Постанова № 38480415, 24.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа№ 910/16243/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - представник;

Галков І.О. - представник;

Від відповідача: Мариношенко К.А. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014

у справі № 910/16243/13 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 106 224,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М" про стягнення 106 224,74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" грошові кошти: заборгованість у розмірі 104 240,21 грн., неустойку у сумі 1 637,61 грн., 3% річних у сумі 346,92 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі №910/16243/13 на 2 (два) роки до 10.02.2016.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 скасувати в частині відстрочення виконання вказаного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" у справі № 910/16243/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

23.04.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги; від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу; 24.04.2014 від представника позивача надійшла заява про доручення документів до матеріалів справи. Вказані документи були колегіє суддів оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 24.04.2014, сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі за текстом - позивач, Лізингодавець, ТОВ "Ласка Лізинг") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." (далі за текстом - відповідач, Лізингоодержувач, ТОВ "Фірма "Т.М.М.") укладено Договір фінансового лізингу №1137/12/2007 (далі за текстом - Договір).

Згідно умов Договору позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - 4-х вісний напівпричіп МУЛТИМАКС Multi-N-4L-AUM-18AT-9.20-17.5-2.54 (одна одиниця), а також відповідач зобов'язувався здійснювати лізингові платежі.

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання умов Договору передав предмет лізингу відповідачу 11.06.2008, що підтверджується Видатковою накладною №РН-0000205 від 11.06.2008 та Довіреністю серії НБЛ №614663 від 09.06.2008.

Як зазначає позивач, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1137/12/2007/R до Договору, якою були внесені зміни до Графіку внесення платежів.

Однак, як наголошує позивач, відповідач порушив свої зобов'язання щодо належного виконання умов Договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з ТОВ "Фірма "Т.М.М." на свою користь заборгованість у розмірі 104 240,21 грн., неустойку - 1 637,61 грн., 3% річних - 346,92 грн.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

На виконання умов Договору позивач передав предмет лізингу відповідачу 11.06.2008, що підтверджується Видатковою накладною №РН-0000205 від 11.06.2008 та Довіреністю серії НБЛ №614663 від 09.06.2008, наявними в матеріалах справи.

Крім того, 30.07.2009 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1137/12/2007/R до Договору, якою були внесені зміни до Графіку внесення платежів.

Відповідно до п. 2.3 Договору, вартість предмета Лізингу складає суму, еквівалентну 135 000,00 умовних одиниць (далі за текстом - у.о.), в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 22 500,00 у.о., представлених у гривнях України.

Пунктом 7.1. Договору сторони домовились про те, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та що дорівнює одному Євро за курсом відповідно до п.7.1.1. Договору.

Згідно з п. 7.7. Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в розмірі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання предмета Лізингу, в тому числі в період технічного обслуговування ремонту, втрати предмета Лізингу, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови Договору. Однак, відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, а саме Лізингоодержувачем не в повному обсязі виконано зобов'язання щодо сплати лізингових платежів з 60 по 62 періоди, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 104 240,21 грн.

Між тим, матеріали справи не містять доказів сплати існуючої заборгованості відповідачем.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 104 240,21 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 9.5 Договору просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1 637,61 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 9.5 Договору визначено, що у випадку якщо Лізингоодержувач в установлені Договором строки не здійснить оплату встановлених Договором платежів, то Лізингодавець вправі вимагати виплати неустойки в розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочення і 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а Лізигоодержувач зобов'язується її сплатити.

Наданий розрахунок неустойки у розмірі 1 637,61 грн. колегією суддів перевірено та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 346,92 грн. Колегією суддів перевіоено та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 104 240,21 грн., неустойка - 1 637,61 грн., 3% річних - 346,92 грн.

Щодо відстрочки виконання оскаржуваного рішення по цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господасрького процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господасрького процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Наведена правова позиція підтверджується викладеним у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з заяви про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції по цій справі, ідповідач зазначає, з наданням відповідного документального обґрунтування, що на сьогоднішній день у Фірми "Т.М.М."- товариства з обмеженою відповідальністю відсутня фінансова можливості вчасно проводити розрахунки з контрагентами та встановлений жорсткий графік зобов'язань стосовно погашення наявної заборгованості, що значно утруднює виконання рішення суду.

Заявник також повідомляє, що він не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. На необхідність врахування цих обставин також наголошує Вищий господарський суд України у постанові пленуму "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012.

Отже, розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, врахувавши можливі негативні наслідки для боржника, при виконання рішення у встановлений строк, та стягувача, при затримці виконання рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви відповідача, а саме, про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/16243/13 від 10.02.2014 не на 2 роки, а на 1 рік.

Задовольняючи частково заяву відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні статті 121 Господарського процесуального кодексу України щодо відстрочки виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 по справі № 910/16243/13 скасувати в частині відстрочення виконання рішення суду по цій справі на 2 (два) роки.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/16243/13 на 1 ( один) рік.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 по справі № 910/16243/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16243/13 повернути Господарському суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко