Постанова № 38480394, 24.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа№ 910/67/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Ляшенко Н.С.-представник;

Від відповідача: Лоєнко К.Ю.- представник;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014

у справі № 910/67/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний

завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр лізинг"

про стягнення боргу, неустойки, ціна позову 113 467 406, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом.

Позовна заява обґрунтована тим, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору фінансового лізингу № ФЛ-29/08-2012 від 29.08.2012, останній після одержання авансового платежу у розмірі 68 250 000 грн. прострочив передачу йому протягом червня-жовтня 2013 року 640 із погоджених 700 напіввагонів, передавши лише 60 напіввагонів.

За таких обставин позивач на підставі п. 3.5 спірного договору фінансового лізингу просив стягнути з відповідача на свою користь суму авансового платежу 68250000 грн., 12% річних за користування цими коштами у розмірі 4475406,58 грн. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України позивач просив стягнути з відповідача 17472000 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, а також 29120000 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів. Також просив покласти на відповідача понесені по справі судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача авансовий платіж у розмірі 62 400 000, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 51 067 406,58 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" у справі № 910/67/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

23.04.2014 від представника відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 24.04.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 29.08.2012 між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-29/08-2012, згідно з яким відповідач зобов'язався протягом 2012-2013 років відповідно до погодженого графіку передати позивачу у тимчасове платне володіння і користування на 84 календарні місці предмет лізингу "Напіввагони, придатні для експлуатації на залізницях колії 1520 мм і мають можливість виходу на колії 1435 мм" у кількості 2000 одиниць, що не був в експлуатації, побудови 2012-2013 років, відповідає встановленим лізингоодежувачем технічним вимогам, визначеним у додатку № 2 до цього договору".

Вартість предмета лізингу погоджена у розмірі 1488000000 грн. Загальна сума договору на момент його укладання виходячи з базового графіку лізингових платежів складає 2042342440,40 грн. або еквівалент 255516381,88 доларів США за курсом НБУ на день укладання договору.

Згодом додатковими угодами № 1 від 31.08.2012, № 2 від 22.10.2012, № 3 від 01.02. 2013, № 4 від 18.02.2013, № 5 від 25.03.2013, № 6 від 17.04.2013, № 7 від 28.05.2013 сторони змінили умови вищевказаного договору в частині предмета лізингу, його вартості, порядку та строків його передачі, загальної суми договору.

З урахуванням зазначених змін сторони зменшили кількість належних до передачі у лізинг на піввагонів до 1916 одиниць, їх вартість за одиницю, вартість всього предмета лізингу зменшено до 1259900000 грн., а загальну сума договору на момент його укладання виходячи з базового графіку лізингових платежів - до 1729265617,40 грн. або еквівалент 216347506,24 доларів США за курсом НБУ на день укладання додаткової угоди. Змінено також графік поставки предмету лізингу, погоджено, що така повинна бути проведена чотирма партіями протягом лютого-травня, червня-жовтня, листопада та грудня 2013 року.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаного договору і додаткових угод.

Таким чином, між сторонами у справі виникли відносини з договору фінансового лізингу, врегульовані §6 гл. 58 ЦК України, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг-це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на строк не менш як на один рік за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Наведена стаття кореспондується зі ст.292 Господарського кодексу України.

Як вбачається з тексту договору, а саме п. 3.4 , сторони погодили сплату позивачем на користь відповідача авансового платежу, що становить 15% від узгодженої партії предмета лізингу.

З урахуванням умов специфікації (додаток № 1) та графіку поставки предмета лізингу (додаток № 3) відповідач зобов'язався передати у користування позивача протягом лютого травня 2013 року партію з 290 напіввагонів вартістю 203000000 грн., протягом червня-жовтня 2013 року 700 напіввагонів вартістю 455000000 грн.

Відповідно до умов п. 3.5 договору в редакції додаткової угоди № 7 сплата авансового платежу у розмірі 15% від вартості партії, що поставляється за період лютий-травень 2013 року у кількості 290 одиниць відповідно до графіку поставки предмета лізингу здійснюється лізингоодержувачем не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання лізингоодержувачем банківської гарантії на дану партію предмета лізингу. Банківська гарантія на авансовий платіж за вказану вище партію має бути виадана на користь лізингоодержувача не пізніше 6 лютого 2013 р.

Сплата авансового платежу у розмірі 15% від вартості партії, що поставляється за період червень-жовтень 2013 року у кількості 700 одиниць відповідно графіку поставки предмета лізингу, що складає 68250000 грн. здійснюється лізингоодержувачем двома частинами:

- оплата першої частини у сумі 59595000 грн. здійснюється не пізніше 9 банківських днів з моменту отримання лізингоодержувачем банківської гарантії на дану партію предмета лізингу. Банківська гарантія на першу частину авансового платежу за вказану вище партію має бути надана на користь лізингоодержувача не пізніше 29 квітня 2013 р.;

- оплата другої частини у сумі 8655000 грн. здійснюється лізингоодержувачем не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання лізингоодержувачем банківської гарантії на дану партію предмета лізингу. Банківська гарантія на другу частину авансового платежу за вказану вище партію має бути надана на користь лізингоодержувача не пізніше 10 липня 2013 р.

На момент укладання даної додаткової угоди, зобов'язання лізингоодержувача з оплати першої частини авансового платежу у сумі 59595000 грн. та зобов'язання лізингодавпя з надання банківської гарантії на таку частину авансового платежу вважаються виконаними.

Поясненнями сторін, банківськими виписками від 30.04.2013 та 10.07.2013 підтверджується факт сплати позивачем на користь відповідача авансового платежу за поставку партії предмета лізингу червня-жовтня 2013 року у розмірі 68250000 грн.

Відповідно до умов п. 1.8 договору в лізинговий платіж входять суми, які включають: платіж по відшкодуванню вартості предмета лізингу, винагороду лізингодавця за отримане у лізинг майно, що включає компенсацію відсотків за кредитом, залученим з метою придбання предмета лізингу, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням даного договору.

Згідно п. 1.7 договору авансовий платіж - це платіж, який вноситься лізингоотримувачем лізингодавцю як частина вартості узгодженої місячної партії предмета лізингу.

Таким чином, за своєю правовою природою авансовий платіж є сумою, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи відповідно до умов п. 3.5 договору позивачем на користь відповідача в рахунок попередньої оплати сплачено всього 9870000 грн. (30450000 грн. авансовий платіж за партію предмету лізингу лютого-травня 2013 року + 68250000 грн. авансовий платіж за партію предмету лізингу червня-жовтня 2013 року).

Поясненнями сторін, наявним у справі актом приймання передачі предмета лізингу в лізинг від 03.06.2013 підтверджується, що станом на час розгляду справи відповідачем було виконано обов'язок з передачі позивачу у лізинг партії предмета лізингу лютого-травня 2013 року 290 вагонів вартістю 203000000 грн., а також частини партії предмету лізингу червня-жовтня 2013 року 60 вагонів вартістю 39000000 грн., а всього за договором 350 вагонів загальною вартістю 242000000 грн.

У зв"язку з цим,відповідач посилається на те,що розмір проведеної позивачем на користь відповідача попередньої оплати не перевищує вартості фактично переданого за договором товару, а тому колегія суддів не вбачає підстав для повернення авансового платежу, що становить суму попередньої оплати за викуп предмету лізингу, а також процентів на суму попередньої оплати.

Правова норма ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" встановлює, що лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Частина 2 ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" наголошує на тому, що лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Таке ж право лізингоодержувача передбачене й Договором, так, відповідно до п.14.5 Договору, лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмету лізингу становить більше 30 календарних днів.

Між тим, матеріали справи не містять доказів звернення лізингоодержувача до лізингодавця з вимогою про розірвання договору.

Таким чином, відповідно до правових норм ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право вимагати повернення авансового платежу, відшкодування збитків лише після розірвання Договору.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що скаржник не має права на повернення авансового платежу відповідно за договором фінансового лізингу та не має права вимагати відшкодування збитків (штраф та пеня) за лізинговими правовідносинами без розірвання Договору.

Також, частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Між тим, як вбачається з тексту договору, умовами розділу 10 спірного договору сторони погодили інакшу, порівняно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання з передачі майна у лізинг.

За таких обставин підстави для застосування відповідальності у вигляді пені та штрафу, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, колегія суддів не вбачає.

Заперечення скаржника , які містяться в матеріалах справи, в апеляційній скарзі та які були надані в судовому засіданні не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 у справі № 910/67/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/67/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко