Постанова № 38470740, 31.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 р. Справа №805/2262/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Спасової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Димитрові Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості у розмірі 21290,58 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області (надалі позивач, УПФУ в місті Димитрові) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Димитрові Донецької області (надалі відповідач, відділення Фонду) про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості у розмірі 21290,58 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на обліку в УПФУ в місті Димитрові Донецької області знаходяться 38 осіб, які отримують пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", обов'язок з відшкодування витрат УПФУ, здійснених на виплату пенсій цим особам, покладений на відповідача. Відповідно до Порядку, затвердженому спільною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Проте, під час щомісячних звірок за вересень - грудень 2013 року, відповідачем безпідставно не прийнято до відшкодування витрати по зазначеним особам, в зв'язку з чим позивач просив вказані дії відділення Фонду визнати неправомірними, а суму сплачених пенсій по втраті годувальника, який помер від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання у розмірі 21290,58 грн. стягнути у судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що Фонд має відшкодовувати витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання лише особам, які мають право на її отримання на день смерті годувальника. Вичерпний перелік таких осіб наведений у статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності". Проте, до заліку УПФУ були надані суми по особам, які не мають права на отримання страхових виплат від робочих органів Фонду в зв'язку з тим, що ці особи на час смерті годувальника не досягли 55 річного віку, не були непрацездатними і не знаходились на утриманні померлої особи. Отже, підстави для відшкодування відповідачем витрат на виплату зазначених пенсій відсутні. Крім того, по пенсійним справам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні довідки МСЕК, якими було б підтверджено причинно-наслідковий зв'язок смерті годувальника з отриманим ним на виробництві каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або профзахворюванням. Посилаючись на наведене, відповідач просив у задоволенні позову УПФУ відмовити повністю. (а.с. 70-73, 80)

У судове засідання, призначене на 31 березня 2014 року, сторони не з'явились. Про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Представником позивача до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду подане клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4, ч.6 ст.128 КАС України справа розглядається за відсутністю представника відповідача, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх наявними доказами, визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних відносин, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області було направлено до відповідача акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з вересня по грудень 2013 року. (а.с.24,34,44,54)

Зазначені акти звірки відділенням Фонду підписані у меншій сумі, про що свідчать вищезазначені акти щомісячних звірок та таблиці розбіжностей до них. (а.с.25,35,45,55)

Із змісту адміністративного позову та заперечень на нього, з розрахунку виплачених пенсій по особам, зазначеним у позові (а.с.14) судом встановлено, що відповідачем не прийнято до відшкодування витрати по 38 особових справах пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у загальній сумі 21290,58 грн., у тому числі за вересень 2013 року - у сумі 5228,61грн., за жовтень 2013 року - 4953,99 грн., за листопад 2013 року - 5853,99 грн., за грудень 2013 року - 5253,99 грн. Зокрема, відповідач відмовився відшкодувати витрати по пенсіям, виплаченим позивачем ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_1, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ОСОБА_38 (а.с.14)

Відмову у прийнятті до заліку та подальшого відшкодування на централізованому рівні відповідач мотивував відсутністю підстав для віднесення вказаних витрат за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки вказані особи не були утриманцями потерпілих у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності». До цього, в пенсійних справах ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні довідки МСЕК про встановлення причинного зв'язку смерті потерпілого з профзахворюванням або трудовим каліцтвом.

Вирішуючи питання, чи мають витрати, здійсненні позивачем по 38 особовим справам пенсіонерів, відшкодовуватися за рахунок відповідача, суд виходить з наступних положень законодавства та встановлених обставин справи.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати теж здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (надалі Закон України N 1105-XIV).

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону N 1105-XIV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Статтею 34 Закону України N 1105-XIV передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а вразі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають особи, зазначені у ст. 33 Закону.

В даний час ці пенсії призначаються та виплачуються згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" органами Пенсійного Фонду України, які відшкодовуються за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону N 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Згідно з п.2.10 Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 року № 606, висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Із змісту наведеного вбачається, що законодавством прямо визначено умови отримання пенсії по втраті годувальника, які виплачуються за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, серед яких: досягнення на час настання страхового випадку (смерті потерпілого) 55-річного віку (для жінок) та їх не працевлаштування, а також непрацездатність внаслідок інвалідності. Крім того, умовою призначення пенсії по втраті годувальника законодавцем визначена необхідність підтвердження висновком МСЕК причинно-наслідкового зв'язку між смертю годувальника та отриманим ним трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.

Проте з матеріалів справи судом встановлено, що на день смерті годувальника нижчезазначеним особам не виповнилося 55 років, вони не були інвалідами, майже всі працювали, а тому вони не мають права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, в порядку встановленому Законом №1105-XIV.

Зокрема, ОСОБА_3 на момент смерті годувальника виповнилося 33 роки (а.с.210-213), ОСОБА_4 - 43 роки (а.с.230-233), ОСОБА_5- 43 роки (а.с.242-245), ОСОБА_6- 45 років (а.с.256-259), ОСОБА_7- 40 років (а.с.166-169), ОСОБА_8- 35 років (а.с.139-143), ОСОБА_9 (а.с.153-156), ОСОБА_10- 31 рік (а.с.157-161), ОСОБА_11 - 45 років (а.с.206-209), ОСОБА_12- 44 роки (а.с.238-241), ОСОБА_13- 53 роки, ОСОБА_14 - 40 років (а.с.186-189), ОСОБА_15- 38 років (а.с.234-237), ОСОБА_16- 49 років (а.с.214-217), ОСОБА_17- 32 роки (а.с.190- 193), ОСОБА_18 - 29 років (а.с.246-249), ОСОБА_19 - 38 років (а.с.202-205), ОСОБА_20 - 36 років, ОСОБА_21- 43 роки ( а.с.131-134), ОСОБА_22 - 41 рік (а.с.250-254), ОСОБА_23 - 28 років (а.с.170-173), ОСОБА_24 - 32 роки (а.с.222-225), ОСОБА_25 - 42 роки (а.с.135-138), ОСОБА_1 - 32 роки (а.с.15-23, 128-130), ОСОБА_26 - 37 років, ОСОБА_27- 46 років (а.с.198-201), ОСОБА_28- 43 роки (а.с.178-181), ОСОБА_29- 40 років (а.с.260-264), ОСОБА_30- 37 років (а.с.194-197), ОСОБА_31 - 34 роки (а.с.175-177), ОСОБА_32- 39 років (а.с. 182-185), ОСОБА_33- 41 рік (а.с.218-221), ОСОБА_34- 38 років (а.с.226-229), ОСОБА_35- 31 рік, ОСОБА_36- 41 рік (а.с.144-147), ОСОБА_37- 41 рік (а.с.162- 165) та ОСОБА_38- 43 роки (а.с.148-151).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що при першому зверненні за призначенням пенсії, переважній кількості з вказаних осіб пенсійним органом була призначена пенсія за віком, а потім, через деякий час, вони перейшли на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. При цьому, вказаний перехід відбувся та пенсія по втраті годувальника зазначеним особам була призначена без врахування положень Закону N 1105-XIV.

Що стосується ОСОБА_2, то на момент смерті чоловіка їй виповнилося 62 роки, вона була отримувачем пенсії за віком, проте в матеріалах пенсійної справи цієї особи відсутня довідка МСЕК, що підтверджує причинно-наслідковий зв'язок смерті годувальника з отриманим ним професійним захворюванням. Інші документи, такі як довідки з лікарні, довідка МСЕК, якою за життя годувальнику була встановлена інвалідність у зв'язку із профзахворюванням, судом відхиляються, оскільки зазначені документи не є належними доказами наявності причино-наслідкового зв'язку між смертю годувальника та профзахворюванням. (а.с.113-127)

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не повинен відшкодовувати позивачу понесені ним витрати по виплаті пенсій зазначеним вище особам, а тому позов УПФУ про визнання дій неправомірними та стягнення суми витрат по 38 особових справах пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 21290,58 грн. є таким, що не підлягає задоволенню.

До цього, суд зазначає, що питання з відшкодування за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України витрат по виплаті пенсій по особових справах вищевказаних осіб, крім ОСОБА_1, вже неодноразово було предметом судового розгляду. За результатами розгляду аналогічних позовів, але за попередні періоди, у задоволенні позовних вимог УПФУ в місті Димитрові Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Димитрові Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з відшкодування витрат по виплаченим пенсіям було відмовлено.( а.с. 81-90, 99-110 )

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати стягненню чи відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР, Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності " від 22 лютого 2001 року N 2272-III, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань , які спричинили втрату працездатності " від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, Законом України "Про пенсійне забезпечення " від 5 листопада 1991 року N 1788-XII, Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5-4/4, ст.ст. 2, 7-12,69-72, 87-98, 128, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Димитрові Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості у розмірі 21290,58 грн. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті 31 березня 2014 року.

Суддя Спасова Н.В.