Ухвала суду № 38482392, 29.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/606/12 Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В.Провадження № 22-ц/780/2641/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 29 29.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

29 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2014 року за поданням відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про заміну порядку та способу виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» про стягнення боргу за невиконання зобов'язання,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року державний виконавець ВДВС Васильківського МРУЮ Ліщенко Н.І. звернувся до суду із заявою у відповідності до норм п.8 ст.11 та ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» просив надати йому дозвіл на реалізацію майна боржника ФОП ОСОБА_2, яке є спільною власністю подружжя.

Своє подання державний виконавець мотивував, тим що 22 січня 2013 року державним виконавцем ВДВС Васильківського МРУЮ відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення Васильківського міськрайонного суду від 27 лютого 2012 року про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 78000 гривень заборгованості по договору. На виконання вказаного рішення суду державним виконавцем було вжито всіх заходів щодо виявлення майна та коштів боржника, однак особистого майна боржника в процесі виконання виявлено не було а тому державний виконавець просив надати йому дозвіл на реалізацію майна боржника, яке є спільною власністю подружжя, шляхом винесення ухвали для проведення в подальшому виконавчих дій.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні заяви.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ВДВС Васильківського МРУЮ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу міськрайонного суду як незаконну та постановити нову, якою визначити ? частину будинку, що розташований по АДРЕСА_1, як частку, яка належить дружині боржника ОСОБА_4 для реалізації її у примусовому порядку в межах відкритого виконавчого провадження, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано тих підстав, що дана відмова суду у задоволенні заяви є перешкодою для ДВС щодо своєчасного виконання рішення суду, тому вважає, що порушено їх права.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно вимог ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну порядку та виконання судового рішення суд першої інстанції виходив із того, що боржник не має майна, звернення стягнення на яке зможе задовольнити вимоги стягувача, виконання рішення суду за заявою ДВС можливо через звернення стягнення на належне боржникові інше, у тому числі нерухоме майно, що може перебувати у спільній сумісній власності подружжя, однак, така частка боржника у спільній сумісній власності подружжя заявником не визначена, а тому, з метою недопущення порушення прав іншого подружжя, зазначена обставина позбавляє можливості надання відповідного дозволу щодо його реалізації.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно виконавчого провадження №36112366 ВДВС Васильківського МРУЮ Київської області від 22.01.2013 р. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 2/844/2012 від 17.01.2013 р. про стягнення з боржника ФОП ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 коштів у сумі 78 000 грн.

У зв'язку із відсутністю у боржника грошових коштів та належному йому іншого майна, державним виконавцем ВДВС Васильківського МРУЮ винесено постанову від 05.03.2014 року за заявою боржника від 25.02.2014 р., якою звернено стягнення на заробітну плату ФОП ОСОБА_2 у відповідності до норм п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за фактичною адресою місцезнаходження ТОВ «Автор», тобто на даний час виконавчою службою вжито усі заходи щодо виконання боржником судового рішення.

Крім того колегія суддів розглядаючи вказану апеляційну скаргу враховує, що заявник - ВДВС Васильківського МРУЮ звертаючись до суду із вказаним поданням не звернув увагу на відповідність поданого звернення вимогам чинного законодавства.

Так, стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок звернення стягнення на майно боржника для виконання за виконавчим документом, в тому числі і на частку боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, ч.6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" та роз'яснень, що містяться в п . 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Таке подання державного виконавця повинно розглядатися з обов'язковим викликом у судове засідання не лише державного виконавця, боржника, стягувача, а й учасників спільної власності на майно.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 370 ЦК України при виділі частки з майна, яке знаходитеся в спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників є рівними, якщо інше встановлено договором між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, з наявних в матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець у відповідності саме до норм ст. 52 ч.6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст. 366, 370 ЦК Україні просив визначити частку боржника в конкретному нерухомому майні, яким на думку державного виконавця боржник володіє з іншою особою, не подав належних доказів щодо набуття вказаного майна у спільне сумісне ( часткове) володіння, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказане подання, щодо надати йому дозволу на реалізацію майна боржника, яке є спільною власністю подружжя, шляхом винесення ухвали для проведення в подальшому виконавчих дій.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає ухвалу суду законною та такою, що постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню у зв'язку із необґрунтованістю доводів для її скасування, а ухвала - залишенню без змін.

Керуючись п.8 ч.3 ст.11, п.2 ч.1 ст.32 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 60, 303-304, 307, 312-315, 317-319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області відхилити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв