Постанова № 38466745, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14350/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Доманського Е.Ф., представника відповідача - Старощука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Спорт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Спорт» до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діо-Спорт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року № 0000332003.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Діо-Спорт» з питань правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Майстер Буд Інвест» за весь період правовідносин.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 88/26-57-22-03-07/36589297 від 13.08.2013 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 201.1, 201.6 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379; пп.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995р. № 168/704.

Згідно акту перевірки зазначені порушення призвели до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 122 852,00 грн., в тому числі: - за червень 2011 року на суму 58 999,00 грн.; - за липень 2011 року на суму 3 927,00 грн.; - за серпень 2011 року на суму 27 575,00 грн.; - за вересень 2011 року на суму 17 544,00 грн.; - за грудень 2011 року на суму 13 193,00 грн.; - за червень 2012 року на суму 1 614,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332003 від 22.08.2013року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138 865,25 грн. (з них: за основним платежем - 122 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 964, 25 грн.).

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Майстер Буд Інвест», а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Майстер Буд Інвест».

Так, між позивачем та ТОВ «Мон Шері» було укладено договір поставки від 25.05.2011 року № МШ-25/1, за умовами якого ТОВ «Мон Шері» (постачальник) зобов'язується передати у власність позивача спортивні товари у кількості та за цінами, визначеними у специфікації відповідно до додатку 1 та договір поставки від 15.08.2011 року № МШ-15/2, за умовами якого ТОВ «Мон Шері» (постачальник) зобов'язується передати у власність замовника спортивні товари у кількості та за цінами, визначеними у специфікації на умовах DDP, м. Київ, вул. Чистяківська, 2 .

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами, наданими позивачем: специфікаціями, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Майстер Буд Інвест» було укладено договір підряду від 18.11.2011р. № МБІ 1811/1, згідно якого ТОВ «Майстер Буд Інвест» зобов'язується виконати роботи з реконструкції спортивного майданчика з наступним улаштуванням та монтажем синтетичної трави та спеціального обладнання за адресою: пров. Шкільний, м. Житомир та договір поставки від 16.01.2012 року № МБІ-1601/1, за умовами якого ТОВ «Майстер Буд Інвест» (постачальник) зобов'язується передати у власність позивача товари, а саме: спортивні товари у кількості, за цінами, які зазначені у специфікації згідно додатку 1.

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ «Майстер Буд Інвест» позивачем надано до суду наступні первинні та розрахункові документи: довідки про вартість виконання будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідки щодо договірної ціни на реконструкцію спортивного майданчика, локальний кошторис, податкові накладні.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Діо-Спорт» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем видаткових накладних та інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Майстер Буд Інвест», які були предметом перевірки.

Крім того, договори, укладений між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України сформовані на підставі того, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником ТОВ «Мон Шері» є ОСОБА_8, проте договори з позивачем від імені ТОВ «Мон Шері» були підписані ОСОБА_5 Крім того, на договорі від 25.05.2013 року №МШ-25/1 та специфікаціях №1 та №2 поряд з підписом, засвідченим печаткою ТОВ «Мон Шері» проставлено прізвище «ОСОБА_6 за довіреністю».

В суді першої інстанції, де ОСОБА_6(засновник ТОВ «Мон Шері») була допитана в якості свідка, остання зазначила, що ОСОБА_5 була директором ТОВ «Мон Шері» з 01.11.2010 року та, пропрацювавши 2 місяці, пішла на лікарняний та до роботи не повернулася. Офіційно ОСОБА_5 звільнили з посади директора 04.10.2011 року. ОСОБА_6 також пояснювала, що з моменту зникнення ОСОБА_5, всі операції проводила вона, оскільки мала права підпису згідно довіреності. На момент укладення договорів на ТОВ «Мон Шері» працювали лише ОСОБА_6 та менеджер. Товар, який є предметом вказаних договорів поставки ніде не зберігався, а відвантажувався «з коліс» позивачу, а свого транспорту ТОВ «Мон Шері» не мало.

Крім того, як на підтвердження законності винесення спірних податкових повідомлень рішень, відповідач посилається та те, що в провадженні СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС містяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110070000023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального Кодексу України, в рамках якого досудовим слідством встановлено, що директорами та засновками ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Майстер Буд Інвест» є малозабезпечені особи, які за винагороду взяли участь у створенні/придбанні зазначених підприємств з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

За цих обставин відповідач прийшов до висновку, що укладені позивачем з ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Майстер Буд Інвест» договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№ 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Майстер Буд Інвест» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

До того ж, підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскільки п. 86.9 ст. 86 та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.11. п.78.1. ст.78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Музичука О.В. від 31.05.2013 року про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Діо-Спорт» по взаємовідносинах з ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Майстер Буд Інвест» щодо правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за весь період взаємовідносин, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110070000023. Вказана постанова була винесена слідчим в рамках кримінального провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Доказів набрання законної сили рішенням суду по зазначену вище кримінальному провадженню матеріали справи за адміністративним позовом не містять.

Більш, того матеріали справи не містять рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб позивача чи його контрагентів: ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Майстер Буд Інвест».

Так, в матеріалах справи міститься вирок Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2013 року № 754/4870/13-к. Проте, вказаний вирок не стосується кримінального провадження, в рамках якого було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Керуючи викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки.

Відповідно до положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв'язку з чим вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкового повідомлення-рішення № 0000332003 від 22.08.2013 року не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Спорт» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Спорт» до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 22.08.2013 року № 0000332003.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Постанову в повному тексті виготовлено 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.