Рішення № 38480049, 23.04.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р.Справа № 916/432/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Прутян М.Ю. за довіреністю від 03.10.2013р.

Від відповідача: не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс " до товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком" про стягнення 14 967,09 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс" (далі по тексту - ТОВ „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком" (далі по тексту - ТОВ „Агроком") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 14 967,09 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 638,80 грн., пені в сумі 267,38 грн. та трьох відсотків річних в сумі 60,91 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № 09876-13 від 02.01.2013р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Агроком" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, були повернуті суду через вибуття адресата, у зв'язку з чим, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Агроком" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.01.2013р. між ТОВ „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс" (Постачальник) та ТОВ „Агроком" (Покупець) було укладено договір поставки товару № 09876-13, у відповідності до п.п. 1.1, 2.1 якого Постачальник зобов'язується здійснювати поставку товару окремими партіями, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати даний товар на умовах цього договору. Товаром за даним договором є майонезна продукція, сонячна олія, маргаринова продукція та інші продукти харчування.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 3.2, 3.4 договору поставки товару № 09876-13 від 02.01.2013р. право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою фактичної передачі партії товару вважається дата фактичного отримання товару, яка зазначається та засвідчується підписом повноважного представника Покупця на товарно-транспортній накладній, яка свідчать про приймання партії товару.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки товару № 09876-13 від 02.01.2013р. позивачем було передано у власність ТОВ „Агроком" товар загальною вартістю 14 638,80 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних № СД087479 від 28.11.2013р. та № СД089372 від 05.12.2013р., які на підтвердження факту прийняття товару підписані представниками відповідача та скріплені печаткою ТОВ «Агроком».

Згідно з п. 4.1 договору поставки товару № 09876-13 від 02.01.2013р. Покупець здійснює розрахунки з Постачальником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями позивача, які не були спростовані під час розгляду даної справи, ТОВ „Агроком" в порушення прийнятих на себе за договором поставки товару № 09876-13 від 02.01.2013р. грошових зобов'язань не здійснило оплати вартості товару, поставленого протягом спірного періоду, в результаті чого за відповідачем утворилась прострочена сума заборгованості перед ТОВ „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс" в розмірі 14 638,80 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс" в частині стягнення з ТОВ «Агроком» заборгованості за придбаний товар в сумі 14 638,80 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 60,91 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ТОВ „Агроком" трьох відсотків річних в сумі 60,91 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 8.2 договору поставки товару № 09876-13 від 02.01.2013р. передбачено, що Покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої партії товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен календарний день затримки оплати, передбаченої п. 4.1 даного договору.

З посиланням на п. 8.2 договору поставки товару № 09876-13 від 02.01.2013р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 267,38 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок даної штрафної санкції, заявленої до стягнення, господарський суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 267,38 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Агроком" перед ТОВ „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс" в загальній сумі 14 967,09 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 63880 грн., трьох відсотків річних в сумі 60,91 грн. та пені в сумі 267,38 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Наведені обставини були визнані відповідачем під час розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Агроком" на користь ТОВ „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс" суми основного боргу в розмірі 14 967,09 грн., трьох відсотків річних в сумі 60,91 грн. та пені в сумі 267,38 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись cт.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком» /67470, Одеська область, Роздільнянський район, село Єгорівка, код ЄДРПОУ 22470373, п/р 2600031335 в АБ «Південний», МФО 328209/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина плюс" /65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 16, код ЄДРПОУ 37874219, п/р 26000002007852 в АТ „Дельта Банк", МФО 380236/ суму основного боргу в розмірі 14 967 грн. 09 коп. /чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім грн. 09 коп./, три відсотки річних в сумі 60 грн. 91 коп. /шістдесят грн. 91 коп./, пеню в сумі 267 грн. 38 коп. /двісті шістдесят сім грн. 38 коп./, судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28.04.2014р.

Суддя С.П. Желєзна