Рішення № 38480177, 25.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/8422-2012 25.04.14

За позовомКиївського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської радиДо суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1Третя особаДержавна екологічна інспекція у м. КиєвіПрозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в сумі 9 347,47 грн.Судді: Баранов Д.О. (головуючий)

Курдельчук І.Д.

Марченко О.В.

За участю представників:

Від позивачаКохан А.І. (довіреність від 31.01.2014 р.)Від відповідачаОСОБА_2 (довіреність від 19.07.2013 р.)Від третьої особине з'явивсяВід прокурораКоряжміна Г.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, третя особа: Державна екологічна інспекція у м. Києві, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в сумі 9 347,47 грн.

Ухвалою від 27.06.2012 р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 5011-73/8422-2012 та призначено до розгляду на 13.02.2013 р.

13.02.2013 р. та 14.08.2012 р. розгляд справи судом відкладався.

Ухвалою від 31.08.2012 р. суд зупинив провадження у справі до розгляду Окружним адміністративним судом України справи № 2а-11582/12/2670.

Відповідно до ухвали суду від 26.04.2013 р. провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду на 24.05.2013 р.

24.05.2013 р. в судовому засіданні судом постановлено ухвалу про розгляд справи колегією суддів.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 р. визначено колегію для розгляду справи № 5011-73/8422-2012 у складі суддів: Баранова Д.О. (головуючий), Бондарчук В.В, Марченко О.В.

Ухвалою від 24.05.2013 р. справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 14.06.2013 р.

14.06.2013 р. судом оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.2013 р.

10.07.2013 р. судом було зупинено провадження у справі № 5011-73/8422-2012 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10953/13.

27.01.2014 р. судом було поновлено провадження у справі з огляду на усунення обставин, що зумовили його зупинення, призначено розгляд справи на 12.02.2014 р.

Ухвалою суду від 12.02.2014 р. розгляд справи було відкладено на 21.02.2014 р.

У зв'язку з перебуванням суддів Баранова Д.О. та Бондарчук В.В. у відрядженні розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 21.02.2014 р. справу № 5011-73/8422-2012 було передано для розгляду колегії суддів у складі: Івченка А.М. (головуючий), Марченко О.В., Привалова А.І., якими ухвалою від 21.02.2014 р. справу було прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 19.03.2014 р.

Зважаючи на повернення судді Баранова Д.О. з відрядження та перебування судді Привалова А.І. на лікарняному 19.03.2014 р., розпорядженням голови Господарського суду міста Києва справу № 5011-73/8422-2012 було передано на розгляд колегії у складі суддів: Баранова Д.О. (головуючий), Курдельчука І.Д. та Марченко О.В., якими справа була прийнята до провадження.

19.03.2014 р. судом відкладено її розгляд на 02.04.2014р., а 02.04.2014 р. оголошено перерву до 16.04.2014 р. з огляду на наявність об'єктивних причин, які перешкоджали вирішенню спору.

02.04.2014 р. прокурором було подано до суду уточнення позовних вимог, у яких останній просить суд задовольнити позов в частині зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку.

Ухвалою від 16.04.2014 р. розгляд справи було відкладено судом до 25.04.2014 р.

В судове засідання 25.04.2014 р. прибули представники сторін та прокурора, третя особа уповноваженого представника в засідання суду не направила, про причини його неявки не повідомила.

Представник прокурора надав в матеріали справи додаткові докази на підтвердження заявлених вимог та клопотав перед судом про зміну назви органу прокуратури, очолюваної прокурором, який представляє інтереси держави у цій справі, на Київську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері відповідно до наказу Генерального прокурора України № 108 від 12.07.2012 р.

Оскільки представники сторін заперечень не навели, суд задовольняє вказане клопотання прокурора.

В ході судового засідання було заслухано представника відповідача по суті поданого 28.03.2014 р. клопотання про припинення провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав), який посилався на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Домнічева І.О.) від 25.01.2005 р. у справі № 2/437, яким було задоволено позов в.о. Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 звільнити самовільно (незаконно, безпідставно) зайняту земельну ділянку площею 0,176 га, яка розташована по АДРЕСА_3 та привести у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд .

Натомість, як вбачається з поданих прокурором доказів, ухвалою від 14.06.2011 р. у справі № 2/437 Господарським судом міста Києва (суддя Домнічева І.О.) було скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції в м. Києві від 25.02.2011 р. № 25349821 про відновлення виконавчого провадження та визнано наказ Господарського суду м. Києва № 2/437 від 04.02.2005 р. таким, що не підлягає виконанню у зв'язку зі спливом строків для пред'явлення його до виконання.

У зв'язку з викладеним, 31.10.2011 р. відділ державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції в м. Києві виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 2/437 від 04.02.2005 р.

Таким чином, з наведеного вище слідує, що станом на 25.04.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2005 р. у справі № 2/437 виконано не було, тобто встановлений вказаним процесуальним документом факт займання без законних підстав суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,176 га, яка розташована по АДРЕСА_3, усунуто не було.

Окрім того, суд не погоджується з твердженнями відповідача про однаковий характер предмету та підстав позовних вимог у справі № 2/437 та № 5011-73/8422-2012, оскільки встановлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 224/04 від 15.05.2012 р. обставини самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки не були предметом дослідження господарським судом у справі № 2/437, адже йдеться про інший проміжок часу порушення суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 положень земельного законодавства.

Отже, за наведених обставин, заслухавши заперечення позивача та прокурора, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Надалі в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-73/8027-2012 до вирішення пов'язаної з нею справи, текст якого надав суду в матеріали справи.

Виходячи з пояснень представника відповідача та поданих ним доказів, пов'язаною зі справою № 5011-73/8027-2012 він вважає адміністративну справу № 826/15427/13-а, у якій Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження відповідно до ухвали від 28.03.2014 р.

Як вбачається з поданих доказів, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2013 р. у справі № 826/15427/13-а було відмовлено першому заступнику прокурора Дніпровського району м. Києва у задоволенні позовних вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева М.С., Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання протиправними дій державного реєстратора Малишева М.С. щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме - АДРЕСА_3, - за ОСОБА_1; визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 277150 від 07.02.2013 р. про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме - АДРЕСА_3, - за ОСОБА_1, винесеного державним реєстратором Малишевим М.С.; зобов'язання Реєстраційної служби внести реєстраційний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відомості про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 277150 від 07.02.2013 р. про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме - АДРЕСА_3 - за ОСОБА_1, внесеного державним реєстратором Малишевим М.С.

11.03.2014 р. Київський апеляційний адміністративний суд вказану постанову місцевого адміністративного суду скасував, задовольнивши перераховані вище вимоги прокурора.

За твердженнями відповідача, розгляд Вищим адміністративним судом України поданої ним касаційної скарги на вказану постанову апеляційного адміністративного суду перешкоджає прийняттю обґрунтованого рішення у справі № 5011-73/8422-2012, провадження у якій слід зупинити на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до закінчення касаційного провадження у справі № 826/15427/13-а.

З'ясувавши думку інших учасників провадження, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-73/8422-2012, оскільки відповідач не довів перед судом належними доказами та не достатньо обґрунтував пов'язаність господарської та адміністративної справ, а також ступінь впливу встановлених у адміністративній справі обставин на збирання та оцінку доказів у даній справі, що мають значення для її об'єктивного та законного вирішення.

В судовому засіданні 25.04.2014 р. судом з'ясовано остаточні правові позиції учасників провадження: представники прокурора та позивача підтримали позовні вимоги відповідно до поданих 02.04.2014 р. уточнень, а представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, об'єктом якої була земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, обліковий номер 66:470:031, та використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

За результатами здійснення вказаної перевірки уповноваженими особами було складено акт від 15.05.2012 р. № 224/04, відповідно до змісту та висновків якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 без наявності правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку на АДРЕСА_3, обліковий номер 66:470:031, орієнтовною загальною площею 0,35 га, для розміщення експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд громадського харчування - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в той час, як вказана земельна ділянка площею 3 468,12 кв.м. обліковується за комунальним підприємством Дарницьке лісопаркове господарство.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2012 р. у справі № 2а-11582/12/2670 було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про скасування акту № 224/04 від 15.05.2012 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 66:470:031, площею 0,35 га за адресою: АДРЕСА_3, прокурор посилається на встановлені вказаним вище актом уповноваженого державного органу обставини порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог чинного законодавства та відсутність у відповідача будь-якої правовстановлюючої документації на вказану земельну ділянку та дозволів на будівництво на ній як на землі лісогосподарського призначення.

Відповідач в свою чергу не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки розташований на спірній земельній ділянці комплекс будівель кафе відповідно до даних витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а дії щодо оформлення права власності на земельну ділянку здійснюються відповідачем, починаючи з 2004 р., шляхом звернення до Київської міської ради.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як встановлено ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За ч. 1 ст. 124 вказаного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Виходячи зі змісту пояснень позивача, які не спростовуються запереченнями відповідача та наявними в матеріалах справи доказами, будь-яких рішень Київською міською радою щодо передачі спірної земельної ділянки площею 0,35 га на АДРЕСА_3 у власність (користування) відповідача не приймалось, документи, що посвідчують право власності (користування) суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою станом на 25.04.2014 р. в матеріали справі подані не були.

Натомість, згідно з наявною в матеріалах справи інформацією, земельна ділянка площею 3 468,12 кв.м. за обліковим номером 66:470:031 обліковується за Дарницьким лісопарковим господарством.

При цьому, суд бере до уваги пояснення відповідача та подані ним докази (клопотання) на підтвердження звернення до Київської міської ради у червні 2004 року про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки у АДРЕСА_3, орієнтовним розміром 0,176 га, для об'єктів громадського харчування та дитячих спортивно-розважальних майданчиків; у вересні 2009 року про надання доручення на підготовку матеріалів вибору земельної ділянки та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_3, орієнтовним розміром 0,10 га для влаштування зони відпочинку в складі об'єктів громадського харчування та дитячих спортивно-розважальних майданчиків.

Проте, виходячи з положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, вказані звернення не можуть вважатися доказом набуття ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою, тим більше, що доказів на підтвердження здійснення заходів, спрямованих на набуття відповідного права відповідачем з 2009 року по 2013 рік, відповідачем суду не пред'явлено.

Окрім того, суд враховує наявне в матеріалах справи рішення Господарського суду міста Києва (суддя Удалова О.Г.) від 06.08.2013 р. у справі № 910/10953/13, яке набрало законної сили у встановленому законодавством порядку, про відмову у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3; визнання неправомірною бездіяльності Київської міської ради, що полягає у відсутності розгляду клопотань позивача про передання йому на підставі договору оренди вказаної земельної ділянки; зобов'язання відповідача розглянути питання про виділення та передачу позивачу на підставі договору оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи приписи "Про державний контроль за використанням та охороною земель", приймаючи до уваги матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, судом встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,35 га, кадастровий номер 66:470:031, за адресою: АДРЕСА_3, зайнята та використовується відповідачем самовільно.

Відповідачем, всупереч вимогам ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, зазначені вище факти належними та допустимими доказами не спростовані, належного договору оренди або акту на право власності на спірні земельні ділянки до матеріалів справи не подано.

Одночасно, доказів, які підтверджують підстави набуття права на землю згідно зі ст.ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України відповідачем до матеріалів справи не представлено, а судом не встановлено.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено імперативне правило, відповідно до якого самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,35 га, яка розташована на АДРЕСА_3 (обліковий номер 66:470:031).

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 102,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Д.О. Баранов (головуючий) І.Д. Курдельчук О.В. Марченко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.04.2014