а відтак з урахуванням встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду та дати звернення позивача з позовними вимогами (04.11.2013 року), даний адміністративний позовом подано з пропущенням процесуальних строків.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за період з 01.06.2012 року по 01.02.2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.06.2012 року по 01.02.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі відповідач наполягав на пропуску позивачем строку звернення до суду та застосуванні наслідків пропуску такого строку.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованого задоволення позову.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись п. 9 ч.1 ст. 155, ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12.02.2014р. по справі № 591/9610/13-а скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними, покладення зобов'язань залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.