Ухвала суду № 38477290, 17.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 15278/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Аміко-Кераміка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Торговий Дім Аміко-Кераміка» 18.01.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ Волинської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 14 грудня 2010 року №0002022303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 701,92 грн. за здійснення торговельної діяльності в періоди з 01 по 03 березня 2008 року та з 02 березня по 02 квітня 2009 року без придбання відповідного торгового патенту на право здійснення торговельної діяльності.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14 грудня 2010 року №0002022303 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Аміко-Кераміка» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 701 грн. 92 коп. (сімсот одна грн. 92 коп.).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька ОДПІ Волинської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що за наслідками розгляду матеріалів перевірки Луцькою ОДПІ до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі абзацу четвертого частини першої статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності без придбання відповідного торгового патента - 701,92 грн.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Однак у відповідності до ст. З цього кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. В даному випадку в ОДПІ не виникає господарських відносин з підприємцем ОСОБА_1 в розумінні ст. З Господарського кодексу України .

В даних правовідносинах ОДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, а тому Луцька ОДПІ правомірно застосувала до позивача штрафні санкції, які не є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні норм Господарського Кодексу України, відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 вказаного Кодексу.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2010 року Луцькою ОДПІ на підставі направлення № 00793 від 24 лютого 2010 року проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торговий Дім Аміко-Кераміка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 1946/23-1/32857115 від 13 квітня 2010 року, яким встановлено порушення позивачем статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: здійснення позивачем підприємницької діяльності без придбання торгових патентів на право здійснення торговельної діяльності в сфері оптової торгівлі в періоди з 01 по 03 березня 2008 року та з 02 березня по 02 квітня 2009 року.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняте рішення від 14 грудня 2010 року № 0002022303 про застосування до ТзОВ «Торговий Дім Аміко-Кераміка» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 701 грн. 92 коп., яке в результаті адміністративного оскарження залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Луцькою ОДПІ не доведено правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003252303 від 02 квітня 2010 року в розмірі 701 грн. 92 коп, так як сплив річний термін, протягом якого можливе притягнення до відповідальності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, так як він відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів; під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

З матеріалів справи видно, що факт вказаного вище порушення позивачем не оспорюється.

Проте позивач вважає, що податковий орган пропустив строк застосування таких фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК України передбачено, що одним із видів адміністративно - господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф, який застосовується до суб'єкта господарювання за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що штрафні санкції за порушення суб'єктами господарювання норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні положень ГК України є вірним.

Статтею 250 цього Кодексу передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи видно, що порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності дійсно мало місце в періоди з 01 по 03 березня 2008 року та з 02 березня по 02 квітня 2009 року. Однак, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій винесене відповідачем тільки 14 грудня 2010 року, тобто після спливу річного терміну, протягом якого можливе притягнення до відповідальності, та шести місяців з дня виявлення порушення (перевірка проведена 13 квітня 2010 року).

Вказані вище обставини не спростовані податковим органом, а висновок апелянта, що даний штраф не відноситься до адміністративнео-господарських санкцій є помилковим.

Таким чином, рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003252303 від 02 квітня 2010 року в розмірі 701 грн. 92 коп. прийнято всупереч вказаних вище норм, а відтак скасоване судом першої інстанції правомірно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і такі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі №2а/0370/114/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей