Рішення № 38474332, 28.04.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" квітня 2014 р. Справа № 906/443/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Марчук О.М. (довіреність №2022 від 28.04.14)

від відповідача: ОСОБА_2

прокурор: Шабатура А.М. (посвідчення №022658 від 11.11.13)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м.Київ) в особі Квартирно -експлуатаційного відділу м. Житомир (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 3653,52 грн.

Прокурором пред'явлено позов про стягнення з відповідача на користь Квартирно -експлуатаційного відділу м. Житомир 3653,52грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2013 року між квартирно - експлуатаційним відділом м. Житомир (позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (споживач/відповідач) укладено договір № 74 про відшкодування вартості електричної енергії (а.с.12-13).

Відповідно п. 6.1 Договору строк його дії встановлений з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з можливістю автоматичної пролонгації.

Відповідно п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу вартість спожитої в процесі надання послуги електроенергії, згідно з показниками лічильників, виходячи з вартості встановлених енергозабезпечуючим підприємством тарифів споживання електроенергії.

Згідно Акту № 127 від 18 вересня 2013 року сторони погодили споживання відповідачем 1113 квт. год. на загальну суму 1378,90 грн., в зв'язку з чим позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 127 від 18 вересня 2013 року за вересень 2013 року на вказану суму (а.с.14-15).

Згідно Акту № 145 від 17 жовтня 2013 року сторони погодили споживання відповідачем 1836 квт. год. на загальну суму 2274.62 грн., в зв'язку з чим позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 145 від 17 жовтня 2013 року за жовтень 2013 року на вказану суму (а.с.16-17).

Відповідно п. 2.1 Договору щомісячно до 20 числа, сторони, згідно з показниками лічильників складають та підписують Акт в двох примірниках.

Відповідно п. 2.2 Договору в термін до 25 числа позивач надає відповідачу рахунок -фактуру, якій є підставою для проведення оплати по даному договору.

Відповідно п. 3.2.1 Договору відповідач зобов'язаний до 30 числа розрахункового місяця відшкодувати позивачу вартість спожитої електричної енергії.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте прокурорською перевіркою додержання посадовими особами квартирно експлуатаційного відділу м. Житомир бюджетного законодавства України встановлено, що орендар ФОП ОСОБА_2 з вересня 2013 року безпідставно припинила сплачувати вартість спожитої електричної енергії за договором від 25 липня 2013 року № 74.

Позивач звернувся до відповідача з вимогами № 1061 від 27 лютого 2014 року та № 1632 від 02 квітня 2014 року щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію у вересні та жовтні 2013 року, які відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.21-23).

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії у вересні-жовтні 2013 року не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 3653,52грн. що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки розрахунків (а.с.18).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач позовні вимоги визнав, доказів сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 3653,52 грн. обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10020, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Квартирно -експлуатаційного відділу м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20 ; код 08492505; р/р 31256201201200838 в ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039) - 3653,52грн. боргу.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10020, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу