Постанова № 38468591, 28.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року справа №805/2601/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі позивача особисто, представника відповідача Мащенко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі № 805/2601/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25.02.2014 року звернулася з адміністративним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області було складено вимогу № Ф-17-15 від 03.02.2014 року про сплату недоїмки на суму 1218,67 грн. Вказану вимогу позивачем отримано 17.02.2014 року. Просила суд першої інстанції визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування їй суми єдиного внеску за 3 квартал 2013 року; скасувати вимогу Ф-17-15 від 03.02.2014 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі послався на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зазначає, що вона є застрахованою особою та отримує пенсію за віком, а тому вимога відповідача немає законодавчого підґрунтя та є незаконною.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, які підтримав у судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, є платником єдиного податку та пенсіонером за віком - довічно, зазначене підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 23.04.2013 року (а.с. 9).

03.02.2014 року Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф -17-15 в сумі 1218,67 грн. за 3 квартал 2013 року (а.с. 5).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є хибними з огляду на наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058) поняття «пенсія» визначене як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, у випадках, визначених цим Законом та зазначено, що «пенсіонер - це особа, які відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За нормою ст. 26 Закону № 1058 в редакції, що діє з 01.10.2011 року, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Колегія суддів вважає, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону № 1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058. В даному випадку позивачу пенсія призначена за Законом «Про пенсійне забезпечення», який є діючим і не суперечить засадам призначення пенсії, передбаченим розділом Ш Закону № 1058.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464 встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і в ній не встановлено ніяких застережень, зокрема, що не можуть бути звільнені від сплати єдиного внеску особи, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд першої інстанції в обґрунтування правової підстави для відмови у задоволенні позову послався на те, що призначення позивачеві пенсії і видача пенсійного посвідчення тільки визначають його право на отримання пенсії, але не підтверджують його статус пенсіонера за віком.

Таке твердження суду першої інстанції є протиправним, оскільки не ґрунтується на законі. Законі № 1058, який є базовим для призначення пенсії, передбачає тільки три підстави для призначення пенсії: за віком, по інвалідності, по втраті годувальника. Тому статус особи як пенсіонера за віком визначається саме призначенням пенсії. Наявні в матеріалах справи документи свідчать саме про підтвердження її статусу як пенсіонера за віком.

Суд першої інстанції послався також на постанову Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року у справі № 805/7797/13-а, що є неприпустимим з огляду на вимоги ч. 1 ст. 244-2 КАС України. В даному випадку Верховний Суд України 22.04.2014 року у справі 21-75а14 висловив позицію, протилежну позиції ВАС України.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі № 805/2601/14 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі № 805/2601/14 - скасувати.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати незаконними дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_3 суми єдиного внеску за 3 квартал 2013 року.

Скасувати вимогу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-17-15 від 03.02.2014 року про сплату недоїмки у розмірі 1218,67 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 67 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 29 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.