Постанова № 38470660, 24.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2014 р. Справа № 914/4744/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Костів Т.С.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" б/д та б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2014р.

у справі № 914/4744/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача комунального підприємства "Стрийтеплоенерго", м.Стрий

про стягнення 240683,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Бережок С.І.,

від відповідача - Іванців Р.Б.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2014р. у справі №914/4744/13 (суддя Рим Т.Я.) стягнуто з комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (надалі - КП «Стрийтеплоенерго») на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») 18100,45 грн. пені, 22489,26 грн. штрафу, 20843,89 грн. трьох відсотків річних, 6534,75 грн. інфляційних втрат та 4606,68 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове зменшення розміру штрафу та пені, суд першої інстанції виходив із того, що суми штрафу та 3% річних нараховані позивачем правомірно, проте у зв'язку з тим, що розрахунок інфляційних втрат та пені проведено невірно та тим, що при визначенні розміру пені слід застосувати позовну давність, передбачену ст. 258 ЦК України, частина із заявлених сум підлягає до задоволення в меншому розмірі. Крім того, суд скористався своїм правом, передбаченим п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України і ч.3 ст. 551 ЦК України, та зменшив розмір штрафу та пені за несвоєчасне виконання відповідачем основного зобов'язання до 20%, що становить 18100,45 грн. пені та 22489,26 грн. штрафу.

Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно дослідив істотні обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим рішення в частині відмови у стягненні 72401,82 грн. пені та 89957,04 грн. штрафу просить скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задоволити. Скаржник зазначив, зокрема, що суд не врахував особливості діяльності позивача та його важкий фінансовий стан, а відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не вважає винятковими обставинами, тому, відповідно, вони не можуть бути підставою для зменшення неустойки в розумінні ст.233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, КП «Стрийтеплоенерго» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач зазначив, що суд правильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини та вірно врахував обставини повного розрахунку між сторонами за основним зобов'язанням, його важке фінансове становище та те, що заборгованість перед позивачем в нього виникла у зв'язку із несвоєчасною сплатою йому за спожитий газ споживачами, основну частину яких становить населення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

30.09.2011р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець, позивач у справі) та КП "Стрийтеплоенерго" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір №14/2394/11 на купівлю-продаж природного газу від (надалі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (а.с. 14-19).

Згідно пунктів 3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 19.01.2012р., №3 від 01.08.2012р. сторонами внесено зміни до положень договору щодо ціни, кількості та якості газу (а.с. 20-22).

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня 2011 року та жовтня-грудня 2012 року природний газ на загальну суму 5481392,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 23-25).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання виконав із значним порушенням встановленого договором строку та остаточно розрахувався за поставлений газ 26.07.2013 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (а.с. 85-95) та бухгалтерською випискою позивача (а.с. 13).

У зв'язку із простроченням оплати за переданий відповідачу газ, позивач надіслав йому вимогу №26/2-111-13 від 31.10.2013р. про сплату штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за природний газ (а.с. 27-29). Подальша несплата відповідачем нарахованих штрафних санкцій стала підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 97094,29 грн. пені, 112446,30 грн. 7% штрафу, 10298,95 грн. інфляційних втрат та 20.843,89 грн. 3% річних (а.с. 10-11) на підставі п.7.2 договору та ст. 625 ЦК України.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору визначено, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В позовній заяві ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надало розрахунок пені та штрафу, розмір яких становить, відповідно, 97094,29 грн. та 112446,30 грн. (а.с. 10-11).

Із врахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені (а.с 40-41), а також внаслідок того, що при розрахунку пені за жовтень 2012 року позивачем було враховано період з 15.11.2012р. по 13.12.2012р. (а датою подання позовної заяви є 14.12.2013р.), судом першої інстанції було здійснено перерахунок суми пені та визначено, що внаслідок спливу позовної давності в частині стягнення 6592,03 грн. пені слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність вимог позивача про стягнення 90502,27 грн. пені та 112446,30 грн. штрафу.

Разом з тим, пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити розмір санкцій (пені) до 3000,00 грн. Зменшуючи розмір штрафних санкцій, місцевий господарський суд виходив з наступних обставин:

1) майновий стан відповідача та соціальна значущість підприємства (як вбачається з п.1.2 договору, споживачами природного газу є виключно населення та релігійні організації, а важке фінансове становище відповідача підтверджується фінансовими документами, наявними в матеріалах справи, а.с. 51, 58-64, 77-81);

2) факт повного розрахунку відповідача за поставлений природний газ за спірний період станом на час розгляду даної справи (вказана обставина підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, а.с. 85-95);

3) зумовленість невчасної оплати за одержаний газ інфляційними процесами в економіці та невчасними розрахунками за спожитий газ населенням (а.с. 51-56, 65-76);

4) позивачем не було обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов'язань за договором від 30.09.2011р. №14/2394/11.

Колегія суддів звертає увагу на значний розмір штрафних санкцій, який є предметом позову, а також на те, що відповідач на даний час є єдиним постачальником природного газу для населення та об'єктів соціальної сфери у м.Стрий, а тому стягнення з відповідача надмірних штрафних санкцій може призвести до дестабілізації роботи товариства по поставці природного газу споживачам в цьому регіоні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність зменшення розміру пені та штрафу до 20%, що становить 18100,45 грн. пені та 22489,26 грн. штрафу.

Стосовно доводів, наведених ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення пені та штрафу, із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та 83 ГПК України, судова колегія зазначає, що зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції враховано всі об'єктивні обставини, які мають значення при прийнятті рішення про зменшення розміру пені.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних в розмірі 20843,89 грн. та правильність перерахунку судом першої інстанції інфляційних нарахувань в сумі 6534,75 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2014р. у справі №914/4744/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 25.04.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Костів Т.С.