Ухвала суду № 38468682, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19579/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представників позивача Усенка М. І., Подоляки М. А., представників відповідача Перегуди Я. В., Братікової О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал", Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000252202 та №0000262202 від 02.12.2013 р., -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000252202 та №0000262202 від 02.12.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 р. позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000262202 від 02.12.13р. в частині донарахування зобов'язань з податку на прибуток в сумі 746 799,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 497 822,00грн. та штрафні санкції в розмірі 248 911,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач, відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та відмови у задоволенні позовних вимог відповідно і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі відповідно, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.11.2013 р. № 2247/26-58-22-02-18/36676934.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме :

-п. 138.1 ст.138, п.138.10 ст.138, п.п 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за II-IV кв. 2011 року на суму 753321 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1063107 грн., у тому числі за II- IV. кв. 2011 року в розмірі 565285 грн., за 2012 рік у сумі 497822 грн.

- пп. 164.2.19 п.164.2 ст.164, пп. "а" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в частині заниження податку на суму 1540,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновків викладених у акті перевірки рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.11.13 р. за № 14961/10/26-58-22-02-11 викладено висновки перевірки у наступній редакції :

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 138.1 ст.138, п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за II-IV кв. 2011 року на суму 753 321,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1 017 884,00 грн., у тому числі за II- IV. кв. 2011 року в розмірі 520 062,00 грн., за 2012 рік у сумі 497 822,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення , а саме:

- від 02.12.2013 р. № 0000252202 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 753 321,00 грн.

- від 02.12.2013 р. № 0000262202 яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 266 795,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1 017 884,00грн. та штрафні санкції в розмірі 248 911,00грн.

Так між позивачем та ТОВ „Центродрук" укладено договір № 14-7/11 від 14.07.2011 року, відповідно до змісту якого ТОВ „Центродрук" зобов'язувалось надавати позивачу послуги друку поліграфічної продукції, підготовки та розсилки клієнтам замовника поштових повідомлень щодо кредитної заборгованості та інших документів згідно відповідного завдання, яке містить інформацію про види, обсяги та ціну послуг, що надаються замовнику.

На виконання умов договору, позивачем перераховано кошти та отримано послуги по вказаному договору, а понесені витрати віднесено до валових витрат на суму 2182251, 00 грн. в 2012 році.

Як вбачається із змісту акту перевірки підставою для винесення спірних рішень слугувало, в тому числі, встановлення перевіркою віднесення позивачем до валових витрат витрат (друкарські послуги, послуги з конвертування, поштові послуги), понесених для забезпечення діяльності ЗНВПІФ "Прімоколект Венчурний фонд - 1" та пов'язаних з господарською діяльністю фонду, який знаходиться в управлінні ТОВ „КУА „Прімоколект-Капітал".

Відповідач вважає, що покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, повинне відшкодовуватись за рахунок активів такого фонду та не підлягає віднесенню до складу витрат ТОВ „КУА „Прімоколект-Капітал".

Крім того, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до складу витрат у 4 кв.2011 року суми в розмірі 3 014 461,79 грн., як компенсація витрат, що перевищила 5% від середньорічної вартості чистих активів фонду за 2011 рік.

Відповідач в акті перевірки не погодився щодо віднесення даної суми позивачем до складу валових витрат на користь фонду, оскільки необхідність вказаних витрат не підтверджена первинною документацією, яка б беззаперечно доводила перевищення 5% від середньорічної вартості чистих активів фонду за 2011 рік.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем вказується на те, що правомірність віднесення до валових витрат компенсації витрат, що перевищили 5% від середньорічної вартості чистих активів фонду за 2011 рік була предметом дослідження попередньої перевірки у 2012 році за період з вересня 2009 року по жовтень 2011 року, якою не встановлено порушень законодавства, а тому позивачем до перевірки така документація не надавалась (а. с. 9-31).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування" від 05.07.2012 р. № 5080-VI компанія з управління активами - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Статтею 22 Закону встановлено, що активи пайового інвестиційного фонду перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону на компанію з управління активами накладаються обмеження щодо здійснення визначених Законом операцій з активами та цінними паперами ІСІ, якому така КУА надає послуги з управління активами.

Аналогічні правові норми були викладені в Законі України "Про інститути спільного інвестування" від 15.03.2001 р. № 2299-III (далі - Закон № 2299).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, рішенням від 02.07.2002 р. № 196, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2002 р. за № 600/6888, було затверджено Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування (далі - Положення), що було чинним на час виникнення спірних правовідносин і втратило чинність на підставі рішення № 1468 від 13.08.2013 р.

Пунктом 1.3. Положення встановлено вичерпний перелік витрат, що можуть відшкодовуватися/сплачуватися за рахунок активів ІСІ та зазначено, що інші витрати, не передбачені пунктом 1.1 цього Положення, а також витрати, що перевищують розмір, установлений пунктом 2.10 (а саме 5% середньорічної вартості чистих активів) цього Положення, здійснюються компанією з управління активами за власний рахунок.

Відповідно до п. п. 1.1 п. 1 Положення за рахунок активів ІСІ сплачуються:

- винагорода компанії з управління активами ІСІ;

- винагорода зберігачу ІСІ;

- винагорода реєстратору ІСІ;

- винагорода аудитору ІСІ;

- винагорода оцінювачу майна ІСІ;

- винагорода торговцю цінними паперами;

- операційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності ІСІ, в тому числі:

- реєстраційні послуги;

- виготовлення бланків цінних паперів ІСІ;

- розрахунково-касове обслуговування ІСІ банком;

- нотаріальні послуги;

- послуги депозитарію;

- оплата вартості публікації обов'язкової інформації щодо діяльності ІСІ;

- інформаційні послуги (оплата вартості придбання інформації щодо діяльності емітентів, у цінні папери яких розміщено або передбачається розміщувати активи ІСІ; оплата іншої інформації, необхідної для забезпечення спільного інвестування);

- орендна плата; фонд оплати праці членам наглядової ради ІСІ;

- рекламні послуги, пов'язані з розміщенням цінних паперів ІСІ;

- витрати, пов'язані з обслуговуванням учасників (акціонерів) ІСІ та обігу цінних паперів ІСІ, у тому числі витрати на сплату відсотків за кредити, залучені компанією з управління активами для викупу цінних паперів ІСІ (з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавствам України для відкритих та інтервальних ІСІ);

- витрати на сплату відсотків за кредити, залучені компанією з управління активами для венчурного ІСІ;

- витрати, пов'язані з придбанням, утриманням та реалізацією нерухомого майна, що входить до складу активів недиверсифікованих ІСІ.

Як вбачається з вказаного переліку, який є вичерпним, витрати на придбання поліграфічних послуг не відшкодовуються за рахунок активів ІСІ.

Відповідно до п. 5.9 регламенту ЗНВПІФ «Прімоколект венчурний фонд - 1» (далі - Регламент) інші витрати та витрати, що перевищують встановлений чинним законодавством розмір, здійснюються компанією за власний рахунок (а. с. 57).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність скасування судом першої інстанції податкового повідомлення - рішення на суму нарахувань зобов'язань в цій частині, оскільки вищезазначений перелік не передбачає можливості оплати понесених витрат за рахунок ІСІ, а тому апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 р. у справі № 2а-1134/11/2670.

Стосовно неправомірності включення до валових витрат у 4 кв. 2011 року суми у розмірі 3 014 461,79 грн. в якості компенсації витрат, що перевищили 5% від середньорічної вартості чистих активів фонду за 2011 рік колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.10 Положення визначені в пункті 1.1 цього Положення витрати (крім винагороди та премії компанії з управління активами, податків та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством) не повинні перевищувати 5 відсотків середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року, розрахованої відповідно до нормативно-правових актів Комісії.

Так на підставі наказу генерального директора позивача від 10.01.2012 р. № 10-01.2012 «Про компенсацію витрат Фонду» (а. с. 77) прийнято рішення компенсувати фонду витрати в розмірі 3014462, 00 грн., що перевищили 5 % середньомісячної вартості чистих активів фонду протягом 2011 року, двома частинами: 2825576, 00 грн. виплатити до 29.02.2012 р., 188886,00 грн., виплатити до 31.03.2012 р.

Натомість, колегією суддів було встановлено, що в матеріалах справи відсутні платіжні доручення № 397 від 23.02.2013 р., № 820 від 23.03.2012 р. про перерахування цих коштів, на які здійснено посилання в акті перевірки.

В судовому засіданні 10.04.2014 р. головуючим суддею по справі витребувано вказані документи.

Платіжні доручення долучено до матеріалів справи за вх. 13236 від 15.04.2014 р.

Досліджуючи подані документи, колегією суддів встановлено, що позивач зі свого рахунку № 26504199 переказав суму компенсації на свій рахунок № 2651057200843.

Так відповідно до ст. 52 Закону № 2299 грошові кошти пайового інвестиційного фонду зараховуються на окремий рахунок компанії з управління активами у банку окремо від власних коштів компанії з управління активами, коштів інших пайових інвестиційних фондів та відповідно до умов договору про обслуговування ІСІ.

Колегія суддів, зважаючи на дану норму та той факт, що венчурний фонд не є юридичною особою, припускає, що рахунок, на який здійснено переказ коштів може бути рахунком позивача, відкритим для операцій з коштами венчурного фонду.

Проте, докази цієї обставини в матеріалах справи відсутні.

Натомість, на доказ правомірності своїх дій позивач надав до суду першої інстанції розрахунки винагороди позивача за березень - грудень 2011 року (а. с. 67-76), затверджені генеральним директором позивача, та розрахунок середньої вартості чистих активів по фонду (а. с. 66), затверджений генеральним директором позивача.

Вказані документи позивач вважає достатніми для підтвердження перевищення 5 % середньорічної вартості чистих активів ІСІ, про що також зазначає в апеляційній скарзі.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Колегія суддів приходить до висновку, що подані до суду першої інстанції розрахунки, затверджені генеральним директором позивача та скріплені печаткою позивача не носять статусу первинних і не можуть братися судом апеляційної інстанції в якості належних доказів.

Відповідно до п. п. 9.1. Регламенту вартість чистих активів визначається згідно з положенням «Про визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів)», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 02.07.2002 р. № 201 (далі - Положення № 201) (втратило чинність 01.01.2014 р.).

Відповідно до пунктів 1-3 Р. ІІІ Положення № 201 компанія з управління активами ІСІ розраховує вартість чистих активів по венчурному фонду:

- на день закінчення строку, установленого для досягнення нормативів діяльності фонду;

- на кінець року та звітного кварталу;

- на кожний день, що передує дню прийому заявок на розміщення та викуп цінних паперів ІСІ;

- на день, що передує дню прийняття рішення про заміну компанії з управління активами;

- на день прийняття рішення про ліквідацію фонду.

Вартість чистих активів визначається на кінець робочого дня. Якщо день, що передує дню приймання заявок на розміщення або викуп цінних паперів ІСІ або останній день звітного періоду припадає на вихідні (святкові) дні, розрахунок здійснюється станом на кінець останнього робочого дня відповідного звітного періоду (місяця, кварталу, року) або на кінець робочого дня, що передує дню прийому заявок.

За результатами розрахунку вартості чистих активів складається довідка за формою, наведеною в додатку до цього Положення.

Розрахунок вартості чистих активів ІСІ підтверджується підписами керівника компанії з управління активами та керівника (або уповноваженої особи) зберігача і засвідчується печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до ст. 35 Закону № 2299 довідка про вартість чистих активів ІСІ та додатки до неї є документами звітності корпоративного інвестиційного фонду та компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду. Форма та порядок надання довідки встановлюються Комісією (Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ст. 3)). Довідка про вартість чистих активів ІСІ на відповідну звітну дату складається компанією з управління активами та засвідчується зберігачем.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що первинним документом, що підтверджує вартість чистих активів, є довідка, форма якої передбачена Положенням № 201.

Параметри змісту останньої суттєво відрізняються від змісту розрахунку вартості чистих активів, що міститься в матеріалах справи.

Крім того, на вказаному розрахунку відсутні підпис уповноваженої особи зберігача та печатка зберігача цінних паперів, яким згідно проспекту емісії є ТОВ «Аваль-Брок» (а. с. 52).

Також, рішенням ДКЦПФР № 216 від 01.08.2002 р. (втратило чинність 01.01.2013 р.)передбачено форму довідки про винагороду КУА, форма якої не у повній мірі дотримана позивачем при оформленні долучених до матеріалів справи документів.

Зважаючи на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази створення наглядової ради венчурного фонду, до відання якої у разі її створення належать питання прийняття рішень про виплату премій та винагород КУА, колегія суддів керується п. 4.18 Регламенту, відповідно до якого, у разі відсутності створеної наглядової ради, її повноваження виконують загальні збори учасників КУА (а. с. 56).

Таким чином, безспірним є висновок, що виплата винагороди і премії на користь КУА має здійснюватися виключно на підставі рішення загальних зборів позивача.

Однак, в матеріалах справи відсутні такі рішення, так само, як і відсутні платіжні доручення, що підтверджують операції з переказу коштів на рахунок позивача в якості премій та винагород за 2011 рік.

А тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи первинних документів на підтвердження загальної суми коштів, отриманих позивачем у вигляді премій та винагород від фонду за 2011 рік

В судовому засіданні 10.04.2014 р. представники позивача акцентували увагу на висновках акту перевірки, що передувала перевірці, на підставі якої винесені спірні рішення.

Зважаючи на те, що період перевірки (з 03.09.2009 р. по 30.09.2011 р.), за результатами якої було складено акт від 19.01.2012 р. № 716/22-1/36676934 (а. с. 9-31), частково співпадає з періодом перевірки (з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.), за результатами якої складено акт від 11.11.2013 р. № 2247/26-58-22-02-18/36676934 (а. с. 90-116), апелянт вважає, що дії відповідача по встановленню порушень в ході останньої перевірки є неправомірними, оскільки частина цього періоду вже була перевірена податковим органом раніше і порушень за цей період встановлено не було.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Предметом першої перевірки було дотримання вимог податкового законодавства за 9 місяців 2011 року.

Натомість, у відповідності до п. 5.5. Регламенту визначення вартості чистих активів для розрахунку винагороди компанії здійснюється на підставі даних середньомісячних розрахунків вартості чистих активів фонду за станом на кінець останнього робочого дня звітного місяця.

За підсумками фінансового року здійснюється остаточний перерахунок винагороди компанії за рік на підставі розрахунку середньорічної вартості чистих активів, здійсненому за даними щомісячних розрахунків чистих активів фонду.

Це означає, що позивач отримував винагороду від фонду щомісячно у процентному відношенні до середньомісячної вартості чистих активів.

Натомість, середньорічна вартість чистих активів на момент проведення першої перевірки визначена не була, оскільки визначається на початку наступного за звітним року, а тому встановити під час першої перевірки перевищення виплат на користь позивача 5% від середньорічної вартості чистих активів фонду за 2011 рік чи дотримання цього процентного порогу було неможливо.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що при проведенні першої перевірки позивача період, в якому виникли порушення, не перевірявся, оскільки межі перевірки не охоплювали фінансовий 2011 рік повністю, а тому доводи позивача є безпідставними та апеляційним судом відхиляються.

Крім того, відповідно до Проспекту емісії інвестиційних сертифікатів аудитором венчурного фонду є ТОВ «Аудиторська фірма «Профіт-Ап».

Згідно ст. 5 Закону № 2299 з метою перевірки і підтвердження правильності річної фінансової звітності компанія з управління активами повинна щорічно залучати аудитора (аудиторську фірму) для встановлення відповідності зазначеної звітності результатам своєї діяльності з активами ІСІ.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, складені ТОВ «Аудиторська фірма «Профіт-Ап» за результатами перевірки фінансової звітності за 2011 рік, що могли слугувати належним доказом правомірності дій позивача, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів на підтвердження перевищення 5 % середньомісячної вартості чистих активів фонду протягом 2011 року, а тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Також, в апеляційній скарзі позивач вказав, що судом першої інстанції здійснено невірний розрахунок частини грошового зобов'язання, що підлягає скасуванню.

На цій підставі колегія суддів вважає за необхідне перевірити твердження апелянта.

Так судом першої інстанції визначено неправомірність визначеного податковим органом зобов'язання з податку на прибуток у сумі 497822, 00 грн. та нарахування на нього штрафних санкцій у розмірі 248911, 00 грн. (50 %).

Відповідачем встановлено неправомірне віднесення до складу витрат за 2011 рік 3014462, 00 грн., з чим погоджується колегія суддів з підстав зазначених вище.

Зважаючи на те, що позивачем у податковій декларації за 2011 рік відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 753321, 00 грн., то прибуток позивача у 2011 році складає: 3014462, 00 грн. - 753321, 00 грн. = 2261141,00 грн.

Пунктом 10 підрозділу 4 розділу XX ПК України встановлено ставку податку на прибуток підприємств, в тому числі, з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки.

2261141, 00 грн. * 23% = 520062, 00 грн. - сума податку на прибуток, що неправомірно не відображена в податковій декларації позивача за 2011 рік.

Податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 р. № 0000262202 визначає грошове зобов'язання у загальному розмірі 1017884, 00 грн., а отже, скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення на суму: 1017884, 00 грн. - 520062, 00 грн. = 497822, 00 грн.

Крім того, скасуванню підлягають нараховані штрафні (фінансові) санкції у повному розмірі ( 248911, 00 грн.), оскільки дані санкції застосовано податковим органом до порушень у сфері податкового законодавства з нарахування податку на прибуток, що мали місце у 2012 році, зважаючи на те, що відповідно до п. 6 підрозділу 10 розділу XX ПК України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують позиції суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал", Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000252202 та № 0000262202 від 02.12.2013 р. залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 22.04.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.