Рішення № 38467337, 29.04.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/109/14-ц

Провадження № 2/344/1478/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

28 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», в особі Івано-Франківської філії ПрАТ «СК «ПЗУ України», третя особа - ОСОБА_3, про стягнення суми страхового відшкодування, пені за прострочення виплати страхового відшкодування та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та пені за прострочення виплати, витрати за послуги евакуатора в розмірі 30083 грн., стягнення моральної шкоди 3000 грн., судових витрат.

Ухвалою суду від 09.04.2014 року до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув і про причину своєї неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку (а.с.41, 46, 56), а тому суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи за згодою представника позивача.

Третя особа позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 березня 2013 року в м. Івано-Франківську по вул.. Юності, 6 сталась ДТП за участю транспортного засобу HONDA CIVIC, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу SKODA OKTAVIA, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5. Автомобіль HONDA CIVIC, д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності громадянці ОСОБА_4, автомобіль SKODA OKTAVIA, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_6

Законом України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Поняття договір страхування закріплено в ЦК (ст. 979), та в Законі України «Про страхування». Так, згідно зі ст. 16 цього Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Зазначеним законом визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, в тому числі з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 981 ЦК, ч. 2 ст. 18 вищезазначеного закону, факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №043363 від 18 вересня 2012 року застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, власника автомобіля HONDA CIVIC, приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «PZU Україна», страховою сумою 110 000 грн. Термін дії - до 07.09.2013 року включно. Розмір франшизи 0 грн. (а.с.28-34).

Згідно ст. 6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 28. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 18 березня 2013 року підтверджено факт настання страхового випадку, а саме, встановлено, що ОСОБА_3 порушила вимоги п. 34.1.3 Правил дорожнього руху України, а саме 06 березня 2013 року 0 11 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську по вулиці Юності 6, керуючи транспортним засобом HONDA CIVIC, д.н.з. НОМЕР_1 під час розвороту перетнула подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 та допустила зіткнення з транспортним засобом SKODA OKTAVIA, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 вчинила правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили (а.с.20). ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вказаному ДТП визнала повністю.

Вина ОСОБА_3 також доводиться протоколом серії АГ2№893198 від 06.03.2013 року про вчинення адміністративного правопорушення (а.с.6).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховим випадком відповідно до Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи,відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно Акту виконаних робіт від 01.08.2013 року, вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля позивач складає 29532 грн. (а.с.18-19), автомобіль позивачем на час розгляду справи відремонтовано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталася до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування, однак відповіддю від 15.04.2013 року та 24.05.2013 року було відмовлено у виплаті з посилання на причину відмови - свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, які відповідачем встановлені з висновку № 000147/1 експертного авто технічного та транспортно-трасологічного дослідження складеного 27.03.2013 року, а тому підстав для виплати позивачу страхового відшкодування немає (а.с.16-17,22).

Однак, суд оцінює такий висновок (а.с.7-15) критично, оскільки, як вказано в самому висновку, він проведений поверхово, на підставі пояснень водіїв, учасників ДТП та наданих фотознімків. Вказаний висновок суперечить поясненням водіїв, які вони давали на місці вчинення ДТП, протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 14.04.2013 року по 03.12.2013 року в сумі 664 грн. 81 коп.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 вересня 2012 року, яке полягає у невиплаті страхового відшкодування за фактом настання страхового випадку. Тому суд вважає що це право слід захистити та стягнути із вказаного відповідача на користь позивача суму завданої майнової шкоди, тобто витрат, яких він зазнав внаслідок настання страхового випадку, як страхової виплати в розмірі 29 532 грн. та пеню в розмірі 664 грн. 81 коп. та за послуги евакуатора в сумі 550 грн.(47-48), оскільки таке відшкодуванняза послуги транспортування передбачено договірними відносинами (п.3.8.3 договору - а.с.31 зв.).

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» пунктом 17 вказано, що необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором). Якщо факт завдання шкоди відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК.

Як слідує з п.24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону № 1961-IV. Максимальні розміри страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, у разі спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол) затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України».

Крім матеріальної шкоди, позивач вказує, що їй завдано і моральну шкоду, яку оцінюють у 3000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема як зазначив позивач, полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок знищення чи пошкодженням його майна. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Однак, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди не обґрунтована, розмір такої шкоди в сумі 3000 грн. не зазначено з яких міркувань визначався саме такий розмір.

Окрім того, договором страхування не передбачалось відшкодування страховиком моральної шкоди. А тому, суд приходить до висновку що дана вимога є необґрунтованою та такою що не підлягає до задоволення.

Ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин та доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 22, 526, 530, 610, 979, 981, 992 ЦК України, Законом України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ, вул.Дегтярівська, 62, код ЄДРПОУ 20782312, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, суму страхового відшкодування та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 30747 грн. 81 коп. (тридцять тисяч сімсот сорок сім гривень 81 копійка)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ, вул.Дегтярівська, 62, код ЄДРПОУ 20782312, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 307,48 грн.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2014 року.

Суддя Польська М.В.