Ухвала суду № 38470860, 24.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17405/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Шурка О. І., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТ ІН СЕТ ІНТЕРНЕШНЛ КО" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0007152203 від 24.10.2013р.

Свої вимоги мотивував тим, що ним правомірно включено суми імпортного ПДВ до складу податкового кредиту у жовтні 2009р. та відображення його у складі від'ємного значення у липні 2013р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В засідання з'явилися учасники процесу. Представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, письмові заперечення на апеляційну скаргу, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено Акт №1832/26-58-22-03-17/20057278 від 09.10.2013р., яким встановлено, що встановлено допущення позивачем заниження податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, та відповідальність платника, передбачену п. 123.1 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № №0007152203 від 24.10.2013р., яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 173 381,00 грн.

Підставою для зменшення залишку від'ємного значення податкового кредиту після бюджетного відшкодування, на думку податкового органу, є неоплата позивачем товарів, на підставі якої позивач мав би право формувати податковий кредит внаслідок придбання таких товарів, а також пропущення позивачем строку у 1095 днів для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Встановлено, що позивачем імпортовано на територію України мобільний кран підвищеної прохідності марки GROVE мод. GMK 6300, на шасі W093006908WG12129 вартістю 1 542 200,00 євро (ПДВ - 5 922 000,00 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи вантажною митною декларацією №100000007/9/161618 зі штампом Київської регіональної митниці.

Факт сплати податку на додану вартість за імпортований товар підтверджується випискою з банківського рахунку Київської міської філії АКБ "УКРСОЦБАНК" за 15.10.2009р та спростовує посилання відповідача про неправомірне формування податкового кредиту позивачем внаслідок неоплати товарів отримувачем.

Суму податку на додану вартість у розмірі 4 071 011,75 грн. було включено до складу податкового кредиту у жовтні 2009р.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.2.7 ст. 7 Закону, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 7.5.2. вказаного вище Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дати сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 200.1 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.3. ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписи п. 200.6 ст. 200 ПК України визначають, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Посилання відповідача на трирічний строк давності, встановлений ст. 257 ЦК України та строку у 1095 днів на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів, колегія суддів не бере до уваги, так як згідно п. 4.6.3 Порядку №1492 якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Пунктом 4.6.4 Порядку №1492 визначено, що рядок 20.1 у деклараціях 0121-0123/0130/0140 не заповнюється, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, відповідно до п. 4.6.5 Порядку №1492 здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (додаток 3).

Відповідно до п. 4.6.6 Порядку №1492 залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до п.102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, відображення Позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, як встановлено, в п. 3.14.4 довідки податкового органу №172/26-58-15-02-12-20057278 від 30.07.2013р. про результати документальної позапланової перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013р., зазначено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом).

Податковий кредит позивача у жовтні 2009 року сформовано за рахунок ПДВ, що було сплачено до бюджету під час імпорту крану підвищеної прохідності марки GROVE мод. GMK 6300, на шасі W093006908WG12129, що підтверджується вантажною митною декларацією №100000007/9/161618 від 16.10.2009 року та випискою з банківського рахунку Київської міської філії АКБ «УКРСОЦБАНК» за 15.10.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТ ІН СЕТ ІНТЕРНЕШНЛ КО" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 29.04.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: О. І. Шурко

Я. М. Василенко

Повний текст ухвали виготовлено 29.04.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Шурко О.І.