Постанова № 38480483, 22.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 910/21901/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Чеботарьова І.Г.-представник;

Від відповідача: Печерний С.Л. - представник;

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014

у справі № 910/21901/13 (головуючий суддя Літвінова М.Є.,

судді: Босий В.П., Отрош І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 1 267 153, 79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення стягнення основного боргу у розмірі 1 120 755,93 грн., втрат від інфляції - 12 666,79 грн., пеню - 41 664,40 грн., 3 % річних - 92 066,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору №1110011258 купівлі-продаж природного газу від 27.09.2011, не розрахувався за поставлений природний газ, в результаті чого, позивач звернувся до суду про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 провадження в частині стягнення 1 120 755,93 грн. основного боргу припинено.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 4 130,61 грн., 3 % річних у розмірі 91 392,23 грн. та судовий збір - 25 069,09 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 37 175,50 грн. та 3 % річних у розмірі 674,44 грн. скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Також не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені у розмірі 4 130,61 грн. та 3% річних у розмірі 91 392,23 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені та 3% річних.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями вказані апеляційні скарги у справі № 910/21901/13 передані на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 для розгляду вказаної вказаних апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 апеляційні скарги прийняті та об'єднані в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 22.04.2014.

22.04.2014 від представника відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 22.04.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником усіх прав та обов'язків якої є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) був укладений договір № 1110011258 купівлі-продажу природного газу (надалі по тексту -Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. 2.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця з 01.10.2011 по 31.12.2012 природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню, якому природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання.

Продавець передає покупцю з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 28 432,445 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (2.1).

Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.2.1.1).

Приймання-передачі газу переданого покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, згідно (п. 3.3).

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення цього Договору без врахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 306,3862 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 364,5593 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік; при наявності газових лічильників 604,9439 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 692,9247 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1 526,5785 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності лічильників 1 706,8670 грн., крім того ПДВ 20 %;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживається перевищує 12 0200 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1 877,0593 грн., крім того ПДВ 20%; при наявності газових лічильників 2 092,2035 грн., крім того ПДВ 20%.

Відповідно до п. 5.4 Договору, загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складає 11 575 878,93 грн., крім того ПДВ 20% , всього з ПДВ - 13891 054,71 грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки (п. 6.1).

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця(п. 6.2).

Відповідно до п. 11.1 Договору, він набуває чинності з 01.10.2011 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

30.09.2011 та 31.01.2012 сторонами укладені додаткові угоди до Договору, відповідно до яких п. 5.2 Договору викладали у новій редакції.

Відповідно до додаткової угоди №1 до Договору, п. 5.2 виклали в наступній редакції:

З 01.10.2011 ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 289,7516 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 347,9247 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік; при наявності газових лічильників 588,3093 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 676,2901 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1509,9439 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності лічильників 1690,2324 грн., крім того ПДВ 20 %;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживається перевищує 12 0200 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1860,4247 грн., крім того ПДВ 20%; при наявності газових лічильників 2075,5689 грн., крім того ПДВ 20%.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складає 10 939 205,59 грн., крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ - 13 127 046,71 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 2 до Договору, п. 5.2, 5.4 викладений в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 286,5785 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 344,7516 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік; при наявності газових лічильників 585,1362 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 673,1170 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1506,7708 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності лічильників 1687,0593 грн., крім того ПДВ 20 %;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживається перевищує 12 0200 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1857,2516 грн., крім того ПДВ 20%; при наявності газових лічильників 2072,3958 грн., крім того ПДВ 20%.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу з жовтня по грудень 2011 року, з січня по грудень 2012 природний газ в обсязі 29 367,137 куб.м. на загальну суму 13 450 737,99 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі за вказаний період, які долучені до матеріалів справи, підписані та скріплені печатками сторін.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, лише частково розрахувався за поставлений природний газ, здійснивши оплату в розмірі 12 329 982,06 грн., у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 120 755,93 грн.

З актів приймання-передачі газу, які наявні в матеріалах справи, підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, вбачається, що позивач надав, а відповідач прийняв газ на суму 13 450 737,99 грн. за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, оплата отриманого газу проведена в повному обсязі, однак з порушенням строків, встановлених в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 27.11.2013 перерахувала на рахунок позивача заявлену до стягнення суму заборгованості у розмірі 1 120 755,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13193 від 27.11.2013 та банківською випискою від 28.11.2013.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 1 120 755,93 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1 120 755,93 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалось раніше, пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 1-го відсотка від несвоєчасно сплаченої суми.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання зобов"язання.

За несвоєчасне виконання умов спірного договору позивачем в порядку ст.549 Цивільного кодексу України та п.7.2 Договору було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення у розмірі 41 664 грн.40 коп.

Рішенням суду першої інтсанції розмір пені, що підлягає стягненню, було зменшено до 4 130, 61 грн.

Згідно з п. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд маж право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки(штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господрського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов"язанння, невідповідності розміру пені насідкам порушення.

Як вбачається з тексту Договору, сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання (пеня) пунктом 7.2, та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання, таким чином, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 41 664 грн.40 коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат компанії за весь час прострочення , який складає 12 666 грн.79 коп. та три проценти річних від простроченої суми, розмір якої складає 92 066 грн.67 коп.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", позивач не погоджується з відмовою суду першої інстанції у стягненні 674,44 грн. трьох відсотків річних з посиланням на неправильне визначення позивачем періоду прострочення відповідачем виконання ним грошового зобов'язання та неврахування дати фактичної сплати боргу, оскільки положенням частини 4 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до п.1.9 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Отже, це положення не стосується 3 відсотків річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правильно було здійснено розрахунок трьох відсотків річних, що підлягають до стягнення з відповідача у розмірі 92 066 грн.67 коп.

Щодо розрахунку інфляції ,здійсненим позивачем, колегія суддів вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Наприклад, розрахунок інфляційних нарахувань за зобов'язаннями жовтня 2011 року за період з 16.10.2011 по 15.11.2011 є не вірним, враховуючи, що згідно умов Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу, тобто, в даному випадку прострочення має місце з одинадцятого числа відповідного місяця та року.

Інші періоди, за які здійснено інфляційні нарахування, розраховано таким же не вірним способом, який зазначено вище.

Умовами договору №1110011258 на купівлю-продаж природного газу, безпосередньо п. 6.1., визначено, що строк остаточного розрахунку здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу, отже кількість днів щодо прострочення необхідно відліковувати з 11-го числа наступного за місяцем поставки газу по день фактичного здійснення оплати, що не було взято до уваги позивачем при здійсненні інфляційних нарахувань.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Отже, перевіряючи правильність розрахунку суми інфляційних втрат,колегією суддів було досліджено дату погашення заборгованості по кожному акту - приймання передачі та враховуючи умови договору про те, що остаточний розрахунок повинен здійснюватись до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, встановив, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано тривалість існування сум заборгованості, яка повинна проіснувати не менш як один місяць з моменту її виникнення. Тобто позивачем при проведенні розрахунку залишено поза увагою те, що відповідачем частково сплачувалася заборгованість протягом базового місяця (одного місяця з моменту виникнення заборгованості), отже певні суми заборгованості існували менше одного місяця, тому визначення розміру інфляційних втрат із суми заборгованості, що існувала станом на 15 число кожного місяця є неправильним, оскільки такий порядок здійснення цих нарахувань позивачем дещо не узгоджується із приписами листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.

При цьому, колегія суддів виходила з того, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць. Крім того, слід також зазначити, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні інфляційних нарахувань.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, а також проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представника сторін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 17.02.2014 у даній справі в частині стягнення пені та трьох відсотків річних та задоволенню апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

З огляду на наведене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 по справі № 910/21901/13 в частині стягнення пені у розмірі 4 130,61 грн. та 3 % річних у розмірі 91 392,23 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) пеню у розмірі 41 664 (сорок одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. та три відсотки річних у розмірі 92 066 (дев'яносто дві тисячі шістдесят шість) грн.67 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 6 589 (шість тисяч п"ятсот вісімдесят дев"ять) грн. 20 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 913 (дев'ятсот тринадцять) 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Матеріали справи № 910/21901/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко