Рішення № 38474495, 28.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2014 р. Справа № 904/1295/14

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м.Трускавець, Львівська область

про стягнення 94 940 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 18.03.2014р.);

від відповідача: не з'явився

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 94 940 грн. 00коп.

Ухвалою від 04.03.2014 р. Господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі. Ухвалою від 25.03.2014 р. Господарський суд Дніпропетровської області надіслав справу до Господарського суду Львівської області за підсудністю.

Ухвалою від 07.04.2014 р. Господарський суд Львівської області призначив справу до розгляду на 28.04.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договори поставки, на виконання умов яких відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 94 940 грн. 00 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 94 940 грн. 00 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 07.04.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалося на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30 січня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №61М.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується передавати в обумовлені строки у власність покупця (відповідача) муку пшеничну, крупу манну, висівки пшеничні для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар у відповідності з умовами цього договору.

30 січня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (покупець) було укладено договір поставки №6113М.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) муку пшеничну, крупу манну, висівки пшеничні, а покупець прийняти і оплатити товар у відповідності з умовами цього договору.

На виконання умов вищевказаних договорів, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №229 від 26.09.2013 р., №236 від 27.09.2013 р., №76 від 08.11.2013 р., №84 від 09.11.2013 р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 122 140 грн. 00 коп.

Згідно п. 3.3. договору №61М від 30.01.2012 р. розрахунок за поставлений товар здійснюється по передоплаті в повному обсязі на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.3. договору №6113М від 30.01.2012 р. покупець повинен повести оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом десяти днів з моменту передачі товару.

Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 27 200 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку, зокрема, 02.12.2013 р. - 12 200 грн. 00 коп., 14.02.2014 р. - 10 000 грн. 00 коп., 21.02.2014 р. - 5 000 грн. 00 коп.

1 квітня 2014 р. сторонами було звірено взаємні розрахунки, в результаті чого складено акт звірки розрахунків, згідно якого за відповідачем облікувалася заборгованість перед позивачем в розмірі 94 940 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості товару виконав частково, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 94 940 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

З огляду на викладене, обов'язок по оплаті поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 94940грн. 00 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м.Трускавець, вул. Стебницька, 73, Львівська область (ідентифікаційний код 19096149) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 94 940 грн. 00 коп. основного боргу, 1 898 грн. 80 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 28.04.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.04.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.