Рішення № 38468131, 22.04.2014, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/164/14-ц

Провадження №2/157/51/14

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2014 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря - Мельницької Г.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, нотаріус Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Кузьміна Ірина Миколаївна, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на будинок,

в с т а н о в и в :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_11 про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності. Свої вимоги мотивує тим, що з травня 1999 року проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_17 по АДРЕСА_1 у будинку його матері ОСОБА_18 За період спільного проживання у них народилося 3 дітей. ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла. На час смерті останньої з нею проживав лише її син ОСОБА_17, який фактично прийняв спадщину шляхом володіння спадковим майном, однак спадщину не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_17 помер. Після його смерті неповнолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично прийняли спадщину, оскільки проживали з батьком на час його смерті та залишилися проживати у цьому ж будинку. У встановлений законом строк вона звернулася у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, однак після закінчення строку для прийняття спадщини нотаріус не видала на ім'я її неповнолітніх дітей свідоцтво про право на спадщину, що відкрилася після смерті їх батька ОСОБА_17 Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не вчинили у встановлені законом строки необхідних дій для прийняття спадщини, що відкрилася з часу смерті їх матері ОСОБА_18 До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вони звернулися майже через 15 років після смерті їхньої матері, тобто у серпні 2013 року, проте отримали свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 серпня 2013 року, згідно з яким вони та троє її неповнолітніх дітей успадкували по 1/3 частці житлового будинку по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_18 Вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом видане відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на підставі фіктивних довідок сільської ради. На час смерті спадкодавця ОСОБА_18 з останньою проживав лише її син ОСОБА_17 Окрім того, біля спірного будинку знаходиться сарай, побудований нею за власні кошти після смерті спадкодавця ОСОБА_18 під час спільного проживання у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17 Вона з ОСОБА_17 провели капітальний ремонт спірного будинку, замінили покрівлю, всі вікна і двері, підлогу у двох кімнатах, підвели газопостачання, зовні стіни будинку обшалювали дошками, всередині гіпсокартоном. Просить провести виділ частки її дітей з спільної часткової власності на будинок по АДРЕСА_1, виключити з часток відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_11 побудований нею та її чоловіком хлів і вартість виконаних ремонтних робіт житлового будинку, у тому числі газопостачання, визнавши у цій сумарній частині видане їм свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним.

Під час попереднього судового засідання позивачка ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги, про що подала уточнюючу заяву, у якій зазначає, що свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок відповідачі отримали на підставі правовстановлюючих документів на будинок, які вони викрали з цього ж житлового будинку, і просить визнати вказане свідоцтво недійсним та визнати за її неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 право власності у рівних частках на спірний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами.

Ухвалами суду від 25 березня 2014 року та 07 квітня 2014 року до участі у розгляді справи залучено як третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дітей спадкодавця ОСОБА_18 - ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Кузьміну І.М.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, і просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачам на житловий будинок по АДРЕСА_1, та визнати за її неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 право власності у рівних частках на спірний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами.

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_3 позов не визнав, пояснив, що ОСОБА_7 прийняла спадщину, що відкрилася після смерті її матері ОСОБА_18 шляхом вступу у фактичне володіння і управління спадковим майном, оскільки зберігала правовстановлюючий документ на житловий будинок, належний спадкодавцю, та ощадні книжки.

Третя особа ОСОБА_11 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяви, телеграми, із змісту яких вбачається, що вони позовні вимоги не визнають і просять розглянути справу у їх відсутності.

Третя особа - нотаріус Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Кузьміна І.М. у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд доходить висновку, що у задоволені позову належить відмовити, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України в судовому порядку вирішується питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 27 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 р. Правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Судом встановлено, що 4 лютого 1999 року померла мати відповідачів ОСОБА_18, яка була власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1

За життя мати заповіту не залишила, а відтак спадкоємцями першої черги за законом на спадкове майно є її діти: відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_11, і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

Окрім того, на час відкриття спадщини спадкоємцем першої черги за законом майна ОСОБА_18 був також син останньої ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно зі ст. 549 ЦК 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У відповідності до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 № 18/5 (далі - Інструкція), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Матеріали справи свідчать, що спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_18, прийняв її син ОСОБА_17, який вступив у фактичне володіння та управління спадковим майном, оскільки продовжував проживати у спірному житловому будинку після смерті спадкодавця. Спадщину останній не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_17 помер.

Окрім того, спадщину, що відкрилася з часу смерті ОСОБА_18 прийняли відповідачі по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_11, які також вступили у фактичне володіння та управління спадковим майном.

Так, з досліджених у судовому засіданні матеріалів спадкової справи за № 134/2013 до майна померлої ОСОБА_18 вбачається, що відповідачі 07 травня 2013 року звернулися до нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті їх матері, і складається з житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та ощадних вкладів. У поданих заявах нотаріус зазначила, що факт прийняття спадщини перевірено шляхом зберігання заявниками на руках і подачі в нотаріальну контору ощадкнижок, правовстановлюючого документа на житловий будинок - свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, виданого 06.10.1989 року Камінь-Каширською міською радою народних депутатів.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 серпня 2013 року спадкоємцем майна ОСОБА_18, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 є: ОСОБА_7 - 1/3 частка, ОСОБА_11 - 1/3 частка, онуки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, - батько яких, син спадкодавця - ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 - 1/3 частка.

У відповідності до п. 112 Інструкції, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Інші спадкоємці ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 спадщину, що відкрилася з часу смерті їх матері не прийняли.

З огляду на вищенаведені обставини та виходячи з положень чинного на час виникнення спірних правовідносин цивільного законодавства, суд доходить висновку, що відповідачі в установленому порядку набули право власності на успадковані за законом житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 по 1/3 частці і підстави для скасування виданого їм свідоцтва про право на спадщину за законом і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1, будучи допитаною в якості свідка, пояснила, що ощадну книжку ОСОБА_17 віддав відповідачам через 3-4 роки після смерті їх матері ОСОБА_6, а правовстановлюючі документи на будинок відповідачка ОСОБА_7 викрала зі спірного будинку після смерті ОСОБА_17

Разом з тим, за відсутності інших належних доказів на підтвердження вказаних обставин, такі пояснення позивачки не можуть бути взяті за основу при прийнятті рішення.

Доводи позивачки про те, що нотаріус допустила інші порушення, а саме, вказала норми Цивільного кодексу України 2004 року, а не 1963 року як належало, що підтверджується повідомленням Головного управління юстиції у Волинській області від 07.02.2014 року, не є достатньою підставою для визнання недійсним спірного свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки його видачею право на спадщину інших осіб не порушено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 524-527, 529, 548, 549, 560-562 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, нотаріус Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Кузьміна Ірина Миколаївна, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на будинок відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: О. В. Антонюк