Ухвала суду № 38467312, 31.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 252/6937/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1037/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Зінов»євої А.Г.

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.

при секретарі Руденко Д.В.

за участю прокурора Гайфуліна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах кого діє ОСОБА_2 на рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 12 грудня 2013 року по справі за позовом Горлівської міської ради до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, Управління Держземагенства в місті Горлівці, Реєстраційна служба Горлівського міського управління юстиції Донецької області, Горлівський міський відділ Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання державного акту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 12 грудня 2013 року позовні вимоги Горлівської міської ради - задоволені: державний акт ЯЗ № 315657 про право власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 визнано недійсним.

З рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, разом з якою справа надійшла до апеляційного суду Донецької області.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню. Апелянт зазначив, що суд не прийняв до уваги, що строк позовної давності звернення з позовом відповідно до статей 257, 261 ЦК України пропущений. У позивача була можливість уважно вивчити технічну документацію по землевпорядкуванню на земельну ділянку. Окрім того, до технічної документації на земельну ділянку долучений акт від 29 травня 2008 року про те, що у квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживає. На кадастровому плані земельної ділянки а.с.18 техдокументації обозначені межі сусідних ділянок, проте межа земельної ділянки, що закріплена за квартирою АДРЕСА_1 не обізначена, що при належному оформленні технічної документації мало визвати питання у позивача та призначення додаткового огляду земельної ділянки. Все це говорить про те, що позивач мав знати ще у 2008 році про порушення права при вирішенні питання виділення земельної ділянки. На його погляд суддя мала при отриманні позову відповідно до положень ст. 72 ЦК України залишити заяву без розгляду. Просив скасувати рішення суду, заяву Горлівської міської ради залишити без розгляду.

В судовому засіданні Апелянт та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанціі скасувати.

Горлівська міська рада повідомлена належним чином про час та місце слухання справи, не направила свого представника в судове засідання.

Від управління Держземагенста м. Горлівки надійшов лист № 01-10/846 від 18 березня 2014 року в якому висловив згоду з рішенням суду, відхиленням апеляційної скарги і клопотанням розглянути справу у відсутність його представника.

Прокурор Гайфулін О.О. та представник третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_5 просили відхили апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.

Реєстраційна служба Горлівського міського управління юстиції Донецької області, Горлівський міський відділ Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилися, що відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

17 червня 2013 року Горлівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 мотивуючи тим, що останній є власником земельної ділянки 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2, частина якої прилягає до квартири АДРЕСА_1,яка є комунальною власністю. При ухваленні рішення від 26 вересня 2008 року №У/36-39 виконкомом було допущено помилку про наявність якої стало відомо тільки у 2013 році, після проведення перевірки з питань дотримання земельного законодавства. Позивач просив скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку 0,1000 га,яка розташована за адресою АДРЕСА_2, державну реєстрацію якого здійснено 02.04.2009 за № 010915200233.

З акту перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області дотримання вимог земельного законодавства 6 березня 2013 року було встановлено, що будинок АДРЕСА_1 має 4 окремі квартири та відповідно до законодавства відноситься до багатоквартирного жилого будинку. При прийнятті вищезазначеного рішення та видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_1, не було враховано, що на земельній ділянці площею 0,1000 га розташована квартира АДРЕСА_1, яка йому не належить. Таким чином, рішення Горлівської міської ради від 26.09.2008 №У/36-39 прийнято в порушення вимог статті 120 Земельного кодексу України, але його скасування органом місцевого самоврядування не є можливим тому, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органами місцевого самоврядування після їх виконання.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 пояснила, що у 2013 році,вона прийшла у квартиру її родича ОСОБА_3, який проживає у квартирі АДРЕСА_1, то ОСОБА_1 не впустив її на подвір»я, посилаючись на те, що йому належить вся земельна ділянка. Вона вимушена була звернутися із скаргами до відповідних установ про неправомірність володіння всією земельною ділянкою.

Суд першої інстанції враховуючи, що нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці ОСОБА_1, а саме квартира АДРЕСА_1, є об'єктом комунальної власності, дійшов правильного висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку, державну реєстрацію якого здійснено 02.04.2009 року за №010915200233 підлягає скасуванню.

Право власності ОСОБА_1 на всю земельну ділянку порушує законні права та інтереси ОСОБА_3, який є наймачем у квартирі АДРЕСА_1 і яка, відповідно, не належить відповідачу, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним . санітарним та протипожежним нормам.

Відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебуває у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об»єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 згідно за статтею 257 ЦК України у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Посилання ОСОБА_1 та його представника на те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом,не приймається судом до уваги,оскільки судом першої інстанції було встановлено час - березень 2013 року, коли позивач дізнався про порушення прав користувача квартири АДРЕСА_1- ОСОБА_3

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд.

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах кого діє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді