Постанова № 38467755, 28.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 квітня 2014 р. Справа № 820/3290/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний дім" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Північний дім" (надалі за текстом - ТОВ "Північний дім", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі за текстом - ДПІ у Московському р-ні м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській обл., відповідач), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення рішення від 17.02.2014 року №0000462201, №0000472201 та №0001411702 Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач, що податковий орган протиправно та безпідставно зазначив на порушення ТОВ «Північний дім" Податкового кодексу України, проте позивач вказаних порушень законодавства не допускав, а тому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Представник позивача Козлович С.М. до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 28.04.2014 року надав клопотання, де зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просив розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представник позивача Недашковський В.М. до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 28.04.2014 року надав клопотання, де зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просив розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача Горбань Т.С. до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надав клопотання, в якому зазначив, що проти позовних вимог заперечує та просить слухати справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача Полежака О.А. до судового засідання не з'явився, до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надав заяву, в якому зазначив, що проти позовних вимог заперечує та просить слухати справу без його участі в порядку письмового провадження. Крім того зазначив, що податковим органом правомірно було зафіксовано порушення чинного податкового законодавства України, а отже і винесені на підставі висновків перевірки податкові повідомлення - рішення є законними, просив у позові відмовити в повному обсязі.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Північний дім», ідентифікаційний код юридичної особи № 35587372, взято на облік податковим органом 12.08.2008 р. за №18624, індивідуальний податковий № 355873720343. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100135212, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова, було зареєстроване платником ПДВ з 21.08.2008 року по теперішній час.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Північний дім" з питань дотримання законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки був складений акт від 04.02.2014р. № 176/20-34-22-01-05/35587372.

На підставі акту перевірки №176/20-34-22-01-05/35587372 від 04.02.2014 року, податковим органом 17.02.2014 року, винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0000462201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 204478,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 163583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40895,75 грн.); №0000472201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 193983,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 170202,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23781,75 грн.); №0001411702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб, на суму 510,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510,00 грн.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугувало те, що ТОВ „Північний дім" було віднесено витрати на транспортування до складу витрат на загальну суму 406560,00 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно поданих декларацій ФОП ОСОБА_5 до доходів, які включаються до загально річного оподатковуваного доходу, віднесено лише заробітну плату, доходи від транспортних послуг відповідно до договору від 01.07.2009 року з позивачем ФОП ОСОБА_5 не декларує.

В ході судового засідання судом встановлено, а представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є те, що: позивачем відмовлено в проведенні за участю представників податкового органу в інвентаризації основних фондів, що знаходяться на обліку та орендованих основних фондів, що використовуються ТОВ „Північний дім" для ведення фінансово-господарської діяльності станом на 16.01.2014 року, залишків всіх товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку станом на 16.01.2014 року, готівки станом на 16.01.2014 року. Також ТОВ „Північний дім" на запит відповідача від 16.01.2014 року №158/10/20-34-22-02-14 було надано лист від 22.01.2014 року №01/01, в якому повідомлено, що орендованих основних засобів за перевіряємий період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року та по даний час на підприємстві немає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач займається оптовою торгівлею замороженими морепродуктами, рибою, овочами та фруктами. Зберігання продукції здійснюється в умовах заморозки в орендованих морозильних камерах. Висновки податківців про те, що на ТОВ „Північний дім" відсутні необхідні умови для зберігання продуктів харчування глибокої заморозки - не відповідають дійсності.

Так, на виконання договору суборенди №2/06 від 30.06.2009 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (з додатковими угодами №1 від 03.08.2009, №2 від 31.08.2009, від 30.06.2010, №3 від 30.09.2010 , від 01.01.2011, №4 від 01.04.2011 року, від 01.07.2011, №4 від 01.07.2011 року, №5 від 01.10.2011 року, від 30.12.2011 року, №6 від 30.12.2011 року, №1 від 01.04.2012 року, від 01.04.2012 року), ФО-П ОСОБА_6 надав послуги з оренди морозильних камер (по вул. І. Камишева, 6), у зв'язку з чим були підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (а саме: від 31.01.2011 №ОУ-00000001, №ОУ-00000004 від 28.02.2011, від 31.03.2011 №ОУ-00000007, від 30.04.2011 №ОУ-00000011, від 31.05.2011 №ОУ-00000017, від 30.06.2011 №ОУ-00000021, від 30.07.2011 №ОУ-00000025, від 31.08.2011 №ОУ-00000028, від 30.09.2011 №ОУ-00000032, від 31.10.2011 №ОУ-00000034, від 30.11.2011 №ОУ-00000040, від 30.12.2011 №ОУ-00000042, від 31.01.2012 р. №ОУ-000000001, від 29.02.2012 №ОУ-000000004, від 31.03.2012 №ОУ-000000008, від 30.04.2012 №000000011).

Також, на виконання договору суборенди № 6-Арк від 27.04.2012 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (з додатковою угодою від 27.06.2012 року), ФОП ОСОБА_7 надав послуги з оренди нежитлового приміщення площею 179,5 кв. м. на нульовому поверсі нежитлової будівлі, у зв'язку з чим були підписані відповідні акти (від 31.05.2012 ОУ-0000044, від 29.06.2012 ОУ-0000047,від 31.07.2012 ОУ-0000050, від 31.08.2012 ОУ-0000053, від 28.09.2012 ОУ-0000056, від 31.10.2012 ОУ-0000059, від 30.11.2012 ОУ-0000063, від 31.12.2012 ОУ-0000062).

Облік об'єкту оренди в бухгалтерському обліку позивача відбувався на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи», що підтверджується інвентарною карткою №1.

Обов'язки позивача згідно договорів №2/06 від 30.06.2009 р. та № 6-Арк від 27.04.2012 р. утримувати об'єкт оренди в належному стані підтверджується, зокрема, постійними оглядами партій товарів Міською державною лікарнею ветеринарної медицини з видачою відповідних ветеринарних довідок на підставі договорів №367 від 01.03.09р., №60/12 від 25.01.12 р. (з додатками). Наведене підтверджується актами здачі-приймання виконаних послуг та актами здачі-приймання адміністративних послуг від 25.01.11 р., 24.02.11 р., 25.03.11 р., 25.04.11 р., 25.05.11 р., 25.06.11 р., 25.07.11р., 25.08.11 р., 25.10.11р., 22.11.11 р., 22.12.11 р., 23.01.12 р., 24.02.12 р., 22.03.12 р., 24.04.12 р., 23.05.12 р., 31.05.12 р., 21.06.12р., 25.07.12р., 22.08.12 р., 24.09.12 р., 22.10.12 р., 23.10.12 р., 22.11.12 р., 20.12.12 р.

Таким чином, судом встановлено, що позивач дійсно орендував морозильні камери та приміщення для зберігання продуктів харчування, про що надав відповідачеві відповідні первинні документи. Сплата за оренду морозильних камер та приміщень підтверджується даними банківських виписок з рахунків позивача за 2011 - 2012 рр.

Судом також встановлено, що під час перевірки позивач надав відповідачу всі первинні документи, пов'язані з послугами оренди, що не заперечується відповідачем.

Відповідач стосовно витрат за 1 квартал 2011 р. вказує на порушення позивачем вимог п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 р., згідно яких валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також відповідач стосовно витрат за 2 квартал 2011 р. - 4 квартал 2012 р. вказує на порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, згідно яких витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки не зазначено в чому саме полягає порушення позивачем наведених вимог законодавства, за наявності усіх первинних документів, відповідач у спірному акті не зазначає в порушення п. 5.2 розділу II «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Наказ ДПС України №984 від 22.12.2010 р.).

Як встановлено судом, податковим органом позивачу було надано запит від 16.01.2014 року №158/10/20-34-22-02-14, у якому, посилаючись на приписи п.п. 20.1.6, п.п. 16.1.13 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. відповідач просив надати сертифікати якості на придбаний та реалізований товар, інформацію щодо залишків товарів у місцях зберігання станом на 01.10.2010 року 01.01.2011 року, 01.01.2012 року, 31.12.2012 року, інформацію щодо наявності власних основних засобів (в розрізі найменувань станом на 01.10.2010 року, 01.01,2011 року, 01.01.2012 року, 31.12.2012 року, інформацію щодо безнадійної кредиторської заборгованості в розрізі контрагентів станом на 01.10.2010 року, 01.01.2011 року, 01.01.2012 року, 31.12.2012 року. Також відповідач просив провести в присутності представників ДПІ інвентаризацію основних фондів, що знаходяться на обліку та орендованих основних фондів, що використовуються ТОВ «Північний дім» для ведення фінансово-господарської діяльності, залишків всіх товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку станом на 16.01.2014 року, готівки.

Судом встановлено, що працівником позивача помилково був складений та наданий до ДПІ у Московському районі м. Харкова лист від 22.01.2014 року №01/01, у якому у п.2 помилково вказано, що орендованих основних засобів за період з 01.10.2010 року по даний час на підприємстві немає. При цьому нижче (вже вірно) було зазначено про надання доступу інспекторам ДПІ до орендованих приміщень.

Суд зауважує, що наявність у позивача орендованих приміщень, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, оформленими щодо операцій оренди, які досліджувалися та зазначені як досліджені у спірному акті перевірки. Забезпечення доступу до орендованих приміщень перевіряючими також підтверджується безпосередньо спірним актом перевірки. А саме - у розділі 2.3.5 якого зазначається «Перевіркою встановлено фактичне місцезнаходження суб'єкта господарювання: м. Харків, вул. Івана Камишева, буд. 6, згідно договору оренди нежитлове приміщення площею 179,5 м2».

З зазначеним листом від 22.01.2014 року №01/01 Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області позивачеві надано інвентаризаційний опис основних засобів.

Суд також зауважує, що ст. 20 Податкового кодексу України, зокрема пп. 20.1.9 цієї статті, не надає права представникам податкового органу бути присутніми під час проведення інвентаризацій. Зазначеною нормою надано право виключно вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації.

Судом встановлено, що усі витрати позивача підтверджені відповідними первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні".

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат.

Первинні документи (акти) за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, відповідачем не виявлено наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів відповідачем.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що наявність первинних документів, відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується і даними перевірки, про що зазначено у спірному акті перевірки.

Суд відзначає, що податковим органом не зазначено у акті перевірки доказів, які б спростовували достовірність відомостей первинних документів щодо отримання послуг.

Відповідач також зазначив у акті перевірки, що ТОВ „Північний дім" було безпідставно віднесено витрати на транспортування товарів до складу витрат на загальну суму 406560,00 грн..

Судом встановлено, а представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є те, що згідно поданих декларацій ФО-П ОСОБА_5 до доходів, які включаються до загально річного оподатковуваного доходу, віднесено лише заробітну плату, ФО-П ОСОБА_5 не декларує доходи від транспортних послуг відповідно до Договору від 01.07.2009 року з позивачем.

Відповідач стверджує, що позивачем до перевірки не була надана інформація щодо документів, що підтверджують транспортування ТОВ «Північний дім» ТМЦ на адресу замовників, а також на отримання товарів від постачальників; до перевірки не надано документи, що підтверджують факт отримання послуги з транспортування; у актах виконаних робіт, виданих ФО-П ОСОБА_5 на адресу «Північний дім» не вказано, яким саме транспортом здійснювалось перевезення товару, зважаючи на що не має можливості відстежити, чи додержані умови транспортування товару, що потребують замороження.

Дослідивши зібрані докази по справі, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_5 відповідно до Договору №б/н від 01.07.2009 року надавав позивачу транспортні послуги, про що сторонами були підписані наступні акти наданих послуг: СД-0000151 від 31.10.2011 на суму 33600 грн.; СД-0000152 від 31.11.2011 на суму 35200 грн.; СД-0000153 від 31.12.2011 на суму 35200 грн.; СД-0000226 від 31.10.2012 на суму 36800 грн.; СД-0000227 від 30.11.2012 на суму 52800 грн.; СД-0000228 від 31.12.2012 на суму 50400 грн..

Заборгованість позивача станом на 31.12.12 р. перед ФОП ОСОБА_5 складає 514203,00 грн..

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як зміст та обсяг господарської операції.

Суд також зауважує, що акти наданих послуг, які були надані відповідачу позивачем, мають всі обов'язкові реквізити, підписані та скріплені печатками сторін та, як того вимагає чинне законодавство України.

Щодо суджень податкового органу про обов'язковість відображення в актах наданих послуг способів чи засобів надання цих послуг є помилковими.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який призначений для контролю за перевезенням. Підтвердженням витрат на транспортування є акти наданих послуг.

Таким чином, до перевірки було надано документи - акти, що підтверджують факт отримання послуги з транспортування.

Що стосується посилань відповідача, що у актах виконаних робіт не вказано, яким саме транспортом здійснювалось перевезення товару, то ці вимоги не відповідають приписам податкового законодавства.

Що стосується тверджень відповідача про те, що він не має можливості відстежити, чи додержані умови транспортування товару, що потребують замороження, то таке відстеження не входить у повноваження відповідача, згідно з законодавством України.

Крім того, фізична можливість та реальність наданих транспортних послуг підтверджується наступними доказами: ліцензією ФОП ОСОБА_5 на надання послуг з внутрішнього перевезення вантажів; трудовими договорами підприємця з водіями від 17.06.2009 року, від 01.07.2010 року, посвідченнями водія, особовими медичними картками працівників; реєстраційними документами на автомобілі, на яких виконувалися послуги для позивача, полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; договорами на проведення предрейсового контролю технічного стану автомобілів та медичного огляду водіїв №05/11-2010-2 від 05.11.2010 року, №23/06-2010 від 23.06.2010 року; транспортними листами вантажного автотранспорту та заявками на щоденне перевезення продуктів харчування до супермаркетів міста Харкова; банківськими виписками по сплаті транспортних послуг.

Судом встановлено, що Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на запит ФОП ОСОБА_5 від 22.01.2014р. №250/3/20-34-17-02-13, отримано із супровідним листом від 03.02.2014 р. (тобто до закінчення перевірки діяльності позивача) пояснення, у якому ФОП ОСОБА_5 повідомив, що з 2009 року згідно договору від 01.07.2009 року він надає позивачеві транспортні послуги. До пояснень ФОП ОСОБА_5 надав 414 документів, а саме: копії трудових договорів з водіями, копії реєстраційних документів на автомобілі, на яких виконувалися послуги для позивача, копії подорожніх листів вантажного автотранспорту, заявок на перевезення, копії банківських виписок.

Суд зауважує, що відповідно приписів п. 73.5 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідач, здійснив дії, направлені на проведення зустрічної звірки для підтвердження господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_5, а саме: направивши запит від 22.01.2014р. №250/3/20-34-17-02-13 та отримавши відповідь з копіями документів, не надав жодних належних та допустимих доказів стосовно результатів такої звірки та причин неврахування цих результатів під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

На думку суду, висновки акту перевірки не відповідають вимогам п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 №984), згідно яких факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до приписів п.п. 139.1.9 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що усі витрати позивача підтверджені первинними документами, які були надані на перевірку, але безпідставно не були враховані відповідачем.

Відповідач також зазначив у акті перевірки, що позивачем занижено податкові зобов'язання на загальну суму 163583,00 грн., у т. ч. за грудень 2012 року у сумі 163583,00 грн. На думку відповідача, оскільки на ТОВ „Північний дім" відсутні необхідні умови для зберігання продуктів харчування глибокої заморозки, то визначення залишків товару на загальну суму 817912,97 грн. станом на 31.12.2012 року є безпідставним, а тому ТОВ „Північний дім" зобов'язане, відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 163583,00 грн.

Відповідач також стверджує, що в зв'язку з тим, що позивачем під час перевірки не надані дані синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, неможливо встановити періоди придбання товарів, що складають залишок станом на 31.12.2012 року, проте підприємством включено придбаний товар до складу податкового кредиту у сумі 163582,59 грн..

Суд зазначає, що відповідно вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що відповідач не виявив та відповідно не зазначив у спірному акті перевірки жодного первинного документу, який би підтверджував використання придбаних товарів в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно: в операціях, звільнених від оподаткування; в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому наявність фізичної можливості зберігання продукції, що потребує замороження, її транспортування спеціальними транспортними засобами до покупця підтверджується залученими до матеріалів справи та дослідженими під час спірної перевірки належними письмовими доказами, тоді як висновки відповідача базуються виключно на інформації щодо відсутності орендованих основних засобів, зазначеної позивачем у відповіді на запит від 16.01.2014 року №158/10/20-34-22-02-14 (лист від 22.01.2014 року №01/01), та неприйнятті участі представників відповідача у інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, на думку суду, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставними, а тому - неправомірними.

Наказом ДПС України №984 від 22.12.2010 р. затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі за текстом - Порядок).

Згідно вимог п. 6 розділу I «Основні терміни та вимоги щодо оформлення документальних перевірок» зазначеного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд також зауважує, що за вимогами п. 5.2 розділу II «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» зазначеного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що на порушення наведених приписів, відповідач: не зазначив господарські операції, що, на його думку, призводять до наслідків, передбачених п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України; не зазначив первинних документів, якими підтверджується здійснення таких господарських операцій; не навів кореспонденцію рахунків по цим господарським операціям.

При цьому відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності під час перевірки даних синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку позивача. Посилання відповідача на лист від 27.12.2013 р. № 4921/10/20/-34-22-02-14 судом не приймаються, оскільки цей лист був наданий позивачу до початку перевірки та не містив конкретного переліку регістрів бухгалтерського обліку, які позивач мав надати до перевірки, що не відповідає приписам пп. 16.1.5 ст. 16 Податкового кодексу України.

При цьому під час самої перевірки у листах від 16.01.2014 року №158/10/20-34-22-02-14 та від 23.01.14 р. №28/10/20-34-22-01-14 відповідач не зазначив жодної вимоги стосовно надання регістрів бухгалтерського обліку. Що, на думку суду, свідчить про достатність наданого позивачем обсягу документів для проведення перевірки.

Стосовно акту від 28.01.14 р. №49/20-34-22-01-05/35587372 «Про ненадання документів ТОВ «Північний Дім» (податковий номер 35587372) до проведення планової документальної перевірки» суд зазначає, що цей акт не надавався позивачу для ознайомлення, про що свідчить відсутність підпису у акті представника позивача та відсутність запису про відмову в такому підписанні.

Пунктом 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів причин незастосування заходів впливу на платника податку, передбачених ст. 94 Податкового кодексу України, а саме адміністративного арешту майна, та/або застосування відповідальності за вимогами п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Відповідач зазначає у акті перевірки, що при вибірковій перевірці встановлено, що до податкового розрахунку за формою 1-ДФ не були включені деякі приватні підприємці, яким підприємство ТОВ «Північний світ» виплачувало грошові кошти за отриманий товар або послуги, а саме: ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_8 (НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_9 (НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_10 (НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_11 (НОМЕР_5).

Суд зазначає, що згідно п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, порушенням платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків вважається неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що відповідачем не встановлено порушень при заповненні форми 1-ДФ, які б призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, таким чином застосування штрафних санкцій повідомленням-рішенням №0001411702 - є неправомірним.

Окремо, суд звертає увагу, що в акті перевірки 28.01.14 р. №49/20-34-22-01-05/35587372 не зазначено періоди, суми та наявні відхилення встановлені податковим органом, на його думку, в ході перевірки щодо заповнень звітності за формою 1ДФ.

В судовому засіданні представниками відповідача не надано обґрунтованих пояснень з цього приводу, що розкривали суть виявлених порушень в акті перевірки зазначених у стислій, не конкретизованій формі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014 року №0001411702, як такого, що винесено без з'ясування всіх законодавчих підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вони підлягають скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє в порядку ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 8 і 19 Конституції України, ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Північний дім" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (61121, м. Харків, вул. Світла, 5) від 17.02.2014 року №0000462201.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (61121, м. Харків, вул. Світла, 5) від 17.02.2014 року №0000472201.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (61121, м. Харків, вул. Світла, 5) від 17.02.2014 року №0001411702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північний дім» ( 61136, місто Харків, вулиця Командарма Уборевича, буд. 34-А, кв. 14, податковий номер 35587372) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Супрун Ю.О.