Постанова № 38478081, 30.04.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2014 року Чернігів Справа № 825/1242/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Присівок Ю.С.,

представника відповідача Шматка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Перелюбського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

16.04.2014 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Перелюбського споживчого товариства (далі-відповідач), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 22087,34 грн. та пені в розмірі 1152,73 грн.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач належним чином не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, та у відповідності до статті 20 цього Закону своєчасно не сплачує адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки самостійно запрошував на роботу інвалідів, проживаючих на території Перелюбської сільської ради, однак бажаючих працювати на даному підприємстві не знайшлося. За таких обставин вважає, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перелюбське споживче товариство зареєстровано як юридична особа та знаходиться в селі Перелюб, Корюківського району Чернігівської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців(а.с.12-13).

Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів" від 16.10.2012 року № 5462-VI (набрав чинності з 09.12.2012 року). Відповідно до якого повноваження щодо здійснення перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрам у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштуванні інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, а також для складання протоколів покладено на Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення - територіальну державну інспекцію з питань праці у Чернігівській області.

В період з 24.02.2014 по 26.02.2014 державним інспектором Територіальної державної інспекції з питань праці в Чернігівській області проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Перелюбському споживчому товаристві, за результатами якої складено акт № 25-12-029/0199, в якому зазначено, що відповідачем порушено норми статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ, а саме: по підприємству не виконано нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів(а.с. 7-8).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

В ході перевірки документів щодо персоніфікованого обліку, поданого підприємством в органи Пенсійного фонду України в Чернігівській області встановлено, що середньооблікова чисельність працівників у 2012 році становила-43 особи, у 2013 році-45 осіб, тобто відповідачем не виконано норматив працевлаштування інвалідів у 2012-2013 роках в кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

У матеріалах справи міститься лист Перелюбської сільської ради Корюківського району Чернігівської області від 25.04.2014 № 02-09/219, в якому зазначено, що на території Перелюбської сільської ради зареєстровано 14 інвалідів, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (а.с.21).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, особи з обмеженими фізичними можливостями, які проживають на території Перелюбської сільської ради відмовились працювати у Перелюбському споживчому товаристві, що підтверджується їхніми особистими заявами, підпис яких засвідчена секретарем виконавчого комітету Перелюбської сільської ради (а.с.32, 34, 36, 38, 40, 42). Факт інвалідності підтверджено довідками МСЕК (а.с.33,35,37,39,41,43).

Посилання позивача на те, що відповідачем не забезпечено своєчасне подання інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів, до державної служби зайнятості, що є порушенням вимог статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», судом до уваги не приймається, оскільки відповідач самостійно пропонував інвалідам, які проживають на території Перелюбської сільської ради роботу у споживчому товаристві, проте бажаючих працювати на даному підприємстві не знайшлося. Крім того, доказів того, що товариство відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу позивачем суду не надано.

Таким чином, суд не вбачає бездіяльності та протиправних дій відповідача, його вини у не працевлаштуванні інвалідів, що є складовими правопорушення. Відповідач здійснив усі залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів, а тому відсутні правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, адже, за своєю правовою природою штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висвітленою у постанові від 02.04.2013 року, яка відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір з позивача не стягується.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко