Рішення № 38474565, 28.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р.Справа № 922/1155/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, м. Чугуїв про стягнення 11 902,22грн. за участю представників сторін:

позивача - Парахіна В.В., дов. № 01-62юр/5614 від 09.07.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 11 902,22грн. невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції та пожежної охорони на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, проводить свої розрахунки витрат від надання пільг та виключає з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання, чим порушуються норми прямої дії, що призвело до порушення прав позивача на компенсацію за надані пільги.

Представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій не змінюючи предмет або підставу позову, не збільшуючи та не зменшуючи розмір позовних вимог, посилається на те, що при виготовленні тексту позовної заяви, позивачем була допущена технічна описка в 24 абзаці описово-мотивувальної частини позову, на підставі чого просить суд вважати вірною суму замість "42 173,02грн." - "41 849,66грн." та замість "з них: 41 849,66грн." вважати вірним "з них: 29 947,44грн.".

Суд приймає цю заяву, оскільки вона відповідає чинному законодавству та не порушує процесуальні права сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд розглянути справу за відсутності його представника, проти позовних вимог заперечує повністю, просить в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, а також заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

На підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про міліцію" від 20.12.90р. № 565-XII, а саме: частину 4 статті 22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Окрім того, частину 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку України" від 17.12.93р. № 3745-XIІ, що був чинним на момент існування спірних правовідносин, доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01.01.08р. по 31.12.08р. Тобто введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65, розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07р. № 107-VI (107-17) (Відомості Верховної Ради України, 2008 рік, №№ 5-8, ст.78), та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67, розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67, розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Тобто, положення зазначених законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р., положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, положення вищевказаних законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22.05.08р.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Цим Рішенням визначено, що Конституція України не надає Закону України "Про державний бюджет" вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Відповідно до пункту 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.02р. (надалі - Порядок), головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (надалі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктом 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами, які надають відповідні послуги.

Також, відповідно до пункту 6 Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

За приписами пункту 3 "Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03р. № 117, Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, організують збирання, систематизацію і зберігання інформації щодо пільговиків та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

З урахуванням вищевикладеного, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р. та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку України" відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які готують уточнені реєстри. Проте відповідач не виконав вимоги пункту 6 Порядку, чим порушив права позивача.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах: від 10.04.11р. № 5023/676/11, від 11.01.12р. по справі № 5023/3592/11, від 22.12.11р. по справі № 5023/3796/11, від 12.07.12р. по справі № 5023/8996/11.

Посилання відповідача у відзиві на позов (вх. № 12215 від 10.04.14р.) щодо правомірності його дій в частині компенсування енергопостачальнику пільг за надані послуги на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 01.08.96р. суд вважає хибним, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 147 Конституції України, Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно зі статтею 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, і не можуть бути оскаржені.

А тому, при застосуванні норм прямої дії, до якої відноситься рішення Конституційного суду України від 22.05.08р., положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", а також пункту 6 Порядку відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Відповідачем вказані вимоги не були виконані у встановленому порядку.

Суд зазначає, що положення Законів України "Про міліцію" та "Про пожежну безпеку" щодо надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31.12.2008 року, а з 01.01.2009 року зазначені положення законів передбачають надання 50-процентної знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

Позивач підтверджує свої позовні вимоги двосторонніми актами звіряння розрахунків за надані пільги між позивачем та головним розпорядником коштів державного бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, по формі № 3-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці України від 28.03.03р. № 83 за погодженням з Міністерством фінансів та Держкомстатом України. Відповідні акти звіряння розрахунків за період з 01.05.11р. по 31.12.11р. наявні у матеріалах справи (а.с.16-28).

Проте, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, відповідачем було здійснено свої розрахунки витрат від надання пільг та виключено з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання. За даними актів звіряння, різниця в сумі складає 11 902,22грн., яка не визнана відповідачем з вищевикладених підстав, та є предметом позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.97р. № 575/97-ВР, збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів, відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Таким чином, відповідач повинен був компенсувати позивачу надані відповідним категоріям громадян пільги без обмеження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 11 902,22грн. за період з 01.05.11р. по 31.12.11р. є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ 23148343 (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 20-А, п/р 35413031000511 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго", код ЄДРПОУ 00131954 (61037, м. Харків, вул.Плеханівська,149):

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823 - 11 902,22грн. збитків;

- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931 - 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.04.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк