Рішення № 38480929, 29.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2362/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1014/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М. М. М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

секретаря Мельник О.В.

з участю: представника КС «Станіславська» Тарнавського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом КС «Станіславська» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2014 року КС «Станіславська» звернулося в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_3 не виконує зобов'язань, взятих на себе за умовами кредитного договору - суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитними коштами у встановлені договором строки не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість. Просив стягнути в солідарному порядку з боржника ОСОБА_3 та її поручителя - ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Тисменицького районного суду від 27 грудня 2013 року задоволено позов КС «Станіславська» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь КС «Станіславська» 13 630 грн. 69 коп. заборгованості за кредитним договором та 229 грн. 40 коп. судових витрат, а всього 13 860 грн. 09 коп.

На дане рішення ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначають, що звертаючись до суду з позовом, зокрема з вимогою до поручителя, позивач пропустив встановлений законом строк для такої вимоги. Так, строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором було встановлено до 22.09.2010 року, а з позовом позивач звернувся тільки 22.08.2013 року.

Також апелянти ставлять під сумнів правильність розрахунку заборгованості по процентах, наданого позивачем

Крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначають, що вимога від 01.11.2010 року про систематичне порушення позичальником графіку платежу, яка направлялась позивачем одному із відповідачів, ніким не підписана, а тому не може братися судом до уваги.

З цих підстав заочне рішення суду першої інстанції, апелянти просили скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник КС «Станіславська» доводи апеляційної скарги не визнав. Рішення суду вважає законним та обгрунтованим.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник, будучи належно повідомленими про розгляд справи, до суду не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прозивача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 22.02.2008 року між КС «Станіславська» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1476 (а.с. 3-5), згідно з яким позичальник ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 13000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% річних, терміном повернення до 22.09.2010 року.

В забезпечення виконання зобов'язання позичальником за даним кредитним договором 22.08.2008 року між КС «Станіславська» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки (а.с. 7), згідно з якими поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за даним кредитним договором.

Як встановив суд першої інстанції, і зазначеного не заперечують апелянти, зобов'язання за кредитним договором належним чином ним не виконувалися, у зв'язку з чим КС «Станіславська» здійснювала нарахування відсотків відповідно до умов зазначеного договору. І саме несвоєчасне виконання зобов'язань позичальником спонукало кредитора заявити вимогу про повернення боргу, відсотків по кредиту ( в т.ч. за підвищеною ставкою), виходячи з положень ст. ст.610, 611, 625 ЦК України.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про задоволення позову, та стягуючи заборгованість в солідарному порядку з боржника та поручителя, суд першої інстанції не звернув увагу, на строк пред'явлення позивачем вимоги до ОСОБА_4 (поручителя).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснив у п. 24 постанови N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання основного зобов'язання сторонами визначено до 22.09.2010 року, вимогу до поручителя позивач направив 01.11.2010 року, яка була отримана ОСОБА_4 04.11.2010 року. Позов до суду заявлено лише у серпні 2013 року тобто по спливу встановленого законодавцем шестимісячного строку .

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог процесуального права із неправильним застосуванням матеріального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_4.

На підставі вищенаведеного та ч. 4 ст. 559, ч. 1 ст. 251 ЦК України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову КС «Станіславська» до ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В решті заочне рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк