Ухвала суду № 38471196, 28.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3712/14 Справа № 2-7609/11 Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є. А. Доповідач - Каратаєва Л.О. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Козлова С.П., Прозорової М.Л.

при секретарі - Кочержинській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухи О.Я.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року частково задоволено скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухи О.Я. Визнано неправомірними дії державної виконавчої служби України. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця примусового виконання рішень державної виконавчої служби Гречухи О.Я. про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.08.2013 року у виконавчому провадженні № 38708025.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Державна виконавча служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України задовльнити, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухом О.Я. було відкрито виконавче провадження № 38708025 з примусового виконання виконавчого листа № 76/09/2011 від 03.06.2013 року, виданого на підставі рішення Жовтневого районного суд у м. Дніпропетровська та апеляційного суду Дніпропетровської області по цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - ТОВ «Фотолюкс Україна» про звернення стягнення на корпоративні права, які є предметом застави, що належать ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 22.08.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухом О.Я. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, через відмову боржника у строк, наданий на самостійне виконання рішення суду, його виконати. Також 22.08.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухом О.Я. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки боржник у запропонований 7-ми денний строк добровільно не виконав рішення суду.

Згідно з ч.1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про Виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

У відповідності до ч.2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

ОСОБА_2 є майновим поручителем за ТОВ «Фотолюкс-Україна» та відповідає перед заставодержателем (АКБ «УкрСиббанк») винятково в межах вартості предмета застави - в межах вартості належних їй корпоративних прав у статутному фонді ТОВ «Фотолюкс-Україна».

Положення статуту ТОВ «Фотолюкс-Україна» містять обмеження щодо відчуження корпоративних прав ТОВ «Фотолюкс-Україна» на користь третіх осіб. Положення п.7.2 статуту передбачають, що відчуження учасником товариства своєї частки третім особам може здійснюватись виключно в разі коли інші учасники товариства не виказали бажання скористатись своїм переважним правом на придбання частки, яка відчужується.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що при встановленні державним виконавцем строку на добровільне виконання рішення останнім не визначено, яким чином боржник може добровільно виконати рішення останнім не визначено, яким чином боржник може добровільно виконати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах, а також суд не знайшов підтвердження отримання боржником ОСОБА_2 копії постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Гречух О.Я. від 08.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження, а тому дійшов до висновку, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Гречух О.Я. про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.08.2013 року у виконавчому провадженні №38708281 є такою, що винесена передчасно.

Однак, з такими висновками суду погодитися неможливо, враховуючи наступне.

Згідно ч.2 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачені випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту, на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону. У зв'язку з тим, що рішення суду в наданий строк для самостійного виконання боржником не виконано, керуючись ст..28 ЗУ «Про виконавче провадження» держаним виконавцем цілком правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП№38708281від 22.08.2013.\крім того, виконавчою службою були дотримані вимоги в частині направлення боржникові ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення.

Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що неможливість самостійного виконання боржником рішення суду в частині звернення стягнення на заставлене майно звільняє відповідача від обов'язку сплатити виконавчий збір.

Так, боржник дійсно не наділений повноваженнями для самостійної реалізації заставленого майна, проте дана обставина ніяк не впливає на його обов'язок сплатити ДВС виконавчий збір за проведення державними виконавцями дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Також, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначає про те, що державним виконавцем невірно визначений розмір виконавчого збору, оскільки відповідно до ст.. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем визначено розмір виконавчого збору, виходячи з суми заборгованості, тоді як потрібно було виходити з вартості майна, що підлягає передачі стягувачу.

Однак, за положеннями ст.25, ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» зарахування виконавчого збору здійснюється після закінчення після спливу строку на самостійне виконання. Так, зазначені норми зобов'язують державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору після закінчення строку на самостійне виконання та встановити ставку такого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. Оскільки у даному випадку не ухвалено рішення про передачу майна стягувану та постанова про стягнення виконавчого збору має за законодавством виноситися до реалізації майна, то на момент її прийняття неможливо визначити суму збору від вартості майна, за якою воно буде реалізоване.

Що стосується неотримання ОСОБА_2 копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №38708025 від 08.07.2013 року, то в матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.07.2013 року (а.с.98).

За вказаних підстав колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції через невідповідність вимогам чинного законодавства та відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року - скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухи О.Я. відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: