Ухвала суду № 38473576, 11.04.2014, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа №539/1230/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2014 Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Яценко В. В.

при секретарі - Білик Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лубнах скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу ДВС Лубенського МРУЮ Клименко С.М., -

В С Т А Н О В И В :

03 квітня 2014 року до Лубенського міськрайонного суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу ДВС Клименко С.М. (а.с.1 - 3).

В своїй скарзі зазначив, що він являється приватним підприємцем та здійснює господарську діяльність у виді роздрібної торгівлі з лотків та на ринках, роздрібної торгівлі поза магазинами, доходи від якої є єдиним джерелом як його існування, так і можливості виконувати рішення судів, в тому числі щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_3. Предметом торгівлі є електродвигуни та запчастини до них.

31 березня 20143 року під час опису належного йому автомобіля державний виконавець Клименко С.М. незаконно, на його думку, винесла рішення про заборону користування належним йому вантажним фургоном марки ФІАТ Добло, оскільки цей автомобіль фактично є єдиним джерелом його існування.

В судовому засіданні скаржник та його представник адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримали, прохали суд її задовольнити, визнавши незаконною заборону державного виконавця в експлуатації вказаного автомобіля та зобов'язати передати цей автомобіль скаржнику. Сам опис автомобіля не оскаржується.

Державний виконавець Клименко С.М. при вирішенні справи покладається на розсуд суду, проте вважає свої дії законними та обґрунтованими.

Стягувачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням відкласти розгляд справи для забезпечення участі її представника при розгляді скарги.

Статтею 386 ЦПК України визначено, що скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні з участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Таким чином участь стягувачки в судовому засіданні при розгляді скарги законом не передбачена. Крім того, неможливість прибуття особи, яка навіть не допущена до участі в справі як представник і не є представником стягувачки в виконавчому провадженні не позбавляла стягувачку права самостійно прибути в судове засідання, яким вона не скористалась. Інші учасники розгляду скарги в судове засідання прибули, клопотань про відкладення розгляду скарги не заявляли..

Заслухавши скаржника, його представника, державного виконавця, дії якого оскаржуються, вивчивши доводи скарги та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне :

В провадженні Клименко С.М. як державного виконавця відділу ДВС перебуває виконавче провадження №41851788 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини та коштів згідно розподілу спільного майна подружжя. Останнє здійснюється на виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 листопада 2013 року (а.с.6 - 14).

В березні 2014 року державним виконавцем в межах вказаного ВП було оголошено розшук належного боржнику ОСОБА_1 майна, зокрема вантажного фургона Фіат Добло, д.н.з. НОМЕР_1.

Отримавши постанову про розшук, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до державного виконавця з проханням провести опис вказаного автомобіля, та відповідно припинення його розшуку, і за погодженням з виконавцем було визначено дату опису - 31 березня поточного року.

В зв'язку з тим, що невідомими особами були частково пошкоджені замки на гаражі, де перебував автомобіль, всі учасники ВП виїхали на місце розташування гаража, в якому перебував автомобіль Фіат Добло. Після забезпечення доступу державний виконавець приступила до опису майна, склавши Акт опису й арешту майна (а.с.15). Під час цього державний виконавець прийняла також рішення про заборону розпорядження та заборону користування вказаним автомобілем, внаслідок чого боржник відмовився зберігати вказаний автомобіль, і він був переданий державним виконавцем на зберігання стягувачці.

Звертаючись до суду зі скаргою у встановлені законом строки та порядок, ОСОБА_1 стверджував, що державним виконавцем при винесенні рішення про заборону користування автомобілем не враховано ні фактичні обставини справи та документи, ні висновки апеляційного суду Полтавської області, ні вимоги ст.57 Закону України "Про виконавче провадження".

Державний виконавець Клименко С.М. в судовому засіданні визнала, що ОСОБА_1 регулярно сплачує на рахунок ВДВС кошти, які спрямовуються на виконання зведеного ВП №41851788. В січні 2014 року з нею спілкувався представник боржника - адвокат ОСОБА_4, який їй не повідомляв про місце перебування автотранспортних засобів, належних боржнику. Вона також не намагалась дізнатись, де вони перебувають, і отримавши від ВРЕР інформацію про реєстрацію такий автомобілів, в березні 2014 року оголосила їх у розшук.

Визнає, що нею накладено арешт та заборону на відчуження і на квартиру ОСОБА_1, вартість якої значно перевищує суму заборгованості боржника перед стягувачкою. Також державний виконавець визнала, що при здійсненні опису боржником та його представником робились спроби ознайомити її з рішення апеляційного суду Полтавської області та з документами про його підприємницьку діяльність, однак такі документи вона особисто не бачила, сумнівається в їх дійсності. Сама запити до реєстратора з приводу статусу боржника як приватного підприємця вона також не робила.

Вважає, що подальша експлуатація автомобіля боржником може призвести до погіршення його стану та зменшення вартості, що може суперечити інтересам стягувачки. Оскільки реалізацією майна державні виконавці не займаються - навіть орієнтовний строк від опису майна до його реалізації назвати не може.

До скарги додані виписка №105275 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.4). та свідоцтво №2199 платника єдиного податку (а.с.5), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, і якими підтверджується факт реєстрації ОСОБА_1 як приватного підприємця та платника єдиного податку, з видом господарської діяльності - роздрібна торгівля з лотків та на ринках і роздрібна торгівля поза магазинами.

До справи також додане рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 листопада 2013 року по цивільній справі №539/2094/13-ц, з якого вбачається, що апеляційний суд вбачав за доведене факти здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та використання ним при цьому автомобіля Фіат Добло (а.с.12).

При цьому слід врахувати, що до такого висновку апеляційний суд дійшов при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_3 (стягувачки по ВП), і в розумінні вимог ст.61 частини 3 ЦПК України ці обставини не потребують доказуванню при розгляді інших справ з участю тих же осіб або особи, щодо якої такі обставини встановлені.

Посилання державного виконавця про те, що вказане рішення апеляційного суду та висновки, покладені в його основу, стосуються лише учасників справи і не мають для неї як для державного виконавця, сили, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ст.124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судом також встановлено і не заперечується державним виконавцем, що ОСОБА_1 як боржник регулярно сплачує певні суми на рахунок ВДВС, з метою добросовісного виконання рішень судів

Статтею 57 частиною 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Зазначеним вимогам Закону рішення державного виконавця вочевидь не відповідає. Навіть в судовому засіданні Клименко С.М. не змогла пояснити, якими саме доводами та міркуваннями (крім інтересів стягувачки) вона керувалась при обранні самого жорсткого за характером видом обмеження прав власника (боржника). Державний виконавець не надала суду жодних доказів того, що існувала потреба в застосуванні саме такого виду обмеження, і що користування автомобілем самим скаржником призведе чи може призвести до погіршення його стану чи інших властивостей, хоча Закон прямо зобов'язує державного виконавця встановлювати вид, обсяг та строк обмеження в кожному конкретному випадку, з врахуванням властивостей майна, його значення для власника, необхідності використання.

Суд приходить до висновку, що заборона використання автомобілем на невизначений строк призводить до позбавлення ОСОБА_1 можливості законною працею заробляти кошти як на своє проживання, так і на виконання рішення суду на користь ОСОБА_3.

Суд також приходить до висновку про те, що дії державного виконавця відділу ДВС Лубенського МРУЮ Клименко С.М., які виразились у забороні експлуатації автомобіля (вантажного фургона) Fiat Doblo, ДНЗ НОМЕР_1, 2004 року випуску, не ґрунтуються на вимогах закону та порушують права скаржника як власника та як боржника по виконавчому провадженню, а тому підлягають скасуванню.

Як зазначено в п.3 Постанови Пленуму ВВС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 20914 року "Про розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" - при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11). В п.24 тієї ж Постанови зазначено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження.

Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 387 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Керуючись ст.ст. 208-210, 383-387 ЦПК України, п.3 та п.24 Постанови Пленуму ВВС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 20914 року "Про розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"суд, -

УХ В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу ДВС Лубенського МРУЮ Клименко С.М. задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення державного виконавця Клименко С.М. від 31 березня 2014 року в частині , щодо заборони ОСОБА_1 користуватись вантажним автомобілем Fiat Doblo Cargo, д.н.з. НОМЕР_1, 2004 року випуску.

Зобов'язати державного виконавця Клименко С.М. повернути вказаний автомобіль в користування ОСОБА_1 під відповідальне зберігання без обмеження в користуванні, до моменту його реалізації у встановленому порядку.

Ухвала може бути оскаржена через суд першої інстанції до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Яценко В. В.