Постанова № 38467744, 24.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року 11:45м. ПолтаваСправа № 816/852/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Олійник Л.М.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Тех-Маш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2014 року Приватне підприємство "Тех-Маш" (надалі - ПП "Тех-Маш", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року № 0000642202/232.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнятоподатковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI під час господарських правовідносин із приватним підприємством "Ажур-М" (надалі - ПП "Ажур-М"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказаний контрагент на момент здійснення господарської операції був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари, що в подальшому використані у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ПП "Ажур-М". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що актами перевірок по спірному контрагенту встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ними податкових операцій. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Тех-Маш" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 18 серпня 2009 року, ідентифікаційний код 36618610, номер запису 1 585 107 0003 006918, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ з 03 вересня 2009 року.

У період з 09 жовтня 2013 року по 15 жовтня 2013 року на підставі направлень від 08 жовтня 2013 року за №969/000969, виданих Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС, Литвиненко Сергієм Юрійовичем - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту, згідно із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 08 жовтя 2013 року № 924 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Тех-Маш" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Форта-ком», ТОВ «Строймонтаж-ЛМЛ», ПП «Ажур-М», ПП «Полімер Форт», ТОВ «Горполфарм» за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2013 року у зв'язку з надходженням постанови слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Полтавській області майора податкової міліції Сахно О.М. від 12 вересня 2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 22 жовтня 2013 року № 414/16-03-22-02-12/36618610 (а.с. 8-44), в якому відображено порушення позивачем п.1.4 ст. 1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.п. 14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 19951 грн, у тому числі за листопад 2011 року на суму 9822 грн, грудень 2011 року на суму 6321 грн, за січень 2012 року на суму 3808 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року № 0000642202/232, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 29926,50 грн, з них за основним платежем 19951 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9975,50 грн (а.с. 45).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 18 лютого 2014 року № 0000642202/232, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 29926,50 грн, з них за основним платежем 19951 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9975,50 грн, суд виходить з наступного.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.6. статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частини першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між ПП "Тех-Маш" та ПП "Ажур-М" був укладений договір поставки товару та надання послуг з ремонту № 12/05-3 від 12 травня 2010 року, згідно якого ПП "Ажур-М" поставило в адресу ПП "Тех-Маш" запчастини до екскаваторів, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1642 від 03 червня 2010 року зуб ковша на суму 9978 грн, в т.ч. ПДВ 20%, № 1738 від 07 червня 2010 року двигун напору на суму 39900 грн, в т.ч. ПДВ 20%, № 2254 від 09 липня 2010 року повзун боковий на суму 4560 грн, в т.ч. ПДВ 20%, № 2309 від 13 липня 2010 року цапфа з гайкою на суму 15120, в т.ч. ПДВ 20 % та № 2348 від 15 липня 2010 року повзун (великий) на суму 1938 грн, в т.ч. ПДВ 20%, а також № 2106 від 30 червня 2010 року рейка кремальєрна на суму 23000, в т.ч. ПДВ 20 % (а.с.58-64, 118).

Згідно умов даного договору, Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити товар на склад Покупця, що знаходиться за адресою: м. Комсомольськ, Полтавської обл., вул. Будівельників, 64. Даний склад належить ПП "Тех-Маш" на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.11.2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.12.2009 (а.с. 65-67).

Транспортування товару підтверджується наступними товаро-транспортними накладними: № 03/06-1 від 03 червня 2010 року; № 07/06-1 від 07 червня 2010 року; № 09/07-1 від 09 липня 2010 року; № 13/07-1 від 13 липня 2010 року; № 15/07-1 від 15 липня 2010 року; № 30/06-1 від 30 червня 2010 року (а.с. 68-72, 119).

Отриманий товар був оплачений ПП "Тех-Маш" згідно банківських виписок з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 73-76).

ПП "Ажур-М" були виписані наступні податкові накладні: № 1642 від 03 червня 2010 року на суму 9978 грн (сума ПДВ 1663 грн); № 1738 від 07 червня 2010 року на суму 39900 грн (сума ПДВ 6650 грн); № 2254 від 09 липня 2010 року на суму 4560 грн (сума ПДВ 760 грн); № 2309 від 13 липня 2010 року на суму 15120 грн (сума ПДВ 2520 грн); № 2348 від 15 липня 2010 року на суму 1938 грн (сума ПДВ 323 грн) (а.с. 77-81), на підставі яких у ПП "Тех-Маш" виникло право на податковий кредит на суму 11916 грн.

Товари, отримані від ПП "Ажур-М", були використані позивачем в своїй господарській діяльності шляхом реалізації наступним контрагентам останнього: ПАТ "Жежелівський кар'єр", ВАТ «Рижівський гранітний кар'єр», ТОВ «Феррошлях», ФОП ОСОБА_5, що підтверджується належними первинними документами, зокрема, договори купівлі-продажу, накладні на поставку товару, довіренсоті на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківські виписки по оплаті контрагентами за поставлений позивачем товар, податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи та не заперечується відповідачем (а.с. 82-115).

Крім того, ПП "Ажур-М" в межах вказаного вище договору поставки товару та надання послуг з ремонту № 12/05-3 від 12 травня 2010 року надано послуги з ремонту запчастин, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2105 та № ОУ-2106, № ОУ-1605 та № ОУ-2140 (а.с. 116-117, 120-121).

Отримані послуги були оплачені ПП "Тех-Маш" згідно банківських виписок з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.122-123).

ПП "Ажур-М" були виписані наступні податкові накладні: № 2105 та № 2106 від 30 червня 2010 року на загальну суму 41800 грн (сума ПДВ 6966,66 грн); № 1605 від 01 червня 2010 року на суму 2800 (сума ПДВ 466,67 грн); № 2140 від 02 липня 2010 року на суму 3610 грн (сума ПДВ 601,67 грн) (а.с. 124-127), на підставі яких у ПП "Тех-Маш" виникло право на податковий кредит на суму 8035 грн.

Дані послуги були надані в рамках виконання договору № 01/09/09-1 від 01 вересня 2009 року, укладеного між позивачем (по даному договору - Повіреним) та ФОП ОСОБА_5 (по даному договору - Довірителем), відповідно до умов якого Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується за рахунок Довірителя виконати роботи по капітальному ремонту екскаватора ЕКГ-5А та бульдозера Т-130 (а.с. 128-129), що підтверджується належними первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи та дійсність таких господарських операцій не заперечується відповідачем (а.с 130-140).

Судом встановлено, що господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

Посилання відповідача у запереченнях до позову на відсутність у позивача товаро-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару придбаного позивачем судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому, замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Перевізником - є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Тобто, з цього слідує, що Правила перевезення вантажів, та, відповідно, обов'язкове застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договором.

З матеріалів справи суд вбачає, що фактично товар був переданий у власність позивачу та у подальшому транспортувався позивачем власним транспортом, отже ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лишу у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено пунктом 1 Переліку.

Таким чином, обов'язковість товарно-транспортної накладної для перевезень для власних потреб чинним законодавством не передбачена.

Крім того, позивачем до позову було надано належним чином оформленні товаро-транспортні накладні, згідно яких товар доставлявся від ПП "Ажур-М" до ПП "Тех-Маш".

Стосовно посилання контролюючого органу на надходження постанови слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Полтавській області майора податкової міліції Сахно О.М. від 12 вересня 2013 року як на підставу для встановлення зазначених вище порушень, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно з статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, кримінальне провадження, що стало підставою для проведення перевірки, що послугувала підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб суб'єктів господарювання у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Крім того, відповідно до наданої представником позивача належним чином завіреної копії постанови про закриття кримінального провадження від 05 листопада 2012 року постановлено закрити кримінальне провадження № 32013180000000093 від 11 червян 2013 року у зв'язку з відсутністю у діях службових осіб ПП «Тех-Маш» складу кримінального правопорушення (а.с. 217-221).

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача. Таким чином, згідно Акту перевірки 22 жовтня 2013 року № 414/16-03-22-02-12/36618610 відповідач покладає на позивача відповідальність, внаслідок порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом, як і не надано доказів повторного відображення сум податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних, ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Окрім того, позивачем було повністю здійснено розрахунки із вищезазначеним контрагентом за отримані товари та послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних документів.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів та отримання послуг, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року № 0000642202/232, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 29926,50 грн, з них за основним платежем 19951 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9975,50 грн, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Тех-Маш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.02.2014 року № 0000642202/232.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Тех-Маш" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський