Ухвала суду № 38476100, 23.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/1309/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв В. Б.Номер провадження 22-ц/788/795/14 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Гагіна М. В., Попруги С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ СМНВО ім. М.В. Фрунзе на користь ОСОБА_3 6 000 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ СМНВО ім. М.В. Фрунзе на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 19 червня 1996 року по 24 жовтня 2013 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе». 24 жовтня 2013 року ОСОБА_3 була звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком на пільгових умовах. ОСОБА_3 отримала профзахворювання, а саме: Хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ст. пилової етіології у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень ІІ ст. Легенева недостатність ІІ ст. Захворювання професійне. Хронічна двостороння сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. профхарактеру від тривалої дії шуму на виробництві (Основний діагноз). ДЕП ІІ ст.з вестибуло - атактичнгим і антено - невротичним синдромами. РОХП з сенсорними порушеннями. Хронічний субатрофічний фарингіт. Пресбіопія (Супутній діагноз). Причиною виникнення професійного захворювання згідно Акту № 54 від 14 жовтня 2013 року є проведення робіт в умловах підвищеного рівня виробничого шуму та загазованості. Відповідно до Акту огляду МСЕК від 11 грудня 2013 року ступінь втрати професійної працездатності у позивачки становить 40%.

Сторони належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи та подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3., стягнувши на її користь компенсацію моральної шкоди з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе».

Ствердження ПАТ «Сумського НВО ім. М.В. Фрунзе» в апеляційній скарзі про те, що судом при вирішенні питання про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди було невірно застосовано ст. 237 КЗпП України, та ст. ст.23, 1167 ЦК України є безпідставними.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» забезпечило безпечні та нешкідливі умови праці для позивача, а тому ОСОБА_3 не понесла моральних страждань з його вини є такими, що спростовуються рішенням суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається та достовірно встановлено судом, що внаслідок неналежних умов праці на робочому місці позивачка отримала професійне захворювання.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 03 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував порушення прав позивача, задовольняючи позовні вимоги частково виходив із засад розумності та справедливості.

Ствердження в апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» про те, що суд самостійно вирішив питання про наявність вини відповідача в порушенні прав позивача на безпечні умови праці є недоведеними і спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я через неналежні умови праці покладено на роботодавця, а тому відшкодування ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» ОСОБА_3 завданої моральної шкоди у розмірі 6 000 грн. є законним.

Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: