Ухвала суду № 38467270, 29.04.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/3903/13-к Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В.В.

Категорія ч.2 ст.185 КК України Доповідач Шенін П. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого - судді Шеніна П.О.

суддів: Мельничук Н.М., Заліщука М.С.

з участю прокурора Селюченко І.І.

секретаря Кашенко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_2, непрацюючого, неодруженого, судимого Малинським районним судом 28.08.2013 року за ст. ст. 185 ч.3 і 70 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, -

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте за вироком Малинського районного суду від 28 серпня 2013 року та остаточно призначено - 6 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому обраховано з моменту приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено особисте зобов'язання.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «LG Е 615», флеш- картку 32 Гб, сім-карту «Лайф», які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3, залишено останньому за належністю після вступу вироку у законну силу.

Згідно вироку, ОСОБА_2, будучи раніше засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, 13 листопада 2013 року близько 23-ї години 30 хвилин зі спальної кімнати у квартирі свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, куди він зайшов за його згодою, здійснив крадіжку мобільного телефону «LG Е 615», чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1220 грн., яка становить вартість самого мобільного телефону - 1000 грн., карти пам'яті об'ємом 32 Гб вартістю 150 грн., сім-картки операторів стільникового зв'язку «Лайф» та МТС вартістю 50 грн. та 20 грн. відповідно.

Не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_2 та докази його вини, в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого просить пом'якшити останньому покарання, обравши його із застосуванням ст. 69 КК України. Посилається на те, що суд при обранні покарання не у повній мірі врахував визнання обвинуваченим вини у вчиненому, активного сприяння розкриттю злочину і того, що він має молодий вік та виховує малолітню дитину. Зазначає, що ОСОБА_2 повернув завдану матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі, також потерпілий в судовому засіданні на суворості вироку не наполягав, а просив застосовувати покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали провадження, не знайшла підстав для задоволення апеляції з наступного.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні й належно оцінених судом. Діям обвинуваченого дана юридична оцінка і рішення суду у частині доведеності вини та кваліфікації його дій ніким з можливих апелянтів по справі, у тому числі ні обвинуваченим, ні в його інтересах адвокатом - не оспорюються.

Що стосується обраного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів дійшла до висновку, що воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його призначенні судом 1-ої інстанції достатньо враховані усі дані про особу винного, його вік, пом'якшуючи та обтяжуючи покарання обставини й відношення до заподіяного та його наслідки.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_2 суд також врахував, що він по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітнього сина, потерпілий претензій до нього не мав, про що подав письмову заяву.

Також судом враховано, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, однак знову вчинив його у період звільнення від відбування покарання, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2, оскільки воно є справедливим і відповідає тяжкості вчиненого ним та даним про його особу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405 і 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2014 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - без зміни.

Дана ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2, який на даний час знаходиться під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: