Рішення № 38470335, 23.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2014 Справа № 905/1224/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» м. Донецьк

до відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб», м. Донецьк, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега логістик», м. Запоріжжя

про: стягнення суми основного боргу за договором №30/08/2013-1 від 30.08.2013р. у розмірі 100,00 грн., стягнення суми основного боргу за договором № 30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 37336,08грн., пені за договором №30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 773,34 грн., 30% річних - 1784,63грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: Дочева О.А. (за довіреністю № 20/02/2014-2 від 20.02.2014р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

У судовому засіданні 23.04.2014р. здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб», м. Донецьк (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега логістик», м. Запоріжжя (відповідач 2) про стягнення суми основного боргу за договором №30/08/2013-1 від 30.08.2013р. у розмірі 100,00 грн., стягнення суми основного боргу за договором № 30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 37336,08грн., пені за договором №30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 773,34 грн., 30% річних - 1784,63грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 2 зобов'язань за дистриб'юторською угодою № 30/2013р. від 30.08.2013р. та відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором поруки № 30/08/2013-1 від 30.08.2013р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: дистриб'юторську угоду № 30/2013р. від 30.08.2013р. з додатками до неї № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 5/1, № 5/2, № 6, № 7, № 8, № 9; протокол розбіжностей від 07.08.2013р. до дистриб'юторської угоди № 30/2013р. від 30.08.2013р.; видаткові накладні: №1315 від 31.10.2013р., №1319 від 31.10.2013р.; розрахунок 30% річних та пені; договір поруки №30/08/2013-1 від 30.08.2013р.; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2013р. - 20.01.2014р., підписаний з боку позивача; правоустановчі документи.

12.03.2014р. від відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 04.03.2014р., у якому останній просив справу № 905/1224/14 направити за підсудністю до господарського суду Запорізької області, посилаючись на те, що: зобов'язання відповідача 1 перед позивачем не випливає з договору № 30/2013 від 30.08.2013р. та не пов'язане з зобов'язанням відповідача 2; з відома боржника за його зобов'язанням та зобов'язанням відповідача 1 поручився суб'єкт господарювання з місцем знаходження в Запорізькій області. Також надав: наказ № 3к від 01.08.2007р.; правоустановчі документи; договір поруки від 04.03.2014р., укладений між відповідачем 2 та ТОВ «Атріс-Торг».

25.03.2014р. від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов лист № 16 від 21.04.2014р., у якому останній зазначив, що за договором № 30-У від 01.10.2013р. правовідносини урегульовані в частині суми 31905,77грн., наполягав на направленні справи № 905/1224/14 за підсудністю до господарського суду Запорізькій області. Також відповідач 2 надав: фіскальний чек від 04.03.2014р.; зворотню накладну № 39 від 28.02.2014р.; корегування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 287 від 14.03.2013, № 374 від 30.06.2013р. № 468 від 31.07.2013р., № 454 від 30.09.2013р.; лист № 12 від 06.02.2014р.; договір № 30У від 01.10.2013р.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідача щодо врегулювання правовідносин в частині суми 31905,77грн. за договором № 30-У від 01.10.2013р. шляхом повернення поставленого товару у сумі 31905,77грн., оскільки даний договір не є предметом розглядуваної справи, у самій накладній зазначено, що повернення товару здійснюється покупцем ТОВ «Омега логістик» постачальнику ТОВ «Урожай» за договором № 8/2013 від 14.03.2013р., який не є стороною у розглядуваній спраі та зобов'язаною стороною за дистриб'юторською угодою № 30/2013р. від 30.08.2013р.; відповідачем 2 до матеріалів справи доданий лист № 12 від 6.02.2014р., у якому ТОВ «Омега логістик» повідомило директора ТОВ «Торговий дім «Вітал Плюс» про те, що ТОВ «Омега логістик» у лютому 2014р. було сплачено на поточний рахунок ТОВ «Торговий дім «Вітал Плюс» кошти у сумі 38591,80грн. , у тому числі за договором № 30/2013 від 30.08.2013р. в сумах9313,97грн. та 22591,80грн. за платіжними дорученнями № 5440 від 04.02.2014р. та № 5449 від 05.02.2014р. відповідно.

25.03.2014р. від позивача через канцелярію суду надані додаткові документи, зокрема: заява № 19/03/2014-2 від 19.03.2014р. про припинення провадження у справі в частині сплаченої суми заборгованості у розмірі 31905,77грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України; заява № 24/03/14-4 від 24.03.2014р. про збільшення розміру позовних вимог в частині 30 % річних та пені, у якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега логістик» 30% річних у розмірі 2000,01грн. та пеню у розмірі 866,67грн. Також надав: розрахунок 30% річних та пені; докази направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачам; банківські виписки від 03.02.2014р., від 05.02.2014р.; лист № 12 від 06.02.2014р.; письмові пояснення № 25/03/2014-1 від 25.03.2014р., у яких проти клопотання відповідача 2 про направлення справи за підсудністю до іншого суду заперечував.

07.04.2014р. від позивача надійшов лист № 07/07/14-1 від 07.04.2014р., в якому останній зазначив, що правовідносини на суму 31905,77грн. врегульовані не за договором № 30-У від 01.10.2013р. (як зазначає відповідач 2), а за дистриб'юторською угодою № 30/2013р. від 30.08.2013р. та витяг з ЄДР.

У судовому засіданні 07.04.2014р. представником відповідача 2 було заявлено та надано клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, однак, фіксація судового засідання не здійснювалась у зв'язку з несправністю системи діловодства у кабінеті № 110, у зв'язку з чим був складений акт суду (а.с. 128) за підписом судді господарського суду Донецької області, керівника господарського суду Донецької області та секретаря судового засідання та оголошена технічна перерва для визначення зали судового засідання та часу для проведення судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с. 128). Присутнім представникам сторін було повідомлено про можливість розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу у залі № 1 о 14:00 год. Того ж дня (07.04.2014р.). Представники сторін заявили, що вони не можуть бути присутніми у визначений час, у зв'язку з їх участю у іншому судовому засіданні, та представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

15.04.2014р. від відповідача 2 до канцелярії суду надійшло клопотання б/н від 08.04.2014р. про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у якому останній зазначив що: позивач не має право звернення до суду, оскільки у п. 17.1. договору № 30/2013р. від 30.08.2013р. всі спори, які виникають за договором вирішуються шляхом переговорів, тобто позивачем не здійснено досудового врегулювання спору; не має замовлень на отримання товару, тому не має доказів його отримання; товар на суму 5530,31грн. повернуто. В обґрунтування своєї позиції надав: лист № 15 від 19.03.2014р.; експерес-накладні № 59998008806601 від 02.04.2014р., № 59000052753661; зворотні накладні № Л-0000011 від 01.04.2014р. на суму 2683,16грн., № Л-0000012 від 01.04.2014р. на суму 2848,04грн. на загальну суму 5531,20грн.

Суд не бере до уваги посилання відповідача 2 на відсутність досудового врегулювання спору та порушення позивачем умов п 17.1 дистриб'юторської угоди № 30/2013р. від 30.08.2013р., викладені у клопотанні про припинення провадження у справі № 905/1224/14 (а.с. 135-136) з огляду на наступне:

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002р. у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), встановлено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Стосовно відсутності в матеріалах справи доказів отримання відповідачем 2 товару, суд зазначає, що відповідно до п. 8.2. угоди поставка здійснюється продавцем протягом 5 робочих днів з моменту отримання коштів на поточний рахунок або з дати, вказаної у замовленні, якщо продукція поставляється на умовах відстрочення платежу. Максимальна кількість днів відстрочення не може перевищувати 30 календарних днів від дати поставки продукції. Факт поставки продукції підтверджується видатковими накладними № 1315 від 31.10.2013р. на суму 1675,80грн., № 1319 від 31.10.2013р. на суму 35760,28грн. та відбитком та підписом представника відповідача 2 на них. Крім того, дана продукція була частково оплачена на загальну суму 31905,77грн. за платіжними дорученням № 5440 від 03.02.2014р. у розмірі 9313,97грн., № 5449 від 05.02.2014р. - 22591,80грн., наявними в матеріалах справи (а.с. 104-106).

22.04.2014р. від позивача до канцелярії суду надійшов розрахунок позовних вимог № 22/04/2014-1 від 22.04.2014р. та лист № 22/04/2014-1 від 22.04.2014р., в якому останній: проти доводів відповідача щодо досудового врегулювання спору заперечував; відповідач 2 не повідомляв позивача про про те, що поставлений товар був неналежної якості.

У судове засідання 23.04.2014р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про припинення провадження у справі та заяви про збільшення пені та 30% річних.

23.04.2014р. від відповідача 2 до канцелярії суду надійшла заява № 30 від 16.04.2014р. про долучення до матеріалів справи наступних документів: заяви про врегулювання спору № 28 від 16.04.2014р., направленої на адресу позивача, у якій відповідач 2 зазначив, що повернув товар ТОВ ТК «Урожай» на загальну суму 5531,20грн.; повідомлення № 29 від 16.04.2014р., яке було надіслано на адресу ТОВ ТК «Урожай», про повідомлення позивача о прийнятті товару; експрес-накладних № 59998008806601, № 59000052753661, № 59000052896126, № 59000052798521.

Відповідач 1 у судове засідання 23.04.2014р. без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові. Відповідно до витягу з ЄДР Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб» знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 83045, м. Донецьк, проспект Ленінський, буд. 43 (а.с. 121-124). Відповідач 1 про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с. 148).

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надійшла заява № 32 від 22.04.2014р., у якій посилаючись на неможливість приїхати у судове засідання, останній просив розглянути справу без його участі. Крім того, надав письмові пояснення №33 від 22.04.2014р., у яких зазначив що товар у розмірі 5 тис. було повернуто ТОВ «ТК Урожай» та витяг з журналу обліку вихідної кореспонденції.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Договір поруки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб» є діючим, на наданий відповідачем 2 договір поруки б/н від 04.03.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега логістик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Торг» не відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи зазначені норми права, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 2 про направлення справи № 905/1224/14 за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника відповідача 1, належним чином повідомленого, та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем 2 (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторську угоду № 30/2013р. (далі угода) (а.с. 10-16), відповідно до п. 2.1. якої продавець призначив ТОВ «Омега Логістик» своїм дистриб'ютором продукції, а дистриб'ютор погодився діяти в якості не ексклюзивного дистриб'ютора на умовах, визначених цією угодою.

Відповідно до п. 6.1.1. угоди дистриб'ютор зобов'язаний здійснювати закупку, зберігання (складування), демонстрацію, розповсюдження та реалізацію продукції роздрібним торговельним точкам та іншим покупцям.

За умовами п. 8.1. угоди продавець зобов'язаний продавати, а дистриб'ютор купувати продукцію за цінами, зазначеними у прейскуранті (прас-листі) продавця, урахуванням знижок наданих дистриб'ютору ну умовах цієї угоди.

За умовами п. 8.2. угоди поставка здійснюється продавцем протягом 5 робочих днів з моменту отримання коштів на поточний рахунок або з дати, вказаної у замовленні, якщо продукція поставляється на умовах відстрочення платежу. Максимальна кількість днів відстрочення не може перевищувати 30 календарних днів від дати поставки продукції.

У разі несвоєчасної оплати за продукцію згідно цієї угоди дистриб'ютор сплачує продавцю суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час порушення строків оплати, а також 30 % річних від суми простроченої заборгованості (ст. 625 ЦК України), та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми (п. 9.1. угоди).

Відповідно до п. 14.1. угоди, вона набирає силу з моменту її підписання обома сторонами. Строк дії цієї угоди складає 1 рік з дати її вступу в дію. В випадках, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку цієї угоди, ні одна із сторін не заявить про її припинення, то дана угода вважається пролонгованою на той самий строк на тих самих умовах.

30.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» (кредитор) було укладено договір поруки № 30/08/2013-1 (а.с. 39-40), відповідно до п. 1.1., 2.1. якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик» (боржник) за дистриб'ютерською угодою № 30/2013р. від 30.08.2013р., щодо оплати частково.

Відповідно до п. 1.2. обов'язкок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 100,00грн.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (п.п. 5.1., 5.2. договору поруки).

На виконання умов дистриб'юторської угоди № 30/2013р. від 30.08.2013р. позивачем було поставлено відповідачу 2 продукцію, що підтверджується видатковими накладними № 1315 від 31.10.2013р. на суму 1675,80грн., № 1319 від 31.10.2013р. на суму 35760,28грн. на загальну суму 37436,08грн. (34-36). Відповідно до цих видаткових накладних відповідач 2 прийняв продукцію, а саме: сухарі панірувальні ТМ «Урожай» 0,2кг; спагеті ТМ «Урожай» (0,400кг); спагеті Урожай (0,700 кг); макарони ТМ «Урожай» (0,400кг); кільця ТМ «Урожай»; ріжки 1 кг ТМ «Урожай»; спіральки ТМ «Урожай» (0,400кг); вермішель довга ТМ «Урожай» (10кг); пера любительські ТМ «Урожай» (7кг); вермішель довга ТМ «Козачок» (0,4кг); вермішель довга ТМ «Козачок» (0,800кг); макарони довгі ТМ «Козачок» (0,450кг); макарони довгі ТМ «Козачок» (0,700кг); макарони довгі соломка ТМ «Козачок» (1,0кг).

Факт отримання продукції підтверджується та відбитком та підписом представника відповідача 2 на видатковими накладними № 1315 від 31.10.2013р., № 1319 від 31.10.2013р.

У зв'язку з невиконання відповідачем 2 умов дистриб'юторської угоди № 30/2013р. від 30.08.2013р. та відповідачем 1 умов договору поруки позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Заявою № 24/03/14-4 від 24.03.2014р. позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега логістик» 30% річних у розмірі 2000,01грн. та пені у розмірі 866,67грн., дана заява була надіслана на адресу відповідачів, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 99-102).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви № 24/03/14-4 від 24.03.2014р. про збільшення розміру позовних вимог в частині 30 % річних та пені, про стягнення з відповідача 2 суми основного боргу за договором № 30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 37336,08грн., 30% річних у розмірі 2000,01грн. та пені у розмірі 866,67грн.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача 1 суми боргу за договором поруки №30/08/2013-1 від 30.08.2013р. у розмірі 100,00 грн., стягнення з відповідача 2 суми основного боргу за дистриб'юторською угодою № 30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 37336,08грн., пені за договором №30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 773,34 грн., 30% річних - 1784,63грн.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідачів до виконання грошових зобов'язань за дистриб'юторською угодою та договором поруки.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладених договором поруки №30/08/2013-1 від 30.08.2013р. та дистриб'юторською угодою № 30/2013 від 30.08.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладених договорів, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлю-продажу та поруки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Отже, в контексті зазначених норм укладена між позивачем та відповідачем 2 дистриб'юторська угода № 30/2013р. від 30.08.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким дистриб'ютор зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені умовами п. 8.2. угоди.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем 2 за видатковими накладними № 1315 від 31.10.2013р., № 1319 від 31.10.2013р. продукції, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач 2 не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за отриману продукцію відповідно до умов дистриб'юторської угоди № 30/2013 від 30.08.2013р. на загальну суму 37336,08грн.

25.03.2014р. від позивача до канцелярії суду надійшла заява про припинення провадження у справі в частині суми сплаченої заборгованості у розмірі 31905,77грн. за № 19/03/2014-2 від 19.03.2014р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 103).

Пунктом 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до 4.6. Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Заява позивача про припинення провадження у справі в частині суми сплаченої заборгованості у розмірі 31905,77грн. по суті є відмовою від позову та підписана директором Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» Д.В. Храповим, повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 049112 (а.с. 53-54).

Таким чином, у зв'язку з відмовою позивача від суми основного боргу у розмірі 31905,77грн., в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати в цій частині покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається з вищенаведеного та доданих до матеріалів справи документів та не заперечується сторонами, відповідачем 2 частково були виконанні грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції у сумі 31905,77грн. У листіх № 16 від 21.04.2014р. відповідач 2 повідомив, що правовідносини урегульовані в частині суми 31905,77грн.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Щодо доводів відповідача стосовно повернення товару у розмірі 5530,31грн., суд зазначає наступне:

У якості доказів повернення товару відповідачем 2 надано експерес-накладні № 59998008806601 від 02.04.2014р., № 59000052753661, у яких у графі одержувач зазначено ТК «Урожай» (а.с. 138, 141). У наданих зворотних накладних № Л-0000011 від 01.04.2014р. на суму 2683,16грн., № Л-0000012 від 01.04.2014р. на суму 2848,04грн. у графі одержувач також зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (а.с. 139,140).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» не є стороною у справі, крім того, дистриб'юторська угода № 30/2013р. від 30.08.2013р. укладена між позивачем та відповідачем 2, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» не є стороною у дистриб'юторській угоді № 30/2013р. від 30.08.2013р.

У заяві про врегулювання спору № 28 від 16.04.2014р., надісланої відповідачем 2 на адресу ТОВ «Торговий дім «Вітал Плюс», зазначено, що позивачем у телефонному режимі було повідомлено відповідача 2 про повернення товару на адресу ТОВ «ТК «Урожай». 03.03.2014р. на юридичну адресу у м. Києві був поставлений товар та документи за накладними № 59000052753661 та № 5999800806601, та по узгодженню з позивачем була проведена переадресація на відділення Нової Пошти № 4. На даний час повернення заходиться на відділенні № 4 Нової Пошти м. Києва та подальша його доля невідома (а.с. 158).

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення відповідача 2 про направлення товару на суму 5531,20грн. на адресу ТОВ «ТК «Урожай».

Крім того, у повідомленні № 29 від 16.04.2014р., яке було надіслано на адресу ТОВ «ТК «Урожай», зазначено, що за накладними № 59000052753661 та № 59998008806601 був поставлений на адресу ТОВ «ТК «Урожай», який знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» на суму 5531,20грн. У даному повідомленні також зазначено, що останній прийняв товар, та розпорядившись ним 03.03.2014р. шляхом проведення переадресації на відділення Нової пошти № 4, яке знаходиться по вул. Кричевського 19 ПБ за накладними № 59000052896126, № 59000052798521 ТОВ «ТК «Урожай», підтвердив свою інформованість про домовленість з ТОВ «Торговий дім «Вітал Плюс». У даному листі відповідач 2 також просив повідомити власника товару «Торговий дім «Вітал Плюс» про отримання ТОВ «ТК «Урожай» товару позивача (а.с. 159).

Оскільки з наданих документів суд не може встановити, що даний товар був отриманий саме позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс», доводи відповідача щодо відсутності предмету спору у зв'язку із поверненням спірного товару на суму 5531,20грн. є недоведеними.

Згідно ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов п. 1.1., 2.1. договору поруки № 30/08/2013-1 від 30.08.203р. поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик» (боржник) за дистриб'ютерською угодою № 30/2013р. від 30.08.2013р. Обов'язкок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 100,00грн. (п. 1.2. договору поруки).

Враховуючи вищевикладене, відповідач 1 не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку відповідно до умов договору поруки № 30/08/2013-1 від 30.08.203р.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 5530,31грн., а саме: 5430,31грн. - з відповідача 2 та 100,00грн. - з відповідача 1.

Щодо нарахованих 30% річних та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасної оплати за продукцію згідно цієї угоди дистриб'ютор сплачує продавцю суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час порушення строків оплати, а також 30 % річних від суми простроченої заборгованості (ст. 625 ЦК України), та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми (п. 9.1. угоди).

Суд враховує, що умовами п. 8.2. угоди сторони встановили, що поставка здійснюється продавцем протягом 5 робочих днів з моменту отримання коштів на поточний рахунок або з дати, вказаної у замовленні, якщо продукція поставляється на умовах відстрочення платежу; максимальна кількість днів відстрочення не може перевищувати 30 календарних днів від дати поставки продукції. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за видатковими накладними № 1315 від 31.10.2013р. та № 1319 від 31.10.2013р. у саме 01.12.2013р.

На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 30% річних у розмірі 2000,01грн. та пені у розмірі 866,67грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені та 30% річних, суд зазначає, що позивачем не вірно визначений період нарахування. З урахуванням часткової оплати у сумі 9313,97грн., яка відбулась за платіжним дорученням № 5440 03.02.2014р., вірними періодами є: за видатковою накладною № 1315 від 31.10.2013р. - з 01.12.2013р. по 03.02.2014р. на суму 1675.80грн. (пеня у розмірі 38,80грн., 30% річних у розмірі 89,53грн.); за видатковою накладною № 1319 від 31.10.2013р. - з 01.12.2013р. по 02.02.2014р. на суму 35760,28 (пеня у розмірі 815,14грн., 30% річних у розмірі 1881,09грн.), та період з 03.03.2014р. по 03.03.2014р. (1день) на суму 26446,03грн. (пеня у розмірі 9,42грн., 30% річних у розмірі 21,74грн.). Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог, а саме: 30% річних у розмірі 1992,36грн. та пені у розмірі 863,36грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 656, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 202, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» м. Донецьк (ЄДРПОУ 36888744) до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб», м. Донецьк (ЄДРПОУ 31535142) відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега логістік», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 35147992) про стягнення суми основного боргу за договором №30/08/2013-1 від 30.08.2013р. у розмірі 100,00 грн., стягнення суми основного боргу за договором № 30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 37336,08грн., пені за договором №30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 866,67грн., 30% річних - 2000,01грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега логістік» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 50, оф. 502, ЄДРПОУ 35147992) суми боргу у розмірі 31905,77грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега логістік» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 50, оф. 502, ЄДРПОУ 35147992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» (83086, м. Донецьк, пр-т Лагутенка, буд. 13, каб. 31, ЄДРПОУ 36888744) суму основного боргу за договором № 30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 5430,31грн., пеню за договором №30/2013 від 30.08.2013р. у розмірі 863,36грн., 30% річних - 1992,36грн., судовий збір в розмірі 364,42грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб» (83045, м. Донецьк, проспект Ленінський, буд. 43, ЄДРПОУ 31535142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вітал Плюс» (83086, м. Донецьк, пр-т Лагутенка, буд. 13, каб. 31, ЄДРПОУ 36888744) суму основного боргу за договором №30/08/2013-1 від 30.08.2013р. у розмірі 100,00 грн., судовий збір в розмірі 4,57грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.04.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 12060/14

305-69-11

надруковано 4 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

2 - відповідачам