Постанова № 38482184, 15.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р. Справа № 804/3830/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представників позивача - Грищенко І.В., Петрової Г.А. представника відповідача - Ваховської Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Металпромекспорт» (код за ЄДРПОУ 25515001) з питань здійснення експорту товару не власного виробництва за період вересень 2013 року. На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року № 0001491501. Позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що він зі свого боку виконав всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. За таких обставин, позивач просив суд:

-визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001491501 від 04.03.2014 року, яким ТОВ «Металпромекспорт» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 34 204 гривень, винесене на підставі акту № 120/22-05/25515001 від 25.02.2014 року повністю.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та зазначили, що в акті перевірки відповідач наполягав на терміні «ціна» та вказав, що до складу ціни можуть входити акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки. Однак, господарська діяльність будується на податковому та бухгалтерському обліку, де такий термін не використовується. Разом із цим Податковий кодекс України та Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить поняття «вартість» та «собівартість».

Терміни «витрати» та «валові витрати» не тотожні, оскільки «до складу валових витрат не входять витрати по сплаті ПДВ, які включену до ціни товару». Таким чином, визначення валових витрат на придбання товарів без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до хибного висновку про отримання доходу від вказаних операцій, а тому в даному випадку дохідність є умовною, оскільки отримана за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ. Отже, Податковий кодекс України, який є спеціальним законодавством у сфері оподаткування встановлює, податок на додану вартість, відповідно до пп.136.1.2. ст.136 ПК України (про не включення ПДВ у склад доходу) та пп.139.1.6. ст.139 ПК Украйни (про не включення ПДВ до складу витрат) не можна вважати ані доходом, ані витратами. ПДВ ніяк не впливає на бухгалтерський прибуток, тобто прибуток є, а ПДВ враховується окремо. За таких обставин, представники позивача просили суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що співробітниками Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було правомірно, згідно чинного податкового законодавства винесене вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0001491501, а тому просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (код за ЄДРПОУ 25515001) зареєстроване в Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області 09.02.1998 року. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.02.1998 р. за № 1675 та перебуває в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Металпромекспорт» (код за ЄДРПОУ 25515001) з питань здійснення експорту товару не власного виробництва за вересень 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 25 лютого 2014 року № 120/22-05/25515001.

Зазначеною перевіркою, згідно її висновків, встановлені наступні порушення:

-п.п.138.1., 138.2. ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ТОВ «Металпромекспорт» не має права на включення до складу валових витрат вартості придбаних у ПАО «Єнакієвський коксохімпром» в III кварталі 2013 року товарів в сумі 171 024,00 грн.;

-п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлення завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за період вересень 2013 р. в сумі 34 204 грн.

За результатами перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0001491501, яким ТОВ «Металпромекспорт» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 34 204 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року № 0001491501, прийнятого Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.22.1. ст.22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1. статті 14 ПК України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4., 138.6-138.9., підпунктами 138.10.2. - 138.10.4. пункту 138.10., пунктом 138.11. ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5., підпунктами 138.10.5., 138.10.6. пункту 138.10., пунктами 138.11., 138.12. ст.138, пунктом 140.1. статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3. цієї ст.138 та у статті 139 ПК України.

За приписами пп.139.1.6. п.139.1. ст.139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених п.153.3. ст.153 та ст.160 цього кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом 4 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п.138.2. ст.138 ПК України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (ч.1 та 2 ст.9 Закону).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Судом також встановлено, що у вересні 2013 року ТОВ «Металпромекспорт» здійснювало експорт пека високотемпературного, придбаного у ПАТ «Єнакієвський коксохімпром».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Металпромекспорт» (покупець) укладено договір № 6 від 21.02.2012 року з ПАТ «Єнакієвський коксохімпром» (продавець). На виконання умов договору поставлено товару на загальну суму 205 228,80 грн. з ПДВ (171024 грн. - сума без ПДВ та 34 204,80 грн. - сума ПДВ).

На виконання вимог договору ПАТ «Єнакієвський коксохімпром» здійснено постачання пека високотемпературного на умовах FCA - ст.Єнакієво Донецької залізниці. Розрахунки між ТОВ «Металпромекспорт» та ПАТ «Єнакієвський коксохімпром» за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, на умовах переплати, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні платіжні доручення.

Станом на 30.09.2013 року по вищевказаному договору заборгованість відсутня, що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по розрахунку 631 та актом звірки взаєморозрахунків.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту у вересні 2013 року відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

Також, між ТОВ «Металпромекспорт» (продавець) та АО «АрселорМиттал Темиртау», Казахстан (покупець) був укладений експортний контракт купівлі-продажу №4600012117 від 16.03.2012 року та 09.09.2013 року експортовано товар на суму 191 214,62 грн.

На виконання умов вищевказаного контракту позивачем експортовано товар на користь нерезидента АО «АрселорМиттал Темиртау», Казахстан на підтвердження чого позивачем були надані ВМД типу Ек10АА від 09.09.2013 року № 002779 на суму 191 214,62 грн., дебіторська заборгованість погашена 07.10.2013 року.

Транспортування товару здійснювалось на умовах FCA - ст.Єнакієво Донецької залізниці ПАТ «Єнакієвський коксохімпром» - нерезидентом АО «АрселорМиттал Темиртау», Казахстан.

Суд критично ставиться до висновків відповідача в акті перевірки стосовно того, що в результаті проведення вказаних господарських операцій ТОВ «Металпромекспорт» отримано збиток в сумі 14 014,18 грн. (205 228,80 грн. з ПДВ (купівля-продаж) - 191 214,62 грн. (здійснений експорт), тобто при отриманні від покупця товару необхідно провести оплату постачальнику 205 228,80 грн., оскільки підстави для такого висновку були відсутні.

Суд не зважає на твердження відповідача, щодо відсутності збільшення економічних вигод підприємства після проведення зазначених операцій, а єдиною підставою проведення господарських операцій є формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що призводить в подальшому до зменшення сплати поточних платежів з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи із наступного.

Господарча діяльність ТОВ «Металпромекспорт» здійснюється згідно вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, пов'язана з реалізацією товарів, наданням послуг, та спрямована на отримання доходу. Усі господарчі операції ТОВ «Металпромекспорт» мають реальний характер, викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Використання цих активів дає можливість отримувати економічні вигоди, що являється діловою метою господарської діяльності ТОВ «Металпромекспорт». Всі наведені операції підтверджуються первинною документацією, такою як: договори поставки, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. № 860/4153, дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

-покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товарів, інший актив);

-підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

-сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

-є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

При проведенні експортних операцій по реалізації продукції відбувається збільшення дебіторської заборгованості, яка в свою чергу, визнається активом (п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»), тобто відбувається збільшення активу.

Таким чином, при погашенні дебіторської заборгованості ТОВ «Металпромекспорт» отримує грошові кошти.

Водночас з цим, на виконання умов Податкового кодексу України (Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ), для платників ПДВ визнано певні податкові пільги - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі (пп.30.1. п.30 ПК України), а саме: встановлення зниженої ставки податку та збору (пп.30.9. (в), п.30. ПК України). Від такого виду пільг платники податку не вправі ні відмовитися, ні зупинити їх використання, оскільки ці пільги надаються не безпосередньо платнику, а стосуються окремо перерахованих у відповідних статтях ПК України операцій. Вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту підлягають оподаткуванню за нульовою (зниженою) ставкою. Згідно пп.14.1.179. п.14 ПК України: податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, нарахована платником податку в звітному (податковому) період. Отже при нарахуванні зниженої ставки податку зобов'язання при здійсненні експортних операцій - зменшуються (п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання»).

За таких обставин, з боку ТОВ «Металпромекспорт» було дотримано усіх вищевказаних умов, а саме:

-збільшення активу за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за експортовану продукцію у розмірі 191 214,62 грн. та за розрахунками з бюджетом розмірі бюджетного відшкодування, згідно норм чинного законодавства;

-зменшення зобов'язань за рахунок використання зниженої ставки податку у розмірі 34 204,80 грн.;

-збільшення економічних вигод у розмірі грошових надходжень від покупця на користь ТОВ «Металпромекспорт» за експортовану продукцію у розмірі 191 214,62 грн. та у розмірі бюджетного відшкодування, згідно норм чинного законодавства.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, оформлені належним чином, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.135.4. ст.135 ПК України дохід від реалізації товарів визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що при здійснюванні експортних операцій ТОВ «Металпромекспорт» отримано дохід в розмірі 191 214,62 грн., що відповідає ознакам господарської діяльності.

Відповідно до п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів.

Згідно з п.п.139.1.6. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару, що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Таким чином, під час проведення експортних операцій, позивачем було визнано дохід у розмірі 191 214,62 грн. та визначені витрати у розмірі 171 024 грн. Прибуток визнано в розмірі 20 190,62 грн. Податок на прибуток задекларовано та сплачено вчасно та в повному обсязі.

Податковий кодекс України, який є спеціальним законодавством у сфері оподаткування встановлює, що податок на додану вартість, відповідно до пп.136.1.2. ст.136 ПК України (про не включення ПДВ у склад доходу) та пп.139.1.6. ст.139 ПК України (про не включення ПДВ до складу витрат) не можна вважати ані доходом, ані витратами.

Разом із цим, суд критично ставиться до висновків відповідача в акті перевірки, щодо відсутності у ТОВ «Металпромекспорт», передбачених п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням зазначених товарів, виходячи із наступного.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Цей пункт не має ніякого відношення до умов реалізації товарів, крім, умов використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.195.1. ст.195 ПК України операції з реалізації товарів на умовах експорту підлягають оподаткуванню, а отже право на віднесення сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням зазначених товарів, зберігається в повному обсязі.

Таким чином, підстав для зменшення сум валових витрат позивача, та зменшення податкового кредиту у відповідача не було, а формування позивачем валових витрат та податкового кредиту відбувалось у відповідності до вимог ПК України з підтвердженням належним чином оформленими первинними документами (накладними) та податковими накладними виданими постачальниками з додержанням вимог Закону, а отже при здійсненні господарських операцій у позивача відбулося збільшення активів за рахунок збільшення дебіторської заборгованості в момент реалізації товару.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були дослідженні у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0001491501, прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, з викладених вище підстав, суд приходить до висновку про можливість задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. № 0001491501, прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 22 квітня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.