Постанова № 38468625, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17683/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

за участю представника позивача Волошина О. І., представника відповідача Гривнака А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 16.05.2013 р., картки відмови в прийнятті митної декларації від 16.05.2013 р., стягнення надміру сплачених сум, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Аскоп-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 16.05.2013 р., картки відмови в прийнятті митної декларації від 16.05.2013 р., стягнення надміру сплачених сум податку на додану вартість у сумі 17161 грн. 29 коп. і ввізного мита у сумі 5237 грн. 01 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 16.05.2013 р. № 100270000/2013/300568/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2013 р. № 100270000/2013/00929.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог і в частині задоволення позовних вимог відповідно та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі і відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі відповідно, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № L0909-U0002 від 04.10.2009 р. укладеного між позивачем та Гларн Інвест ЛЛП (Великобританія),додаткових угод до нього до Київської регіональної митниці декларантом позивача подано митну декларацію № 100270000/2013/162223 від 15.05.2013р. та додаткові документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявлених відомостей, в тому числі в якості додатково витребуваних, було подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт, додаткову угоду № 45 від 22.03.2013р., № 40 від 28.12.2012 р., № 40/1 від 28.12.2012 р., інвойс від 22.03.2013 р., міжнародну автомобільну накладну від 13.05.2013 р., коносамент від 29.03.2013 р., висновок про вартісні характеристики товару від 14.05.2013 р. та інші супутні документи.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митним орган 16.05.2013 р. було відмовлено у прийнятті митної декларації, про що складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/00929.

Після проведення процедури консультацій митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 16 травня 2013 року № 100270000/2013/300568/2 за шостим (резервним) методом.

Згідно з вказаним рішенням було скориговано митну вартість імпортованих позивачем товарів у бік її збільшення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до частин 5, 6, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 1 статті 337 МК України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до статтей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно частини п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 р. № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Вирішуючи питання про наявність підстав у задоволенні позовних вимог, колегія суддів встановила, що запис в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості лише констатує зміст нормативних положень, але не свідчить про конкретні недоліки в наданих документах (21).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів з порушенням статей глави 8 та 9 Митного Кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 р. № 598 та наказу Мінфіну України «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 р. № 63, а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, в судовому засіданні 10.04.2014 р. представник відповідача наголошував на тому, що позивачем не надано до митного оформлення, власне, зовнішньоекономічного контракту, що стало підставою для сумнівів у митного органу у достовірності заявленої митної вартості.

Натомість, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявні докази про надання контракту представником позивача, що відображено в графі 44 вантажно-митної декларації (а. с. 22).

Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказав, що скоригована митна вартість товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, та митне оформлення якого вже здійснено за МД № 100270000/2013/157225 від 02.04.2013 р.

У той же час, відповідачем не надано доказів в підтвердження вказаних обставин, як і самої МД № 100270000/2013/157225 від 02.04.2013 р. ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає залишенню без змін.

Крім того, зважаючи на той факт, що суд апеляційної інстанції не вправі підміняти митний орган стосовно визначення митної вартості товару, що перевозиться через кордон, натомість, правильність визначення митної вартості товару митним органом спростована матеріалами справи, колегія суддів вважає інформацію у вантажно - митній декларації від 05.05.2013 року такою, що не скоригована, а отже не спростована на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про правомірність суми, заявленої до митної вартості, колегія суддів приймає до уваги листи ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1709 від 14.05.2013 р. та № 3308 від 29.07.2013 р., в яких зазначено, що рівень цін імпортованого позивачем товару відповідає кон'юнктурі ринку на момент його ввезення на територію України, що становить 2,00 дол./кг (а. с. 45, 51).

Відповідно до зовнішньоекономічного договору до вартості товару включається: фрахт до території України, вартість упаковки.

З огляду на те, що в контракті міститься застереження щодо відповідності товару огляду сюрвеєрської компанії, колегія суддів приходить до висновку, що в ціну товару включена вартість страхування товару під час перевезення.

Так умовами постави товару згідно правил Інкотермс - 2010 є CFR-Одеса. Даний термін означає, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

Таким чином, зважаючи на те, що в ціну товару, заявлену продавцем згідно інвойсу № L1303-0080 від 22.03.2013 р., входить, в тому числі, вартість перевезення та страхування товару, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що вартість перевезення товару та страхування коштувало контрагенту позивача більше суми, яку останній включив у ціну товару.

Згідно прайс-листа від 20.03.2013 р. (а. с. 43) у чистому вигляді товар коштує 1,9 дол/кг.

Вказана цифра відповідає експортній декларації країни відправлення (а. с. 44), де зазначено вартість товару при відправленні - 1,9 дол/кг.

Таким чином, колегія суддів встановила відсутність розбіжностей між прайс-листом контрагента та експортною декларацією.

Крім того, невдоволення відповідача формою прайс - листа не може бути прийняте до уваги при вирішенні справи, з огляду на те, що по своїй суті прайс-лист це список цін, що не може вважатися первинним документом і слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар.

Колегія суддів зауважує, що коло суб'єктів для яких виготовляється прайс - лист може зводитись до однієї особи, яка зацікавлена інформацією про один єдиний товар, а може містити перелік всіх товарів виробника і розраховуватись на загальну кількість жителів планети і доводитись до потенціальних споживачів через мережу Інтернет.

З огляду на те, що позивачем надіслано запит до контрагента щодо ціни конкретного товару, що цікавить позивача, цілком очевидним і логічним є надання інформації контрагентом виключно щодо цього товару, яка, на думку колегії суддів, носить форму звичайного листа-відповіді на запит, але завдяки обов'язковій вимозі щодо відображення у ньому конкретного показника у вигляді ціни має в своїй назві частину «прайс».

Колегія суддів вважає за необхідне спростувати доводи відповідача стосовно неможливості дослідження експортної декларації країни відправлення через викладення її тексту на корейській мові.

Так згідно експортної декларації (а. с. 44) вага товару: 36000 кг., ціна за одиницю товару: 1,9 дол./кг., чиста вартість товару: 68400 USD.

В графі 45 експортної декларації зазначено ціну фрахту еквівалентну корейським вонам: 3694508, 00 W. Графа 46 містить ціну страхування: 23905, 00 W.

Колегія суддів дослідила, що станом на 22.03.2013 р. курс корейської вони становив: 1000 W до 0,0009354 USD.

З огляду на вищенаведене, вартість фрахту та страхування склала: (3694508+23905)*0,0009354= 3478,20 USD.

А загальна вартість товару згідно експортної декларації становить: 68400+3478,20=71878,20 USD.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена до митної вартості ціна товару 72000 USD відповідає витратам контрагента позивача, понесеним при транспортуванні та страхуванні товару ,включаючи чисту вартість товару.

Також, колегією суддів встановлено, що вказана експортна декларація складена на користь контрагента позивача, оскільки в графі 4 «покупець» декларації зазначено його оригінальну назву на іноземній мові.

Підстави для сумніву в дійсності експортної декларації у колегії суддів відсутні.

Як справедливо зазначив позивач, вказана експортна декларація складена в країні виробника не на його користь, що свідчить про те, що жодних відносин з виробником товару позивач не мав.

Первинним документом для позивача, передусім, є зовнішньоекономічний контракт, в додатковій угоді № 45 до якого сторонами досягнуто згоди щодо ціни товару, яка є для позивача прийнятною та вигідною: 72000 USD.

Після підписання додаткової угоди 22.03.2013 р. контрагент позивача надав останньому рахунок - фактуру на всю суму, яка є підставою для оплати товару продавцю через 30 днів після прибуття товару на територію України.

Як вбачається з експортної декларації, між контрагентом позивача та фірмою-перевізником «UNI-PASS» укладено контракт № L1302-U0001 на перевезення товару до порту «Одеса».

Також в експортній декларації зазначено номер інвойса, що відповідає реквізитам інвойса, наявного в матеріалах справи (а. с. 37).

Надаючи правову оцінку повноваженням митного органу стосовно повернення зайво нарахованих сум ввізного мита та ПДВ з бюджету на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зважаючи на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган мав сумнів в достовірності або точності поданих документів, розрахунків, а отже, суттю спору у даній справі є незгода позивача з кінцевим висновком митного органу про недостовірність поданих документів, колегія суддів зазначає наступне.

Недостовірність документів та даних, що ставилася під сумнів митним органом, спростована судом апеляційної інстанцій.

Натомість, повторність звернення платників податків у разі скасування рішень про коригування митної вартості митного органу з метою встановлення митної вартості за іншими методами митним та податковим законодавством не передбачена.

На думку колегії суддів, це пояснюється тим, що достовірність документів, сумнів щодо якої не виник у митного органу при первинній перевірці, передбачає можливість виникнення таких сумнівів у майбутньому лише в одному випадку: на підставі проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (ст. 345 МК України).

Проте, результатом проведення такої перевірки є винесення повідомлення-рішення, але не повторне заповнення ВМД.

Визначальним в такій ситуації є положення ч. 2 ст. 52 МК України, відповідно до якої заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Таким чином, обов'язок визначення митної вартості заявленого товару покладається виключно на декларанта, а не на митний орган.

Митний орган в тому випадку, якщо визначена самостійно сума митної вартості декларантом є правильною також не має компетенції безпідставно змінювати числові показники даної суми.

З огляду на вищенаведене та зважаючи на той факт, що митне та податкове законодавство України передбачає одноразову перевірку документів при митному оформленні, що триває в часовому просторі до моменту винесення рішення про коригування митної вартості, колегія суддів приходить до висновку, що у разі спростування судами будь - якої інстанції сум митної вартості, визначених митним органом, співставлення заявленої суми митної вартості за першим методом з сумами, визначеними первинними документами, з позитивним результатом, та відсутності підстав для повторного визначення митної вартості митним органом і відсутності таких повноважень у органів судової влади з огляду на їх дискреційність, митною вартість товару слід вважати вартість, що визначена декларантом в розумінні ст. 52 МК України, як такої, що на час винесення рішення судами будь-якої інстанції є єдиною не спростованою.

Аналіз положень статей 57, 58 цього Кодексу дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Натомість, у випадку спростування судом першої та/або апеляційної інстанції обґрунтованості сумніву митного органу щодо правильності обчислення декларантом митної вартості і скасування рішення на підставі якого донараховано спірні суми, суди мають право визначити чи перевищує сума, з якої сплачено суму митних платежів, суму, яка понесена декларантом при купівлі товару згідно первинних документів, чи відповідає понесеним витратам.

В даному випадку йдеться не про визначення методу обчислення митної вартості товару, а про правильність вирахування ввізного мита та ПДВ, що становить певний відсоток від понесених витрат позивача на оплату товару в даному випадку до порту «Одеса».

Підсумовуючи все вищевикладена, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій митного органу позивачем було сплачено зайво нараховані суми ПДВ та ввізного мита, відмінні від розрахованих сум, виходячи з витрат, понесених позивачем на придбання та доставку товару на момент його декларування.

В такому випадку, колегія суддів зазначає, що надміру сплачені кошти підлягають стягненню на користь позивача з відповідних рахунків ДБ України через органи казначейства.

Натоміть, в рішенні суд першої інстанції зазначив, що порядок повернення цих коштів за рішенням суду не передбачений.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1097/14364, затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який дійсно передбачає механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, втім, це повернення є добровільним.

Даним Порядком механізм стягнення за судовим рішенням не передбачений.

Оскільки рахунок 3734 в ГУДК України у м. Києві має режим депозитного, а кошти, які на нього зараховуються та обліковуються, не належать митним органам, примусове виконання рішення суду про повернення платнику податків надміру сплачених коштів не може ставитись в залежність від волі органу доходів і зборів (митного органу).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню не тільки через недотримання формальності процедури здійснення митного контролю, в тому числі правильності та повноти заповнення рішення про коригування митної вартості, а тому надмірно сплачені суми ПДВ у зв'язку з необґрунтованістю їх сплати підлягають поверненню платнику.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують позиції суду першої інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 16.05.2013 р., картки відмови в прийнятті митної декларації від 16.05.2013 р., стягнення надміру сплачених сум залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 16.05.2013 р., картки відмови в прийнятті митної декларації від 16.05.2013 р., стягнення надміру сплачених сум задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 р. в частині відмови у задоволенні позову скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" ( ЄДРПОУ 30579869) через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надміру сплачений податок на додану вартість у сумі 17161 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят одну гривня) 29 коп. і ввізне мито у сумі 5237 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять сім гривень) 01 коп.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 р. залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" ( ЄДРПОУ 30579869) судові витрати у сумі 1326 грн. (одна тисяча триста двадцять шість гривень) 42 коп. шляхом їх бесспірного списання з рахунків Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ( ЄДРПОУ 38716451).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 15.04.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.