Рішення № 38470618, 16.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3574/14 16.04.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ"доПублічного акціонерного товариства "Укрвторчормет"простягнення 156 178,91 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Парадна Т.Ю. - юрисконсультвід відповідача:Ковальва Л.П. - юрисконсульт

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (надалі - ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (надалі - ПАТ "Укрвторчормет") про стягнення 156 178,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди №20/04/12-01 в порушення умов якого відповідач неналежним чином виконав взяте на себе грошове зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 70 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 80 000,00 грн., пені у розмірі 4 484,11 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 660,00 грн. та 3% річних у розмірі 1 034,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.03.2014 р.

27.03.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 70 000,00 грн. визнає в повному обсязі. Крім того, відповідач просить зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 5 000,00 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 28.03.2014 р. було оголошено перерву до 16.04.2014 р.

В судове засідання 16.04.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 06.03.2014 р. виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання від 16.04.2014 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 06.03.2014 р. виконав, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів визнав та просить їх задовольнити, позовні вимоги в частині стягнення штрафу визнає частково та просить зменшити розмір штрафу до 5 000,00 грн. в решті позовних вимог просить відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 р. між ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (орендодавець) та ПАТ "Укрвторчормет" (орендар) було укладено Договір оренди №20/04/12-01 (надалі - "Договір").

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування виробничу площу, яка включає в себе: залізничну підкранову колію з краном на під'їзними шляхами площею 3000,00 кв.м. за адресою:Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, 4, інвентарний номер 437, балансова вартість складає 145 304,02 грн., а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплатити орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Передача майна здійснюється представниками сторін за двостороннім актом прийому-передачі, який укладається протягом трьох днів з моменту підписання даного договору повноважними представниками сторін (п. 2.1 Договору). Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами акту приймання-передачі майна (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір орендної плати складає 20 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 3 333,33 грн. за оренду на місяць. Плата вноситься до 10 числа місяця наступного за звітним в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна (п. 4.4 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору термін дії договору оренди вираховується з 01.06.2012 р. до 01.05.2015 р. але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

01.06.2012 р. на виконання умов договору ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" на підставі акту прийому-передачі майна передало, а ПАТ "Укрвторчормет" прийняло виробничу площу, яка включає в себе: залізничну підкранову колію з краном на під'їзними шляхами площею 3000,00 кв.м. за адресою:Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, 4, інвентарний номер 437.

22.06.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду згідно змісту якої сторони погодили перший рахунок за два місці по орендній платі буде виставлено в серпні 2012 р.

05.12.2012 р. відповідач звернувся до позивача з листом №1557 згідно якого просив тимчасово призупинити дію Договору оренди на період з 01.12.2012 р. по 31.03.2012 р. про що 01.01.2013 р. сторонами було укладено Додаткову угоду.

Відповідно до п. 1 вказаної Додаткової угоди сторони дійшли згоди призупинити дію Договору оренди на період з 01.01.2013 р. по 30.04.2013 р. На час призупинення дії Договору орендна плата орендодавцем не нараховується, а орендарем не сплачується.

Згідно п. 3 Додаткової угоди сторони домовились, що в разі розірвання договору оренди з ініціативи орендаря раніше ніж 30.04.2015 р., орендар зобов'язується виплатити орендодавцю штраф у розмірі орендної палати за період призупинення дії Договору оренди, а саме за календарні місяці на які не була нарахована орендна плата.

06.09.2013 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист №1196 про розірвання Договору оренди з 01.09.2013 р. та внесення змін до Додаткової угоди від 01.01.2013 р. шляхом виключення п. 3.

Листом №05/1198 від 30.09.2013 р. позивачем з посиланням на п. 9.2 Договору було відмовлено відповідачу у достроковому розірванні Договору та виключенні зі змісту Додаткової угоди п. 3.

Разом з тим, 30.09.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду згідно п. 1 якої сторони погодили розірвати 01.11.2013 р. Договір оренди №20/04/12-01 від 01.06.2012 р.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди штрафні санкції згідно Додаткової угоди до Договору від 01.01.2013 р. - не застосовуються, у випадку погашення орендарем заборгованості по орендній платі в сумі 100 00,00 грн. до 31.12.2013 р.

26.12.2013 р. відповідач звернувся до позивача з листом №1485 згідно змісту якого просив відтермінувати строк погашення заборгованості за Договором до 01.02.2014 р. посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.

25.12.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду згідно п. 1 якої сторони погодили п. 2 Додаткової угоди від 30.09.2013 р. викласти в наступній редакції:

« 2. Штрафні санкції згідно Додаткової угоди від01.01.2013 р. до Договору оренди №20/04/12-01 від 01.06.2012 р. - не застосовуються, у випадку погашення орендарем заборгованості по орендній платі в сумі 70 000,00 грн. до 01.02.2014 р.».

06.02.2014 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №05/82 з проханням протягом десяти днів з дати отримання даної претензії погасити суму існуючої заборгованості.

У відповідь на претензію №05/82 відповідач надіслав на адресу позивача лист №64 згідно змісту якого визнає заборгованість по орендній платі та у зв'язку із скрутним фінансовим становищем просить надати можливість поступово здійснювати погашення заборгованості із визначенням кінцевого терміну проведення розрахунків - 31.03.2014 р.

Позивач вказує, що станом на дату його звернення до суду заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів становить 70 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачами зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Договір №20/04/12-01 від 01.06.2012 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт прийому-передачі майна) підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості у розмірі 70 000,00 грн., яка утворилась у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 4.1 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 70 000,00 грн. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання. В той же час, відповідачем не надано доказів на спростування наявності заборгованостей чи доказів їх погашення.

Крім того, відповідачем згідно відзиву на позовну заяву визнано вказану заборгованість.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ "Укрвторчормет" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" про стягнення з ПАТ "Укрвторчормет" заборгованості у розмірі 70 000,00 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 80 000,00 грн., пеню в розмірі 4 484,11 грн., 3% річних у розмірі 1 034,80 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 660,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.1 Договору визначено, що у разі порушення порядку та строків сплати орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення пені нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі 4 484,11 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 80 000,00 грн. суд відзначає наступне.

Згідно п. 3 Додаткової угоди від 01.01.2013 р. сторони домовились, що в разі розірвання договору оренди з ініціативи орендаря раніше ніж 30.04.2015 р., орендар зобов'язується виплатити орендодавцю штраф у розмірі орендної палати за період призупинення дії Договору оренди, а саме за календарні місяці на які не була нарахована орендна плата.

Таким чином, умовами Додаткової угоди передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Додаткової угоди у вигляді сплати штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір штрафу до 5 000,00 грн., вказуючи на скрутне фінансове становище підприємства.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

У відповідності з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Факт настання кризових явищ у економіці, а також тяжкий фінансовий стан відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру штрафу у спірних відносинах в розумінні статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Оскільки, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, а не обов'язок зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, і даних виняткових обставин відповідачем не наведено, клопотання останнього не підлягає задоволенню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем умов Додаткової угоди від 01.01.2013 р. в частині розірвання Договору оренди, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 80 000,00 грн. правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 034,80 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 660,00 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27; ідентифікаційний код 00191483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (09100, Київська область, м. Біла Церква, бул. 1-го Травня, 13; ідентифікаційний код 31907458) основний борг у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 484 (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 1 034 (одна тисяча тридцять чотири) грн. 80 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 3 123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 58 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 22.04.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко