Ухвала суду № 38467853, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 рокусправа № 808/9000/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 808/9000/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 21 листопада 2013 року звернулася до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, у якому, з урахуванням уточнень, просила, визнати протиправною та скасувати постанову від 25.07.2013 року №000182 про накладення на позивача стягнення передбаченого ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

27 січня 2014 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду позов залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку оскарження постанови про накладення на позивача стягнення передбаченого ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвала суду мотивована тим, що чоловіком позивача на підставі довіреності від 25.07.2013 року була отримана копія постанови від 25.07.2013 року №000182, однак від підпису про отримання її копії він відмовився, про що є запис в оригіналі постанови. При цьому ч.5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено місячний строк для звернення до суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що питання про накладення штрафу розглядалося відповідачем без участі повноважного представника. Повідомлень про день час та місце розгляду справи про накладення штрафу позивач не отримував, про винесення постанови від 25.07.2013 року №000182 дізнався 12.11.2013 року від Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Згідно із ст. 100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду виходив з того, що чоловіком позивача на

підставі довіреності від 25.07.2013 року була отримана копія постанови від 25.07.2013 року №000182, та враховуючи дату звернення до суду з даним позовом позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з позовом.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1,4 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на вимоги частини 4 статті 11 КАС України, яка передбачає, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи.

За змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Між тим судом першої інстанції не було встановлено дату вручення відповідачем постанови про накладення стягнення під розписку представнику позивача або надсилання її копії позивачу, тобто не встановлено день коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини справи, а відтак суд першої інстанції безпідставно залишив позов без розгляду.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 199, 204, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 808/9000/13-а - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко