Рішення № 38472211, 30.04.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/778/2136/14 Головуючий у 1 інстанції: Ачкасов О.М.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Онищенко Е.Асуддів:Ломейко В.О. Кухаря С.В.при секретаріКамінській О.Є.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 04.10.2005 року з відповідачем був укладений кредитний договір №б/н, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав у позивача кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, станом на 14.07.2013 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 32293,52 грн., яка до цього часу не сплачена, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.05.2008 року, у розмірі 13468,31 грн., а також судовий збір у розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.ст.309, 310 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення являється невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.10.2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_5 кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 11-12).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі не вносив, в зв'язку з чим станом на 14.07.2013 р. у відповідача виникла заборгованість в сумі 32293,52 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою (а.с. 17, 18) граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH), останній платіж за вказаним договором здійснено в 25.09.2006 року (а.с. 61), а дія картки закінчилась відповідно до договору (а.с. 12) в червні 2008 року. Докази про отримання нової карти за цим договором відсутні, і на це банк не посилався.

Відповідач відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України до ухвалення рішення звернувся до суду першої інстанції з письмовою заявою про застосування позовної давності (а.с. 44, 73-74).

Відповідно до умов укладеного договору строк дії карти визначений до червня 2008 року та строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії карти (а.с. 12), тобто моментом закінчення дії договору є червень 2008 року, а тому строк позовної давності сплив 01.07.2008 року.

Даний позов до суду було подано банком лише 23.07.2013 року, тобто за межами загального строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа №6-14цс14).

Доводи скарги не заслуговують на увагу.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 303, ст. ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів. -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: