Постанова № 38478105, 23.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 р. Справа № 814/5041/13-а

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Турецької І.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Тилігульська вітрова електростанція» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тилігульська вітрова електростанція» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Тилігульська вітрова електростанція» звернулося до суду з адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі Очаківська ОДПІ) про:

- скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2013 року №0001041500, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 4 123 504 грн.;

- зобов'язання відповідача подати до державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету зазначеної суми.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності декларування ПДВ, відповідач дійшов висновку про відсутність у товариства права на таке відшкодування, у зв'язку з тим, що воно мало обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. На думку позивача, відповідач безпідставно, не приймає до уваги, що податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач не ввів в експлуатацію промислову вітроелектростанцію, яку він будував, тому вказана вітроелектростанція не може вважатися основним фондом, а відтак товариство не має право на бюджетне відшкодування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Тилігульська вітрова електростанція» подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Протягом 2010-2013 років товариство основною господарською діяльністю не займалось, а займалось спорудженням промислової вітрової електростанції на земельній ділянці в межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

За час будівництва з 01 липня 2010 року по 31 серпня 2013 року промислової вітроелектростанції позивач накопичив податковий кредит на суму 4 123 504 грн., який утворився за рахунок оплати проектних, винахідних та будівельних робіт.

30 вересня 2013 року ТОВ «Тилігульска вітрова електростанція» подало податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року, в якому відобразило у рядку «23» - «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» цифру « 4 123 504».

В жовтні 2013 Очаківська ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку достовірності нарахування від'ємного значення та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №70/1500/36288020.

Ревізори дійшли висновку, що товариство не має право на бюджетне відшкодування, оскільки товариство мало обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Витрати товариства на будівництво промислової вітроелектростанції до уваги не приймалися, оскільки вона на час подання декларації не введена в експлуатацію та не може вважатися основним засобом.

19 листопада 2013 року уповноваженою особою Очаківської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001041500 про відмову у наданні бюджетного відшкодування ТОВ «Тилігульска вітрова електростанція» на суму 4 123 504 грн.

Обсяг оподаткованих операцій позивача за останні 12 місяців склав лише 1 665 грн.

Спорудженні позивачем об'єкти не введенні в експлуатацію, не обліковані відповідно бухгалтерського обліку за рахунком 10 «Основні засоби», а обліковуються за рахунком 15 «Капітальні інвестиції».

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пп.14.1.138 ст.14 ПК України (основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) незавершені капітальні інвестиції не є основними засобами. А, основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень ст. 200 ПК України, є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

Таким чином, враховуючи, що позивач не ввів в експлуатацію вітрову електростанцію, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій податкового органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 ПК України:

200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.3. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

200.4. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

200.5. Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Таким чином, зі змісту наведених норм Закону слідує, що якщо платник податків нараховував податковий кредит внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, то він має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати його реєстрації платником ПДВ та обсягу оподатковуваних операцій.

Колегія суддів зазначає, що поняття «придбання або спорудження (будівництва) основних фондів» більш повно визначено в абзаці 3 п.198.3 ст. 198 ПК України.

Відповідно до абзацу 3 п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, платник податків має право на формування податкового кредиту, якщо він робить капітальні інвестиції у необоротні капітальні активи.

У розумінні ст. 145 ПК України, необоротними капітальними активами є, зокрема, будівлі та споруди.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі» від 12 жовтня 2010 року №1202, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Колегія суддів вважає необхідним прийняти саме це визначення терміну: «незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи», незважаючи на те, що вказаний Наказ Мінфінансів "№1202 набирає чинності з 01 січня 2015 року (раніше передбачалось набрання ним чинності з 01 січня 2013 року), оскільки іншого по суті визначення чинне законодавство не надає.

Суд першої інстанції, посилаючись на пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України (згідно з яким, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)), зазначив, що капітальні інвестиції не є основними засобами і, тому, оскільки вітряна електростанція не введена в експлуатацію, то позивачу правомірно відмовлено у бюджетному відшкодуванні.

Однак, суд першої інстанції помилково не врахував, що незалежно від того, що вітряна електростанція (не введена в експлуатацію) є капітальною інвестицією та не є основним фондом у розумінні пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, позивач має право на нарахування податкового кредиту та відповідно на бюджетне відшкодування, оскільки згідно з ст.ст. 198, 200 ПК України, саме капітальне інвестування в будівництво вказаної вітряної електростанції, яка лише у подальшому буде основним засобом у розумінні пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, передбачає право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування, так як згідно з Законом, вказане право виникає разом з початком триваючого процесу капітального інвестування, а не виключно з завершенням цього процесу та введенням в експлуатацію об'єкта, в який проводиться інвестування.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень ст. 200 ПК України, є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби», є такими, що суперечать змісту ст. 200 ПК України.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тилігульська вітрова електростанція» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тилігульська вітрова електростанція» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тилігульська вітрова електростанція» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19 листопада 2013 року №0001041500.

Зобов'язати Очаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подати до Державного казначейства України висновок про відшкодування з бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «Тилігульська вітрова електростанція» податку на додану вартість в сумі 4 123 504 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 квітня 2014 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: І.О. Турецька