Ухвала суду № 38465405, 25.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3114/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представника Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - Гаргауна Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна молода" до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року сільськогосподарський виробничий кооператив (далі СВК) "Україна молода" звернулося до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) Міндоходів у Миколаївській області, Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі Первомайської ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС:

- від 05 лютого 2013 року №0000012301, яким було визначено (збільшено) суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 264 937 грн. та фінансових санкцій на суму 50 606 грн. на загальну суму 315 543 грн.

- від 17 квітня 2013 року №0000312201, яким було залишено без змін податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 05 лютого 2013 №0000012301 та збільшено на 12 066 грн. ПДВ і на 3 016,75 грн. штрафні санкції.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки податкове законодавство не пов'язує можливість перебування платника податку на спеціальному режимі оподаткування ПДВ із наявністю зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказавши на відсутність державної реєстрації договорів оренди землі, що виключає перебування позивача на спеціальному режимі оподаткування ПДВ у 2011-2012 роках.

Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року адміністративний позов задоволений.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ №0000012301 від 05 лютого 2013 року та №0000312201 від 17 квітня 2013 року.

В апеляційній скарзі Первомайської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Первомайської ОДПІ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

СВК "Україна молода" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

11-16 січня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2012 року.

23 січня 2013 року за результатами перевірки відповідачем було складено акт №5/22/33423996, у висновках якого крім іншого зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- ст. ст. 15, 18 Закону України "Про оренду землі" та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073;

- пп.7.3.1, п.7.3, пп.7.5.1, п.7.5, ст. 7, п.8-1.7, ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п.187.1 , ст. 187, п.198.2, ст. 198, п. 209.6, п. 209.7, п.209.11, пп.209.15.1, ст. 209 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 280 961 грн., завищення ПДВ на суму 3 958 грн., а також заниження від'ємного значення суми ПДВ на 12 066 грн.

На підставі даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року №0000012301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 264 937 грн. та штрафними санкціями на суму 50 606 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем було подано скаргу до ДПС у Миколаївській області.

ДПС у Миколаївській області рішенням від 12 квітня 2013 року №856/10/10-209, прийнятим за розглядом скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року №0000012301, однак збільшила на 12 066 грн. ПДВ і на 3 016,75 грн. штрафні санкції.

За результатами розгляду скарги прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312201 від 17 квітня 2013 року.

Підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, стало виробництво позивачем продукції на землі, використання якої не ґрунтується на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди землі, а тому питома вага продукції, виготовленої на оформлених належним чином землях менше 75%, що виключає можливість використання позивачем спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем виконана обов'язкова вимога (мінімальний розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва) для перебування на обліку платника фіксованого сільськогосподарського податку, а не проведення державної реєстрації договорів оренди не є підставою для позбавлення позивача такого статусу, відповідач неправомірно зробив висновок для визначення податкових зобов'язань із ПДВ.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 14, 209, 302, 308 ПК України.

В апеляційній скарзі Первомайської ОДПІ вказується, що СГВК "Україна молода" включено до Спеціальної декларації з ПДВ вартість реалізованої та придбаної продукції, вирощеної на земельних ділянках без державної реєстрації у Держкомземі договорів оренди землі, тому не підтверджується правомірність застосування позивачем спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, так, як визначена перевіркою питома вага обсягів реалізації сільськогосподарських товарів, робіт ( послуг ) не перевищує 75 % загального обсягу реалізації.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.77 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пп.209.6. ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. (пп. 302.1. ст. 302 ПК України).

Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва,виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах;

- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах;

- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах;

- реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства (пп.308.4. ст. 308 ПК України).

Зі змісту ПК України вбачається, що законодавець не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Водночас ПК України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого в особи виникає право користування земельною ділянкою на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, будь-яке право користування земельною ділянкою на якій розташовані сільськогосподарські угіддя є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації її як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція вирощена на земельній ділянці орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної або фізичної особи є сільськогосподарською продукцією незалежно від того чи належним чином зареєстровані договори оренди такої ділянки.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, право власності чи оренд яких оформлена з недоліками.

Отже, сільськогосподарська продукція рослинництва вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів не може оподатковуватися за іншими правилами ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Аналогічним чином відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

З урахуванням викладеного, у апелянта відсутні підстави для застосування до СВК "Україна молода" податкових повідомлень-рішень, як такого, що застосовує спеціальний режим оподаткування ПДВ сільськогосподарської діяльності у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року №0000012301, від 17 квітня 2013 року №0000312201 підлягають скасуванню.

Відповідно, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог СВК "Україна молода" до ГУ Міндоходів у Миколаївській області, Первомайської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: