Ухвала суду № 38482288, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12904/13-а ( у 5-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Стерк" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Стерк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року № 0000281530.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої 20 лютого 2013 року складено акт № 37/15-307 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (також далі - ПДВ) (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, занижено податкове зобов'язання за грудень 2012 року у розмірі 855451,00 грн.

На підставі акту перевірки, 18 березня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 855451,00 грн. за основним платежем та у розмірі 213862,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем було оскаржено рішення відповідача, проте, за результатами розгляду скарг, оскаржуване рішення залишене без змін.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, не було надано доказів, які б підтвердили складання відповідачем податкового повідомлення-рішення у зв'язку із виявленням факту завищення позивачем залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена камеральна перевірка згідно якої відповідачем враховано висновки акту від 31 липня 2012 року № 62/15-307 про завищення позивачем суми у розмірі 989801,00 грн., зазначеної у рядку 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Також, позивачем завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, за червень 2012 року у розмірі 995785,00 грн., у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ за червень 2012 року у розмірі 5300,00 грн.

На підставі висновків акту 28 вересня 2012 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0000721530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5300,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1325,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

29 листопада 2012 року листом податкового органу № 848/8/10-006 позивача повідомлено, що під час складання акту від 31 липня 2012 року № 62/15-307 допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим помилково складене податкове повідомлення-рішення № 0000721530.

Крім того, листом відповідача від 05 грудня 2012 року № 21597/10/15-325 позивача повідомлено про скасування вказаного рішення та викладення висновків акту від 31 липня 2012 року № 62/15-307 у новій редакції, а саме суму у розмірі 995785,00 грн. змінено на суму у розмірі 989801,00 грн.

Крім того, позивачем при складанні податкової звітності, а саме податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року не враховано висновки відповідача, оформлені актом від 31 липня 2012 року № 62/15-307, з урахуванням внесених виправлень, щодо завищення залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 989801,00 грн.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, та проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Під час проведення камеральних перевірок, результати яких викладені в Акті перевірки від 31.07.12 р. та Акті перевірки від 20.02.13 р., Скаржник не витребовував у ПП «СТЕРК» й, відповідно, не вивчав первинні документи по операціям, здійсненим в 2007-2010 роках. В Актах перевірок не наведено посилань на конкретні факти порушення строків оплати або поставки з посиланнями на конкретні первинні документи.

Згідно з п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідачем на підставі акту від 31 липня 2012 року № 62/15-307 не складалось податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, що є порушенням положень ПК України.

У відповідності до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли контролюючий орган зменшує розмір задекларованого від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Форма та порядок з надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Отже, виявлення факту завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду є підставою для направлення органами ДПС податкового повідомлення-рішення, що визначено також у п. 2.1. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 985.

Підпунктом 2.2 Порядку визначено, що у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма "В4").

Таким чином, єдиною підставою для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування є отримане та не оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Внесення змін до податкового обліку платника податків, зокрема зменшення показників податкового кредиту, можливе не на підставі акту перевірки, який є службовим документом, а виключно на підставі податкового повідомлення-рішення. Відтак, обов'язок по внесенню змін до даних податкового обліку ПП «СТЕРК» мав виникнути лише у випадку отримання ним повідомлення-рішення за формою «В4», винесеного за результатами перевірки декларації з ПДВ за червень 2012 року, що викладені в Акті перевірки від 31.07.2012 р. Разом з тим, за наслідками цієї перевірки Скаржником не виносилось податкове повідомлення-рішення за формою «В4», що суперечить положенням ПК України.

Разом з тим заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (додаток 2).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового періоду).

Отже, позивачем дотримано вимоги норм податкового законодавства а відповідачем не надано доказів, які б підтвердили складання відповідачем податкового повідомлення-рішення у зв'язку із виявленням факту завищення позивачем залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, за червень 2012 року у розмірі 989801,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.