Рішення № 38470965, 28.04.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2014 року Справа № 913/751/14

Провадження № 15/913/751/14

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

про стягнення 21369 грн 13 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Семендяєв О.С. - юрисконсульт, довіреність № 141-д від 10.12.2013;

від відповідача - не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 520 від 01.03.2011 на поставку теплової енергії в сумі 20430 грн 82 коп., 3% річних у сумі 748 грн 01 коп., інфляційних втрат у сумі 73 грн 85 коп., пені в сумі 116 грн 45 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.03.2014 розгляд справи призначений на 14.04.2014.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.04.2014 розгляд справи відкладений на 28.04.2014.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18442327 місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) був укладений договір на поставку теплової енергії № 520, за яким постачальник взяв на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію необхідної якості і в необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової і експлуатаційної відповідальності між постачальником і балансоутримувачем, а споживач зобов'язався оплачувати теплову енергію в повному обсязі за затвердженими тарифами в строки і на умовах, передбачених договором. Максимальне приєднане теплове навантаження 0,006443 Гкал/год, в т.ч. на опалення - 0,006443 Гкал/год (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору поставка теплової енергії здійснюється в період опалювального сезону. Рішення про початок і закінчення опалювального періоду визначається виконавчим комітетом Луганської міської ради, виходячи з погодних умов.

Споживач теплової енергії зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.2.9).

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що облік теплової енергії здійснюється розрахунковим шляхом.

Згідно п.7.3 договору споживач здійснює оплату за надані послуги з поставки теплової енергії не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

В п.8.2.1 договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за прострочку платежу за спожиту теплову енергію, у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Як зазначив позивач, свої договірні зобов'язання він виконував своєчасно та в повному обсязі, але відповідач оплату отриманої теплової енергії за період з січня 2011 року по січень 2014 року (включно) здійснював частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 20430 грн 82 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.4.2.9 договору сторони передбачили, що споживач теплової енергії зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу підтверджується актами включення (відключення) опалення (а.с.54-58) та відповідачем не оспорений.

Відповідачу були виставлені за період з січня 2011 року по січень 2014 року (включно) відповідні рахунки (а.с.59-94), що підтверджується реєстрами рознесення рахунків споживачам (а.с.95, 98 ), реєстрами видачі рахунків (а.с.96, 97, 99-126, 128-131), реєстром видачі претензій по дебіторській заборгованості (а.с.127)

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 520 від 01.03.2011 за період з січня 2011 року по січень 2014 року в сумі 20430 грн 82 коп.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.4.2.9, п.7.3 договору строк оплату наданих послуг не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.8.2.1 договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за прострочку платежу за спожиту теплову енергію, у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки, яка діяла в період, за який сплачується пеня..

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем за період з 20.09.2013 по 01.03.2014 пені, дійшов висновку, що, враховуючи умови договору (п.4.2.9, п.7.3), приписи ст.253 Цивільного кодексу України, позивачем з урахуванням заявленого по кожному рахунку періоду, невірно визначена загальна кількість днів прострочення (помилка складає 1 день), але оскільки суд обмежений розміром заявленої позивачем до стягнення суми пені і самостійно не може вийти за межі позовних вимог, вважає що до стягнення підлягає пеня в сумі 116 грн 45 коп. згідно розрахунку позивача (а.с.42).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених позивачем 3% річних за період з 31.03.2011 по 01.03.2014, дійшов висновку, що, враховуючи умови договору (п.4.2.9, п.7.3), приписи ст.253 Цивільного кодексу України, позивачем з урахуванням заявленого по кожному рахунку періоду, невірно визначена загальна кількість днів прострочення (помилка складає 1 день), але оскільки суд обмежений розміром заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних і самостійно не може вийти за межі позовних вимог, вважає що до стягнення підлягають 3% річних в сумі 748 грн 01 коп. згідно розрахунку позивача (а.с.31-34).

Суд, перевіривши розрахунок заявлених позивачем інфляційних втрат за період з квітня 2011 року по лютий 2014, дійшов висновку, що позивачем невірно визначені сукупні індекси інфляції за періоди прострочення, а так і загальна сума інфляції, але якщо застосувати правильні індекси інфляції, загальна сума інфляційних втрат буде більшою, ніж заявлено позивачем, тому до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 73 грн 85 коп., оскільки суд обмежений розміром заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат і самостійно не може вийти за межі позовних вимог. Обґрунтований наступний розрахунок:

Рахунок № Сума заборгованостіПеріод заборгованостіСередній індекс інфляціїІнфляційні втрати6136 за січень 2011607,82---6136 за лютий 2011382,64 225,1821.03.2011-31.05.2011 21.03.2011-13.07.2011102,11 102,528,08 5,676136 за березень 2011279,82 500,00 0,70 248,2921.04.2011-13.07.2011 21.04.2011-27.12.2011 21.04.2011-06.03.2012 21.04.2011-18.10.2012101,2 99,89 100,29 99,583,37 -0,57 0 -1,036136 за квітень 2011685,3221.05.2011-18.10.201298,79-8,266136 за травень 2011170,1021.06.2011-18.10.201298,40-2,726136 за червень 2011170,1021.07.2011-18.10.201299,70-0,516136 за липень 2011170,10 21.08.2011-18.10.2012100,100,176136 за серпень 2011170,1021.09.2011-18.10.201210006136 за вересень 2011170,1021.10.2011-18.10.201210006136 за жовтень 2011437,8821.11.2011-18.10.201299,90-0,456136 за листопад 2011778,01 661,4221.12.2011-18.10.2012 21.12.2011-12.02.201399,70 100-2,35 -0,026136 за грудень 2011682,39 626,4521.01.2012-12.02.2013 21.01.2012-01.03.201499,80 100,29-1,38 1,836136 за січень 20121813,30 ---6136 за лютий 20122091,5621.03.2012-01.03.2014100,398,206136 за березень 20121496,2021.04.2012-01.03.2014100,395,866136 за квітень 2012429,8721.05.2012-01.03.2014100,692,986136 за травень 2012229,0721.06.2012-01.03.2014100,12,286136 за червень 2012229,0721.07.2012-01.03.2014101,202,746136 за липень 2012229,0721.08.2012-01.03.2014101,503,446136 за серпень 2012229,0721.09.2012-01.03.2014101,403,216136 за вересень 2012229,0721.10.2012-01.03.2014101,403,216136 за жовтень 2012481,5121.11.2012-01.03.2014101,57,246136 за листопад 20121335,2021.12.2012-01.03.2014101,317,386136 за грудень 20122056,19---6136 за січень 20131856,0021.02.2013-01.03.2014101,222,286136 за лютий 20131593,0221.03.2013-01.03.2014101,219,126136 за березень 20131572,2921.04.2013-01.03.2014101,218,876136 за квітень 2013480,9821.05.2013-01.03.2014101,15,286136 за травень 2013229,0721.06.2013-01.03.2014101,12,526136 за червень 2013229,0721.07.2013-01.03.2014101,22,746136 за липень 2013229,0721.08.2013-01.03.2014101,914,386136 за серпень 2013229,0721.09.2013-01.03.2014101,914,386136 за вересень 2013229,0721.10.2013-01.03.2014101,513,456136 за жовтень 2013844,0321.11.2013-01.03.2014101,311,026136 за листопад 20131230,2021.12.2013-01.03.2014100,89,856136 за грудень 2013 1830,9321.01.2014-01.03.2014100,610,896136 за січень 20142271,88--- Всього:173,15

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості не подав.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", вул.Куракіна, б.23-а, м.Луганськ, ідентифікаційний код 24047779, заборгованість у сумі 20430 грн 82 коп., пеню в сумі 116 грн 45 коп., 3% річних у сумі 748 грн 01 коп., інфляційні втрати в сумі 73 грн 85 коп., судовий збір у сумі 1827 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.04.2014.

Суддя С.В. Смола