Ухвала суду № 38480649, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5730/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Транс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Транс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Транс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Імперіал-Транс» з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період квітень-травень 2013 року. Результати перевірки оформлені актом від 30 вересня 2013 року №159/15-2/32692465.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акту, відповідачем порушено вимоги 195.1.3 пункту 195.1, пункту 195.11 статті 195, пункту 196.1 статті 196.1 Податкового кодексу України та в результаті чого було занижено зобов'язання з податку на додану вартість та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 72563,00 грн., у тому числі 48194,00 грн. за травень та 24369 грн. за квітень 2013 року

Подані позивачем заперечення на акт перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області було залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін

8 жовтня 2013 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0013401502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 72563,00 грн., у тому числі 48194,00 грн. за квітень та 24369,00 грн. за травень 2013 року.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача ТОВ «Імперіал-Транс» звернулось до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, про відсутність всіх правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Позивачем було укладено ряд Договорів транспортного експедирування, а саме: з ТОВ «Рибна компанія Імперіал» № 9 від 1 серпня 2012 року; з ТОВ «Українська компанія Імперіал» №10 від 1 серпня 2012 року; з ТОВ «Торговий дім Імперіал ВН» №011212 від 1 грудня 2012 року; з ТОВ «Віва-ЛТД №Е/0103 від 1 березня 2013 року та №010410 від 1 квітня 2013 року, відповідно до умов яких експедитор зобов'язується надавати замовникам послуги пов'язані з переведенням вантажу Клієнта.

Відповідно до пункту 1.1. договорів ТОВ «Імперіал-Транс» має здійснювати страхування вантажів та своєї відповідальності, в той час як в актах виконаних робіт зазначено компенсація вартості страхування.

На виконання умов договорів, ТОВ «Імперіал-транс» укладено ряд договорів добровільного страхування вантажів. На виконання яких позивачем отримано рахунки фактури на оплату послуг зі страхування вантажів та багажу на загальну суму 301461,22 грн. за квітень-травень 2013 року. Вказана сума у подальшому перевиставлена замовникам транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Рибна компанія Імперіал», ТОВ «Українська компанія Імперіал», ТОВ «Торговий дім Імперіал ВН», ТОВ «Віва-ЛТД», що підтверджується актами надання послуг, які передбачають компенсацію замовниками витрат на страхування за договорами укладеними ТОВ «Імперіал-Транс».

Як вірно було встановлено судом суми компенсації витрат на страхування відповідно до актів надання послуг виставлені замовникам без врахування податку на додану вартість, що призвело до заниження зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 72563,00 грн., водночас як зазначалось позивачем, він не зобов'язаний сплачувати ПДВ, оскільки ТОВ «Імперіал-транс» є лише посередником та відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України та звільняється від такого обов'язку.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

У відповідності до статті 9 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність", платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Об'єктом добровільного страхування транспортування продукції (вантажу) є майнові інтереси страхувальника, який є власником вантажу, порушені внаслідок ушкодження, знищення чи зникнення безвісти вантажу за будь-якого способу його транспортування. При визначені об'єкта оподаткування враховуються витрати із страхування транспортування продукції платника податку, тому при укладанні експедитором договору страхування продукції, що транспортується, такий платник податку, якому не належить продукція не враховує страхові платежі у складі податкових витрат.

Якщо компенсації зазначених витрат замовником транспортно-експедиторських послуг такі суми включаються до інших доходів експедитора на підставі підпункту 135.5.14. пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України

Отже у разі компенсації зазначених витрат клієнтом такі суми включаються до складу інших доходів експедитора та підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Так, ТОВ «Імперіал-Транс» у перевіряємому періоді здійснювало діяльність у сфері транспорту та транспортного оброблення, зокрема надання послуг з транспортно-екпедиторської діяльності, а тому позивач не здійснює діяльність щодо надання послуг із страхування, доказів укладання апелянтом договорів зі страхувальниками щодо виконання функцій брокера або страхового агента ТОВ «Імперіал-Транс» не укладались.

Пунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України встановлено, що надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Втім, відповідно до пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

З наведеного слідує, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області правомірно зроблено висновок щодо протиправності відображення сум компенсацій витрат на страхування як таких, що не є об'єктом оподаткування, оскільки сума операцій з страхування вантажу на виконання договорів транспортно-експедиторських послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

На виконання зобов'язань з перевезення вантажів за договором з ТОВ «Віва-ЛТД» №Е/0103 від 1 березня 2013 року та №010410 від 1 квітня 2013 року позивачем були надані послуги з виправлень у коносаменті.

Так, ТОВ «Імперіал-Транс» уклало з ТОВ «МШК Україна» відповідні правочини щодо видання маніфест коректора. Надання послуг з виправлень в коносаменті підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками та актами надання послуг.

Разом з тим, сума зазначених послуг без врахування податку на додану вартість була перевиставлена ТОВ «Віва-ЛТД», що підтверджується Актами про надання послуг від 17 квітня 2013 року №224, від 23 квітня 2013 року №272.

Також ТОВ «Імперіал-Транс» надані послуги фактора безпеки на виконання умов договору №10 від 1 серпня 2012 року, здійснені на користь ТОВ «Українська компанія Імперіал». На підтвердження факту оплати вказаних послуг позивачем надано рахунок №766/2013 від 17 квітня 2013 року та акт здачі-прийняття робіт №ОУТ-00000000857 від 17 квітня 2013 року.

Крім того. сума витрат ТОВ «Імперіал-Транс» за надані послуги перевиставлена без врахування податку на додану вартість ТОВ «Українська компанія Імперіал», що підтверджується актом від 23 квітня 2013 року №279.

Відповідно до підпункту 186.2.1. пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Згідно підпункту 186.3. статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, відповідно до пунктів «є» та «ж» пункту 186.3, надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті а також надання транспортно-експедиторських послуг.

Отже, оскільки транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику - резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою, незалежно від того, резидентом чи нерезидентом надаються такі послуги

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, яким вірно встановлено, що місцем реєстрації (місцезнаходженням) постачальника (ТОВ МШК Україна») послуг на користь ТОВ «Імперіал-Транс» є місто Одеса, бульвар Лідерсівський, буд. 5, а місцем реєстрації (місцезнаходженням) постачальника послуг з видачі фактора безпеки ТОВ «Піл Україна» є місто Одеса, вулиця Буніна, буд. 10.

Таким чином, місцезнаходженням як позивача так і постачальників послуг є митна територія України.

Отже твердження позивача щодо відсутності у ТОВ «Імперіал-Транс» обов'язку нараховувати суми податку на додану вартість за послуги надані ТОВ «Віва-ЛТД» та ТОВ «Українська компанія Імперіал» спростовується висновком суду та наданими актами надання послуг з видання маніфест коректора.

Враховуючи вищевикладене, результати, відображені у даних податкового обліку TOB «Імперіал-Транс» зазначених операцій, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних подій (відсутність настання страхових випадків з відповідним відшкодуванням збитків за страховими операціями), але вплинули на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, такі господарські операції ( відображення отримання послуг без фактичного їх надання) відображені у даних бухгалтерського обліку та податкового обліку TOB «Імперіал-Транс» не створюють правових наслідків, тобто надання таких послуг фактично не підтверджено, а задекларовані лише формально.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Транс" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.