Постанова № 38474611, 23.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа№ 910/18552/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Авдеєва П.В.

за участю представників сторін

від позивача: Ріпа С.І. - представник за дов. б/н від 13.06.2012р., Євсєєв М.В. - представник за дов. б/н від 23.09.2013р.;

від відповідача: Савицька С.С. - представник за дов. №03/2/173 від 01.04.2014р.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 р.

у справі № 910/18552/13 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

про стягнення 14647788,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - відповідач ) про стягнення з відповідача на користь позивача 14 647 788,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" 14647 726,11 грн. вартості подвійної орендної плати та 68 819,71 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. у справі №910/18552/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що він мав право не виконувати вимогу ТОВ «Джеррад Україна» щодо повернення суборендованого приміщення у зв'язку з тим, що Генеральною прокуратурою України в рамках розслідування кримінальної справи №49-3364 було накладено арешт на житловий будинок по вул. Дегтярівській, 21-Г загальною площею 9 606,4 кв.м. та передано зазначений об'єкт на відповідне зберігання ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Крім того, апелянт зазначає, що останній не був належним чином повідомлений про перехід до позивача права вимоги сплати неустойки в розмірі 14647788,04 грн., за несвоєчасне повернення орендованого приміщення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013р. у справі №910/18552/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Справа неодноразово відкладалась на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.02.2014р. через відділ діловодства від представника відповідача до суду надійшло клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору, яке підлягає задоволенню.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у зв'язку з лікарняним головуючого судді Суліма В.В., справу №910/18552/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Тищенко А.І., суддів Рєпіної Л.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у зв'язку з виходом головуючого судді Суліма В.В. з відпустки, справу №910/18552/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Сулім В.В., суддів Рєпіної Л.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. справа прийнята до провадження.

26.03.2014р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 77 господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці, справу №910/18552/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Сулім В.В., суддів Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

16.04.2014р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, справу №910/18552/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Сулім В.В., суддів Тищенко А.І., Авдеєва П.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джеррар Україна" (орендар, первісний кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі БАНК" (суборендар) було укладено договір суборенди, відповідно до п. 1.1. якого орендар передає суборендареві для цілей розміщення офісу суборендаря за плату та на строк, встановлений в цьому договорі, нежитлове приміщення загальною площею 1624,56 квадратних метрів, розташоване на першому, третьому та четвертому поверхах будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. "Г".

Відповідно до п. 1.5 договору, приміщення передається орендарем та приймається суборендарем за актом приймання-передачі, що складається відповідно до додатку (Б) договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін, і з моменту його підписання вважається додатком до цього договору та його невід'ємною частиною.

Відповідно до акту приймання-передачі орендарем було передано суборендарю нежитлове приміщення загальною площею 1624,56 кв.м., розташоване на першому, третьому та четвертому поверхах будинку, що розташований за адресою: вул. Дегтярівська, 21, літ "Г".

Умовами п. 2.1.2, 2.1.3 договору, строк суборенди становив 2 роки та 360 днів та завершувався 24 лютого 2012 року.

Відповідно до п. 2.2.1. ст. 2.2 договору суборенди, з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою № 2 від 30 березня 2009 року, розмір орендної плати визначався за наступною формулою:

Орендна плата = (Орендна ставка КІ) х Площа приміщення + ПДВ (20%), де К1 - співвідношення курсу встановленого НБУ гривні до долара США на перше число місяця, за який встановлюється орендна плата до курсу гривні до США на дату укладання Договору (1 долар США дорівнює 7,70 гривень ). На дату укладання Договору К1=1.

Орендна ставка за перший місяць суборенди за цим договором становить 945,37 грн. без ПДВ, ПДВ - 20 % , разом - 1 134,44 грн. без урахування відшкодування за орендні платежі.

Орендна ставка за кожен наступний місяць суборенди за цим договором становить 788,52 грн., ПДВ - 788,52 грн., ПДВ - 20 % 157,50 грн., разом 946,22 грн. за кожен 1 (один) квадратний метр за кожен місяць суборенди без урахування відшкодування за комунальні платежі.

Згідно п. 2.2.3 договору, орендна плата сплачується суборендарем за фактичне користування об'єктом оренди на підставі рахунку, що виставляється орендарем щомісячно 1-го робочого дня місяця, за який має бути здійснена оплата.

Відповідно до п. 2.2.4 договору, орендна плата за користування приміщенням щомісячно сплачується суборендарем шляхом безготівкового банківського переказу в гривнях, єдиним платежем на рахунок орендаря, вказаний в основному договорі, авансом протягом 5 робочих днів місяця, за який проходить оплата.

Згідно з п. 1.6 договору, повернення суборендарем приміщення оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який буде складений у відповідності з додатком (В) договору.

Останнім днем фактичного користування об'єктом оренди є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач незважаючи на закінчення строку дії основного договору 24.12.2012 р, продовжував фактичне користування приміщенням без підписання відповідної письмової угоди про це з орендарем, що підтверджується актом комісії від 13.07.2013 р. (наявний в матеріалах справи).

27.02.2012 р. орендар звернувся до суборендаря з вимогою (вих. № 01-02-11/01), в якій просив негайно повернути суборендоване приміщення згідно з умовами основного договору та негайно здійснити сплату неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення.

Вимогу відповідач отримав 05.03.2012 р, проте зазначені в ній дії не виконав.

Також, всупереч приписам розділу 3.5 договору суборенди, не здійснив передачу приміщення первісному кредитору та відповідно не підписав акта приймання-передачі про повернення суборендованого майна.

Враховуючи викладені вище обставини, 16.07.2012 р. первісним кредитором було здійснено примусове виселення відповідача з приміщення.

Згідно з п. 3.6.3 договору суборенди, якщо суборендар або будь-яка підпорядкована йому особа продовжує володіти приміщенням або будь-якою його частиною після дати закінчення договору без письмової угоди про це між орендарем і суборендарем, то суборендар несе відповідальність за всі збитки і збиток, заподіяні в результаті цього орендарю. Суборендар і будь-які інші особи, що продовжують володіти приміщенням, вважаються таким, що прийняли на себе обов'язки суборендаря за даним договором, на основі орендної плати збільшеної в два рази (надалі - подвійна орендна плата), яка розраховується з орендної плати за договором. Подвійна орендна плата обчислюється щоденно і оплачується щомісячним авансом за кожен подальший місяць утримання приміщення до 10 числа кожного місяця. У будь-якому випадку, внесення суборендарем подвійної орендної плати і ухвалення її орендарем після дати закінчення слід вважати ультра-активною дією договору суборенди і не є продовженням терміну суборенди або наданням суборендареві або іншій особі права користування приміщенням, за виключенням випадків коли сторони уклали про це письмову угоду.

У зв'язку з тим, що суборендарем було порушено зобов'язання щодо повернення приміщення первісному кредитору у визначений договором суборенди строк, а також не здійснено сплату орендних платежів за період з 25.02.2012 р. по 16.07.2012 р., то первісний кредитор вважає, що з нього підлягає до стягненню неустойка, нарахована на підстав п. 3.6 договору, в розмірі 14 647788,04 грн.

27.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" (новий кредитор або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джеррад Україна" (первісний кредитор або орендар) було укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги у розмірі 14 647788,04 грн., в якості неустойки за порушення Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", (28.04.2010 р. рішенням Загальних зборів акціонерів найменування банку змінено на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), код ЄДРПОУ 19017842, зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення, що належить первісному кредиторові згідно договору суборенди нежитлового приміщення загальною площею 1624,56 квадратних метрів, розташованого на першому, третьому та четвертому поверхах будинку (далі - "приміщення"), за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. "Г", укладеним 01.03.2009 р. з первісним кредитором та стає кредитором за основним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника реального та належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, що існують на момент укладення даного договору та/або з'являються відповідно до його умов в майбутньому.

Згідно абз. 1 п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним свої прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції внаслідок укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн" (новий кредитор або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джеррад Україна" (первісний кредитор або орендар) договору про відступлення права вимоги № б/н від 27.07.2012 р., до ТОВ "Офіс лайн" перейшло право вимоги до боржника за договором суборенди від 01.03.2009 р.

12.06.2013 р. позивачем направлено цінним листом відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги в зобов'язанні за договором суборенди від 01.03.2009 р. з зазначенням реквізитів нового кредитора.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження відповідача про направлення йому повідомлення про відступлення права вимоги лише в червні 2013р. і наявність сумніву щодо укладення договору цесії між позивачем та ТОВ «Джеррад Україна», оскільки чинне законодавство не встановлює обов'язку направлення новим кредитором боржнику повідомлення про відступлення права вимоги одночасно з укладанням договору цесії.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків лише у випадку якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.

Отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства щодо повідомлення відповідача та надання доказів переходу до нього права вимагати належного виконання зобов'язання за договором суборенди від 01.03.2009р.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що останній не був належним чином повідомлений про перехід до позивача права вимоги сплати неустойки в розмірі 14647788,04 грн., за несвоєчасне повернення орендованого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.п. 2.1.2, 2.1.3 договору суборенди останній становить 2 роки та 360 днів та завершується 24.02.2012 р.

Згідно з п. 1.6 договору, повернення суборендарем приміщення оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який буде складений у відповідності з додатком (В) договору.

Разом з тим, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було порушено зобов'язання щодо повернення приміщення орендодавцю у визначений договором суборенди строк та не здійснено сплату орендних платежів за період фактичного користування приміщенням з 25.02.2012 р. по 16.07.2012 р.

У зв'язку з тим, що відповідач продовжував володіти приміщенням після дати закінчення договору без письмової угоди про це між орендарем і суборендарем, позивач керуючись пунктом 3.6.3 договору, нарахував з відповідача неустойку у розмірі 14 647 788,04 грн. вартості подвійної орендної плати.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.6.3 договору суборенди, суборендар і будь-які інші особи, що продовжують володіти приміщенням, вважаються таким, що прийняли на себе обов'язки суборендаря за даним договором, на основі орендної плати збільшеної в два рази (надалі - подвійна орендна плата), яка розраховується з орендної плати за договором. Подвійна орендна плата обчислюється щоденно і оплачується щомісячним авансом за кожен подальший місяць утримання приміщення до 10 числа кожного місяця. У будь-якому випадку, внесення суборендарем подвійної орендної плати і ухвалення її орендарем після дати закінчення слід вважати ультра-активною дією договору суборенди і не є продовженням терміну суборенди або наданням суборендареві або іншій особі права користування приміщенням, за виключенням випадків коли сторони уклали про це письмову угоду.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок неустойки з урахуванням умов договору та фактичного періоду користування орендованими приміщеннями погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що за період з 25.02.2012 р. по 16.07.2012 р. підлягає до стягненню неустойка у розмірі 14647726,11 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що він мав право не виконувати вимогу ТОВ «Джеррад Україна» щодо повернення суборендованого приміщення у зв'язку з тим, що Генеральною прокуратурою України в рамках розслідування кримінальної справи №49-3364 було накладено арешт на житловий будинок по вул. Дегтярівській, 21-Г загальною площею 9 606,4 кв.м. та передано зазначений об'єкт на відповідне зберігання ПАТ «ВіЕйБі Банк», оскільки чинним законодавством України передача майна на зберігання в зв'язку з накладенням на нього арешту, не дає зберігачу цього майна права використовувати його для здійснення своєї господарської діяльності.

При цьому, суд відзначає, що вищезазначена постанова не подавалася до суду першої інстанції, скаржник на неї не посилався і не обґрунтував в розумінні ст. 101 Господарського процесуального кодексу України неможливість її подання до суду першої інстанції.

Крім того, матеріалами справи підтверджується фактичне використання відповідачем спірного приміщення у своїй господарській діяльності та для задоволення своїх потреб.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування ухвали, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. у справі №910/18552/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - задоволенню не підлягають.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються апелянта.

Апелянт виходячи з задоволених позовних вимог повинен був сплатити судовий збір в сумі 34410,00 грн., а фактично сплатив 68820,00 грн. Тому надлишкове сплачене державне мито підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. у справі №910/18552/13 - залишити без змін.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 27Т, код ЄДРПОУ 19017842) з державного бюджету України надмірно сплачений на підставі платіжного доручення № 116636 від 03.12.2013р. (наявне в матеріалах справи) судовий збір в розмірі 34410,00 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста десять гривен 00 копійок).

4. Видачу наказу та довідки на повернення державного мита доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/18552/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.І. Тищенко

П.В. Авдеєв