Рішення № 38468687, 24.04.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2014 р. Справа № 902/400/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс - Хмельницький", м.Хмельнийький, Хмельницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", смт.Крижопіль, Вінницька область

про стягнення 774 882 грн. 68 коп. заборгованості згідно договору поставки № 25/07/13 від 25.07.2013 року

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників сторін:

позивача: Чигрин К.А., директор , наказ № 51 від 28.04.2011 року, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Саксаганським РВ Криворізького М УМВС України у Дніпропетровській області 04.02.2005 року.

Граб О.А., довіреність № 2 від 04.04.2014 року, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Феодосійським МВГУ у Криму 12.06.1996 року.

відповідача: не з'явився .

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс-Хмельницький" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" про стягнення 774 896 грн. 05 коп. заборгованості за договором поставки № 25/07/13 від 25.07.2013 року, з яких 728 362 грн. 78 коп. - основного боргу, 31 890 грн. 33 коп. пені за період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 року, 7 359 грн. 31 коп. - 3 % річних а період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 року та 7 283 грн. 63 коп. - 1 % штрафу за період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 року.

Ухвалою суду від 03.04.2014 року за вказаним позовом порушено провадження справі № 902/400/14 та призначено її до розгляду на 24.04.2014 року.

В засідання суду відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

При цьому суд констатує, що останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином - ухвалою суду від 03.04.2014 року, надіслання та вручення якої уповноваженим представник відповідача за адресою вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600, стверджується поштовим повідомленням за № 2460101957789.

Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18469245 місцезнаходженням відповідача значиться вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

24.04.2014 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з допущенням арифметичної помилки в прохальній частині позовної заяви.

Так, позивач пояснив, що в прохальній частині позовної заяви допущено арифметичну помилку, а саме: зазначено, що позивач просить стягнути з відповідача 774 896 грн. 05 коп., з яких 748 362 грн. 78 коп. боргу, 31 890 грн. 33 коп. пені, 2 283 грн. 63 коп. штрафу та 7 359 грн. 31 коп. - 3 % річних, тоді як в змісті позовної заяви позивачем зазначається основний борг в розмірі 728 362 грн. 78 коп. На цій підставі просить вважати вірним суму основного боргу в розмірі 728 362 грн. 78 коп.

Також, 24.04.2014 року позивачем в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача на користь позивача 774 882 грн. 68 коп., з яких 728 362 грн. 78 коп. боргу, 31 879 грн. 48 коп. пені, 7 283 грн. 63 коп. штрафу та 7 356 грн. 79 коп. - 3% річних.

Розглянувши дані заяви позивача, суд прийшов висновку про їх прийняття до розгляду як такі, що не суперечать вимогам ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.07.2013 року між ТОВ "Агропромисловий комплекс - Хмельницький" (Продавець) та ТОВ "Подільські цукроварні" (Покупець) укладено договір поставки № 25/07/13 (а.с.11-14, т.1).

За умовами договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах даного Договору поставки Покупцю вугілля, детальні характеристики якої наведено в Специфікаціях, оформлених як додатки до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених даним Договором, прийняти вказаний Товар та оплатити його (п.1.1 Договору).

Асортимент, орієнтировна кількість Товару, місце поставки Товару, що є предметом поставки за даним Договором та безпосередньо Товароотримувачі, визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п.2.1 Договору).

Покупець оплачує поставлений Товар за ціною, передбаченою у Специфікації на замовлену Покупцем партію Товару. Ціна на конкретний Товар зазначається в специфікаціях (п.п.3.1, 3.2 Договору).

Розділом 5 Договору сторони домовились, що Покупець здійснює оплату за залізно дорожній тариф по факту отримання продукції згідно виставлених рахунків-фактури Постачальника (п. 5.1 Договору).

Остаточний розрахунок за Товар буде здійснено за окремо погодженим графіком, який затверджується Сторонами додатковою угодою до Договору, але не пізніше 14 банківських днів з моменту поставки (п.5.2 Договору).

Після підписання Договору поставки № 25/07/13 від 25.07.2013 року сторонами за період з 25.07.2013 року по 18.11.2013 року було підписано ряд специфікацій в яких було визначено вартість, кількість, строки поставки та строки оплати Товару, а саме:

- 25.07.2013 року підписано специфікацію № 1 за якою Постачальник в строк до 25.09.2013 року повинен поставити Покупцю 2 000 тони вугілля загальною вартістю 2 592 000 грн., а Покупець повинен оплатити Товар згідно пунктів 5.1,5.2 Договору;

- 30.08.2013 року, специфікація № 2; строк поставки - перша декада вересня 2013 року; кількість - 345,0 тон; загальна вартість 493 430 грн.; оплата - протягом 30 днів з моменту отримання на станції;

- 16.09.2013 року; специфікація № 3; строк поставки - до 19.09.2013 року; кількість - 690,0 тон; загальна вартість 983 250 грн.; оплата - протягом 30 днів з моменту отримання на станції;

- 18.10.2013 року; специфікація № 4; строк поставки - до 23.10.2013 року; кількість - 350,0 тон; загальна вартість 498 831 грн. 20 коп.; оплата - протягом 14 днів з моменту отримання на станції;

- 24.10.2013 року; специфікація № 5; строк поставки - до 30ю.10.2013 року; кількість - 350,0 тон; загальна вартість 498 831 грн. 20 коп.; оплата - протягом 14 днів з моменту отримання на станції;

- 15.11.2013 року; специфікація № 6; строк поставки - до 20.11.2013 року; кількість - 70,0 тон; загальна вартість 100 150 грн. 96 коп. ; оплата - протягом 14 днів з моменту отримання на станції;

- 18.11.2013 року; специфікація № 7; строк поставки - 22.11.2013 року; кількість - 140,0 тон; загальна вартість 200 301 грн. 92 коп.; оплата - протягом 14 днів з моменту отримання на станції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за період з 19.08.2013 року по 05.12.2013 року по видатковим накладним на підставі довіреностей та залізничним накладним отримав від позивача на умовах Договору поставки № 25/07/13 від 25.07.2013 року Товар на загальну суму 2 774 273 грн. 79 коп., що стверджується видатковими накладними, залізничними накладним, довіреностями на представників, актами приймання-передачі вугільної продукції, а також обопільно підписаним актом звірки розрахунків станом на 10.04.2014 року (а.с.15-77, т.1).

Судом встановлено, що за період з 15.08.2013 рок по 13.03.2014 року відповідач здійснив оплату позивачу за поставлений Товар на умовах Договору поставки № 25/07/13 від 25.07.2013 року в сумі 2 045 911 грн. 01 коп., що стверджується виписками з банку за вказаний період та обопільно підписаним актом звірки розрахунків (а.с.78-85, т.1).

Таким чином, борг відповідача становить 728 362 грн. 78 коп., розмір якого власне не заперечується сторонами, що випливає з обопільно підписаного сторонами акту звірки станом на 10.04.2014 року.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий Товар в добровільному порядку в строки визначені Договором поставки № 25/07/13 від 25.07.2013 року та Специфікацій до нього, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки № 25/07/13 від 25.07.2013 року між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 728 362 грн. 78 коп. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на підставі п.7.3 Договору пені в сумі 31 879 грн. 48 коп. за період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 рік, 7 283 грн. 63 коп. - 1 % штрафу за період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 рік та 7 356 грн. 79 коп. - 3% річних за період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 рік на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, в результаті чого дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Так, п. 7.3 Договору передбачено, що Покупець за порушення строків оплати Товару сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені від суми боргу за кожен день прострочки платежу, а також у разі порушення строків оплати залишкової вартості за Товар, згідно графіку поставки понад 10 днів зобов'язаний відшкодувати Постачальнику штраф у розмірі 1 % від загальної суми за несвоєчасно оплачений Товар.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та 1% штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені, 3 % річних, та 1% штрафу не виявлено помилок як в проведених обрахунках і у визначені періодів нарахування штрафних санкцій, що свідчить про обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Тобто, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 879 грн. 48 коп. за період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 рік, 7 283 грн. 63 коп. - 1 % штрафу за період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 рік та 7 356 грн. 79 коп. - 3 % річних за період з 06.11.2013 року по 01.04.2014 рік підлягає також задоволенню у повній сумі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, штрафу, 3 % річних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, при цьому судом враховано підписаний відповідачем акт звірки розрахунків станом на 10.04.2014 року, яким фактично останнім визнано позовні вимоги в частині основного боргу.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи наведене новою ціною позову в даному випадку з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог являється 774 882 грн. 68 коп., а тому розмір судового збору який підлягав сплаті становить 15 497 грн.65 коп. згідно приписів підпункту 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на вказане суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 0,28 коп. у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", оскільки при подачі позову до суду ним було сплачено 15 497,93 грн..

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

24.04.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600 (ідентифікаційний код - 36327881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс - Хмельницький", вул.Заводська, 34/1, м.Хмельницький, Хмельницька область, 2900 (ідентифікаційний код - 33761225) - 728 362 грн. 78 коп. - основного боргу, 7 283 грн. 63 коп. - штрафу, 31 879 грн. 48 коп. - пені, 7 356 грн. 79 коп. - 3 % річних, 15 497 грн. 65 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс - Хмельницький", вул.Заводська, 34/1, м.Хмельницький, Хмельницька область, 2900 (ідентифікаційний код - 33761225) судовий збір в розмірі 00 грн. 28 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 70 від 27.03.2014 року.

4. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс - Хмельницький" судового збору в розмірі 00 грн. 28 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 70 від 27.03.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 70 від 27.03.2014 року знаходиться в матеріалах справи № 902/400/14.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 29 квітня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2відповідачу - вул. Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600.